Вирок № 29035211, 01.02.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1/130/14/2013 р.

205/3647/2012 р.

В И Р О К

Іменем України

01.02.2013

Жмеринський міськрайонний суд Винницької області

у складі : головуючого - судді Вернік В. М.

при секретарі - Росовській О.Ю.

із участю : - прокурора Багрій Є.А.

- потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_1

- представника потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_2

- підсудного (цивільного відповідача) ОСОБА_3

- захисника ОСОБА_4

- цивільного відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця сщ.Бошняково Углегорського району Сахалінської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, із повною загальною середньою освітою, одруженого, працівника локомотивного депо ст.Жмеринка, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

УСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_3 після 07 години 50 хвилин 20.01.2012 року, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись у напрямку підприємства "Експрес" по вул. Шекінській в м.Жмеринці, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість в момент появи в полі його зору пішохода ОСОБА_1, яка рухалась у попутному напрямку по правому краю проїзної частини, та не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу і допустив наїзд на останню, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В ході досудового слідства потерпілою був заявлений цивільний позов, уточнений у попередньому судовому засіданні із остаточними вимогами стягнення на її користь з підсудного ОСОБА_3 1268,94 грн. витрат на лікування, 20000 грн. моральної шкоди, 5180 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, а також 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе у вчиненні даного злочину визнав частково.

Показав, що злочин вчинив загалом при обставинах, викладених вище.

Пояснив, що вранці 20.01.2012 року він виїхав з дому на роботу, керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, що свого часу належав його покійному батьку. Рухаючись по вул. Шекінській вище перехрестя з круговим рухом він побачив жінку, яка пішки переходила дорогу з правого краю. Він подав звуковий сигнал і та жінка почала повертатись назад. Намагаючись її об'їхати з лівого боку вчинив наїзд на неї лівою половиною передньої частини свого автомобіля, після чого зупинився та викликав на місце ДТП працівників міліції та швидку допомогу. Вказав, що, побачивши потерпілу він рухався із швидкістю в межах 30-40 км/год, і хоча й не одразу, але гальмував, так як на місці зіткнення було видно гальмівний слід. На колесах автомобіля були встановлені покришки із зимовим типом гуми, які використовувалися другий рік. Повідомив, що він не відшкодовував завдану потерпілій шкоду.

Із висновками експертів щодо тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої погодився..

Цивільний позов визнав частково, зауважуючи про одночасну вину також і потерпілої, яка за відсутності можливості пересуватись по тротуару, рухалася по проїзній частині не назустріч транспорту. Вказав, що матеріальна шкода підлягає відшкодування страховою компанією, із якою був укладений відповідний договір. Також вважав невиправдано завищеним розмір заявленої потерпілою моральної шкоди. Пояснив, що ним було належно повідомлено страхову компанію "Оранта", з якою щодо даного автомобіля був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності, про факт даної порожньо-транспортної пригоди.

Цивільний відповідач ОСОБА_5 також частково визнала позов, зазначивши аналогічні підстави.

Обома цивільними відповідачами повідомлено суду, що жоден з них не подавав до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, який доводився їм відповідно батьком та чоловіком, і на ім'я якого безпосередньо було зареєстровано вказаний автомобіль.

Представник цивільного відповідача - НАСК "Оранта", належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подавши клопотання щодо розгляду справи у його відсутність. Попередньо подав до суду письмові заперечення позову, зауваживши про непредставлення цивільним позивачем належних та допустимих доказів витрат на її лікування та про обмеження максимального розміру страхового відшкодування моральної шкоди.

Незважаючи на позицію підсудного ОСОБА_3 щодо часткового визнання вини у спричиненні ним тілесних ушкоджень потерпілій, його винність у вчиненні даного злочину при обставинах, встановлених у вироку суду, повністю підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вранці 20.01.2012 року вона йшла на роботу своїм звичним шляхом. Від автобусної зупинки "Заводська" вздовж заводу "Експрес" рухалась по пішохідній доріжці. При цьому несподівано відчула сильний удар ззаду, від якого її спочатку підкинуло і вона, вдарившись головою, пролетіла на кілька метрів вперед, впавши на землю. При спробі підвестись відчула різкий біль у спині. Озирнувшись, побачила позаду себе автомобіль "Жигулі" шостої моделі, з якої вийшов підсудний і оглянувши свій транспортний засіб накинувся на неї із нецензурною лайкою звинувачуючи у пошкодженні лобового скла, після чого запитав її чи треба викликати міліцію та швидку допомогу, однак викликав лише працівників міліції. В цей час потерпіла продовжувала лежати на снігу, поки стороння жінка не підійшла та не допомогла їй підвестися, а також звернулася до підсудного, аби той дозволив помістити потерпілу до салону її автомобіля, лише після чого ОСОБА_3 спромігся допомогти їм дійти до машини і сісти в автомобіль. Після прибуття працівників міліції також прибула швидка допомога, до якої перенесли потерпілу, підсудний поїхав в ній разом з нею, у лікарні постійно перебував поруч. При цьому обіцяючи всіляку допомогу і сприяння у лікуванні наполегливо переконував потерпілу написати заяву, що вона впала сама по собі. Коли ж вона відмовилась пообіцяв їй, що вона нічого не доб'ється. С тих пір і до теперішнього часу він не приніс їй ані вибачень за скоєне ним, ані будь-якого відшкодування шкоди. Вказала, що на власне лікування вона витрачала власні кошти, купуючи ліки, а тому суму цих витрат в розмірі 1268,94 грн. згідно підтверджуючих фіскальних чеків просила стягнути на її користь з підсудного. Також просила стягнути з нього вартість санаторно-курортного лікування у м.Хмільнику в розмірі 5180 грн. Окрім того, вимагала відшкодування їй підсудним 20000 грн. моральної шкоди, пов'язаної із тим, що за його вини вона змушена була терпіти сильний фізичний біль, тривалий час проходила медичне лікування та подальшу реабілітацію, під час якої неспроможна була самостійно пересуватись, потребуючи постійної сторонньої допомоги членів своєї родини. Заявила, що потребує суворого покарання для підсудного із позбавленням його права керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що будучи на навчальних заняттях у м.Вінниці він був повідомлений по телефону батьком про те, що його матір збив автомобіль, після чого упродовж години приїхав до відділкової лікарні ст.Жмеринки, куди її було доставлено на лікування. Бачив у коридорі вказаного медичного закладу підсудного, який стверджував, що нічого страшного не відбулося, а матір отримала незначні тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_3 вимагав від свідка схилити його матір, щоб та письмово підтвердила самостійне падіння. Здоров'ям потерпілої підсудний взагалі не цікавився, ніяких коштів на лікування не надавав.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що вранці 20.01.2012 року йому зателефонувала його дружина ОСОБА_1 та повідомила, що її збила машина. Одразу викликав таксі, водій якого повідомив, що дорогою бачив карету швидкої допомоги, яка рухалася у напрямку відділкової лікарні ст.Жмеринка, тому свідок поїхав спочатку туди, де і виявив потерпілу. Усі ліки та медичні препарати, за вимогами лікарів купував він. Підсудний хоча й був у лікарні, однак поводився відсторонено, не пропонуючи ніякої реальної допомоги. Написавши спочатку письмову розписку про особисте зобов'язання щодо певної компенсації коштів на лікування, згодом вимагав у потерпілої повернення йому цієї розписки. Також свідок зазначив, що після виписки з лікарні потерпіла тривалий час могла пересуватися лише у інвалідному візку, а тому він здійснював за нею догляд, надаючи необхідну допомогу.

З протоколу огляду місця подій від 20.01.2012 року, схеми та фото таблиць до нього (а.с.6-12), протоколу огляду транспортного засобу від 20.01.2012 року (а.с.12) встановлено, що при проведенні даних слідчих дій працівниками міліції у присутності понятих було виявлено ознаки дорожньо-транспортної пригоди на вул. Шекінській в м.Жмеринці в районі Жмеринського вагоноремонтного заводу за участі автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, який зазнав характерних для зіткнення із пішоходом пошкоджень лівої частини переднього вітрового скла. Розташування вказаного автомобіля у напрямку від перехрестя із круговим рухом, під кутом до правого краю проїзної частини. Дорожнє покриття в місці ДТП вкрите шаром снігу товщиною приблизно 2 см., що визначає умови достатньої керованості транспортним засобом в зимовий період. При цьому наявності гальмівного сліду автомобіля на схемі ДТП не відображено.

Згідно висновку медичного огляду проведеного о 8 годині 00 хвилин 20.01.2012 року (а.с.15) щодо ОСОБА_3 останній є тверезим, ознак його сп'яніння не виявлено.

З копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.36) вбачається, що автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, з 01.08.2008 року зареєстрований за ОСОБА_6, який на час вказаної дорожньо-транспортної пригоди помер, натомість керування підсудним ОСОБА_6, що хоча й має право керування, зокрема, автомобілями максимальною вагою до 3500 кг та кількістю пасажирів не більше восьми осіб, за вказаним реєстраційним свідоцтвом є неправомірним за наслідком втрати юридичної правоздатності вказаним у ньому власником у зв'язку із смертю, про факт якої повідомлено самими цивільними відповідачами.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи від 27.06.2012 року №206а (а.с.126-127) дії водія автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, в даній дорожній обстановці з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3.,13.3. Правил дорожнього руху; при умові, що з моменту появи пішохода у полі зору водія і до наїзду потерпіла не змінювала напрямок руху, технічна можливість у підсудного забезпечувалась виконанням ним вимог вказаних норм Правил дорожнього руху, невідповідність яким вбачається у діях водія ОСОБА_3

У відповідності до висновків судово-медичної експертизи від 26.07.2012 року (а.с.130-132) у потерпілої ОСОБА_1 мали місце, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-го та 4-го крижових хребців, які не являлись небезпечними для життя та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров'я (понад 21 день), і вони належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені 20.01.2012 року; решта виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, гематом у ділянках поперекового відділу хребта, правої половини таза та правого стегна належать до легких тілесних ушкоджень.

Вказані експертні висновки достатньо науково обґрунтовані та мають істотне значення для вирішення справи в частині спеціальних знань.

Оглядом в судовому засіданні доданого у встановленому законом порядку до матеріалів справи у якості речового доказу DVD-R диску (а.с.86-91) встановлено, що він містить три епізоди відеозаписів перебігу подій 20.01.2012 року із початком відліку часу з 07 години 58 хвилин, що фіксувались камерами зовнішнього спостереження підприємства "Експрес", у тому числі проглядається певна ділянка проїзної частини вул. Шекінської від перехрестя із круговим рухом транспорту. При цьому потерпілою та підсудним підтверджено, що зафіксовані події становлять перебіг саме дорожньо-транспортної пригоди за їх участю. Безпосередньо вбачається, як особа жіночої статі, яку учасниками судового розгляду ідентифіковано як потерпілу, рухається без будь-яких різких змін напрямку свого руху пішки по правому краю проїзної частини. Ззаду від вказаного

перехрестя до неї наближається автомобіль ВАЗ-2107, ідентифікований під керуванням підсудного, рухаючись із постійною швидкістю руху, яка візуально не зменшується. Безпосереднього контакту автомобіля із пішоходом у полі камери не міститься, однак при безпосередньому наближенні до потерпілої вказаний автомобіль заносить і він зупиняється біля правого краю проїзної частини. При цьому чітко видно, що водій автомобіля, який вийшов з нього після зупинки першочергово здійснює круговий поверховий огляд транспортного засобу, не відволікаючись на інше. Надалі на місці події з'являється інша особа жіночої статі, яка кілька разів звертається до водія, однак той реагує лише через деякий час, після чого відчиняє бокову дверку свого автомобіля, до якого вказана стороння жінка допомагає сісти потерпілій. Упродовж усього часу відеозапису інші транспортні засоби, рухаючись по даній ділянці дороги, застосовуючи навіть гальмування аж до зупинки, однак вільно оминали автомобіль підсудного, що у місці наїзду на потерпілу створював їм аналогічним чином перешкоду для руху, навіть незважаючи на відсутність увімкненої аварійної сигналізації чи знаку аварійної зупинки, що визначає достатню можливість безпечного керування транспортним засобом у конкретних умовах дорожньо-транспортної пригоди і не становить фактору дії непереборної сили.

Вказані докази, суд визнає належними та допустимими, приймає їх до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, повністю узгоджуються між собою, та показаннями ОСОБА_3 щодо керування ним зазначеним транспортним засобом у вказаних місці та часі із вчиненням наїзду на потерпілу ОСОБА_1 без застосування ним застережливого зменшення швидкості руху при об'єктивному виявленні ним перешкоди для його руху в особі останньої, одночасно спростовуючи твердження підсудного щодо здійснення потерпілою раптових переміщень по проїзній частині із зміною первісного напрямку її руху, оскільки достатньо викривають саме необережний характер дій ОСОБА_3 при керуванні транспортним засобом, так як останнім в порушення п.12.3. та п.13.3. Правил дорожнього руху не виконано обов'язку щодо вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, а також під час об'їзду перешкоди не забезпечено дотримання безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, який охоплює також і рух пішоходів.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі та розглянуті в судовому засіданні докази, суд доходить висновку про повну доведеність вини підсудного ОСОБА_3 в порушенні ним вищевказаних правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій особі середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому кваліфікує дії підсудного за ч.1 ст.286 КК України, за відповідною кваліфікуючою ознакою.

Невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинили середньої тяжкості тілесних ушкоджень суд розцінює як відповідний спосіб захисту, однак, дана правова позиція не знайшла підтвердження в судовому засіданні.

При визначенні виду та міри покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також враховує думку потерпілої особи.

Так, вчинений підсудним злочин є злочином середньої тяжкості; ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, до обставини, що пом'якшує покарання, суд відносить, зокрема, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини; із свого боку потерпіла та її представник потребували суворого покарання для підсудного.

Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладені у вироку обставини справи та особу підсудного, який достатньо тривалий час має постійне місце роботи, приймаючи до уваги тяжкість скоєного ним злочину та наслідки, що хоча й мали характер тяжких тілесних ушкоджень для потерпілої, однак, щодо яких в ході судового слідства не встановлено ознак їх незворотності, із урахуванням обставини, що пом'якшує покарання та невстановлення судом обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання в умовах без ізоляції від суспільства у виді виправних робіт, визначених законом застережень щодо застосування яких підсудний не має.

Одночасно, ураховуючи, що окрім заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій внаслідок вищевказаних порушень швидкості та зміни напрямку руху, які становлять об'єктивну сторону

даного злочину, додатково встановлені в судовому засіданні факти невжиття підсудним невідкладних заходів щодо надання постраждалій особі першої допомоги, не увімкнення ним аварійної сигналізації та не встановлення знаку аварійної зупинки одразу ж після дорожньо-транспортної пригоди, керування ним транспортним засобом без належної перереєстрації спадкових прав щодо даного автомобіля, визначають ознаки відвертого нехтування підсудним іншими Правилами дорожнього руху, а тому, приймаючи до уваги вимоги потерпілої щодо суворості покарання для винної особи та обставини того, що автомобіль не належить до основних засобів існування підсудного і право керування транспортним засобом не використовується безпосередньо у його службовій діяльності, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 передбачену санкцією кримінального закону додаткову міру покарання у виді позбавлення вказаного спеціального права.

Попередньо обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з урахуванням регулярних явок підсудного в судові засідання не потребує змін.

Визнаний речовим доказом по справі автомобіль підлягає залишенню у володінні підсудного та його матері.

Судові витрати з урахуванням встановлення винності ОСОБА_3 за обсягом всього пред'явленого обвинувачення, підлягають стягненню з підсудного.

Цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання та механізмів.

У відповідності до вимог ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема з використанням транспортних засобів; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності зокрема) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно змісту ч.1,2,4 ст.1193 ЦК України потерпілому не відшкодовується лише шкода, завдана внаслідок його умислу; у випадку, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом; завдання шкоди злочином виключає можливість зменшення розміру відшкодування шкоди залежно від матеріального становища винної особи.

Відповідно до норм ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В судовому засіданні з вищенаведеного обґрунтування встановлено, що внаслідок необережних злочинних дій підсудного ОСОБА_3 при використані ним транспортного засобу, що є джерелом підвищеної небезпеки була завдана майнова та моральна шкода потерпілій ОСОБА_1 Обставини заподіяння такої шкоди підсудним не заперечені.

Разом з тим, вивчивши представлені цивільним позивачем докази на підтвердження заявлених вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди на лікування та витрат на санаторно-курортне лікування судом встановлено відсутність документального підтвердження лікарських рекомендацій щодо використання для лікування ліків та медичних препаратів, копії фіскальних чеків про придбання яких додані до позовної заяви, у зв'язку з чим не приймає до уваги дані докази.

Також суд не приймає до уваги доводи цивільного позивача та надане нею повідомлення органу соціального захисту населення стосовно вартості путівки санаторно-курортного лікування у м.Хмільнику, оскільки при формальному співпадінні розташування такого закладу із вимогами лікарською рекомендацією, наданої потерпілій, суду не представлено належних підтверджень щодо наявності діючою ліцензії певного санаторно-курортного закладу та застереженого профілю щодо надання відповідних послуг особам із ураженням опорно-рухового апарату, в обсязі завданої шкоди якому можливо здійснення відповідного відшкодування. Окрім того, первісно обрунтовуючи розмір даного відшкодування за предметним його визначенням у виді моральної шкоди цивільним

позивачем не додержано вимог процесуального закону щодо подачі до початку розгляду справи по суті відповідної письмової заяви при зміні предмету позову в цій частині щодо подальших вимог відшкодування матеріальної шкоди.

За таких обставин суд вважає недоведеним цивільним позивачем заявлених вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню судом.

Стосовно вимог відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги доводи цивільного позивача, що неправомірними діями цивільного відповідача їй завдано моральної шкоди, що полягала у відчутті фізичного болю та стражданнях внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї з боку підсудного, що на певний час зумовило зміну її звичайного способу життя. Однак, суд вважає явно невідповідною заявлену суму відшкодування завданої моральної шкоди з огляду на те, що потерпілою серед інших доводів висловлювались особисті припущення стосовно можливих ускладнень стану її здоров'я в подальшому, що не може враховуватись судом без належного підтвердження. Натомість в теперішній час потерпілою не доведено настання незворотніх наслідків для її здоров'я через отримані в ході даної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, оскільки встановлена їй третя група інвалідності загального захворювання визначена до подій даної кримінальної справи, даних про зміну потерпілій групи інвалідності або про визначення їй ступеня втрати працездатності суду не представлено. Також не надано доказів щодо погіршення попередньо існуючих її захворювань саме внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди. Тому, з урахуванням викладених висновків, суд вважає, що заявлена сума морального відшкодування підлягає задоволенню із стягненням її на користь цивільного позивача у меншому розмірі, а саме - у сумі 8000 грн.

При цьому суд не враховує заперечень цивільного відповідача щодо наявності часткової вини потерпілої у завданій їй шкоді, оскільки наведені ним аргументи щодо активної зміни нею напрямку руху не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, а її рух по проїзній частині, що не має тротуару чи пішохідної доріжки, не назустріч транспортним засобам не становить грубої необережності у даному конкретному випадку, оскільки таким її діям можливо було вільно запобігти при належному додержанні підсудним порушених ним Правил дорожнього руху.

Незаперечно в судовому засіданні встановлено відсутність впливу непереборної сили та умислу потерпілої щодо настання вищевказаних тяжких наслідків, що визначає в даному конкретному випадку безумовну відповідальність особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, на відшкодування завданої шкоди, зокрема, моральної.

Одночасно у відповідності до наявних обставин щодо здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, із НАСК "Оранта", що підтверджується копією Поліса №АА/7702171 від 24.10.2011 року (а.с.13) строком дії якого охоплюється час даної дорожньо-транспортної пригоди, що становить відповідний страховий випадок, часткову відповідальність за вказаним правочином щодо відшкодування моральної шкоди повинна нести зазначена страхова компанія у визначених законом межах, а саме - в обсязі 5 відсотків від визначеного ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який нормами чинної на час виникнення страхового випадку п.9.3 ст.9 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначений в розмірі 51000 грн. на одного потерпілого, та узгоджується із відповідними положеннями договору страхування, а отже, згідно математичного розрахунку стягненню з НАСК "Оранта" на користь цивільного позивача у даному конкретному випадку підлягає 2550 грн. моральної шкоди (51000 грн. х 5% = 2550 грн.), що також безпосередньо визнано у письмовій заяві представника цивільного відповідча.

Недостатню суму страхового відшкодування за різницею із визначеним судом загальним розміром морального відшкодування, належного до компенсації потерпілій суд вважає за необхідне стягнути солідарно з цивільних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за встановленими в судовому засіданні обставинами прийняття ними обома вказаного автомобіля у спадщину після смерті ОСОБА_6, внаслідок спільного проживання із померлим власником та неподачею вказаними цивільними відповідачами заяв про відмову від даної спадщини у встановлений законом термін. При цьому нездійснення ними перереєстрації транспортного засобу не звільняє їх від відповідальності фактичних його власників за задану як джерелом підвищеної небезпеки шкоду.

За відсутності підтверджуючого документу про сплату цивільним позивачем витрат на правову допомогу, яким суд не визнає представлений договір про надання правової допомоги від 08.08.2012 року, оскільки ним лише визначено розмір та порядок оплати гонорару, однак не підтверджено безпосереднього факту його здійснення кожною із сторін, окрім того, вказаним договором також передбачена можливість зміни розміру гонорару, однак безпосередньо не застережено у бік збільшення чи зменшення, що не може тлумачитись однозначно щодо остаточного його фактичного розміру, а тому у зв'язку в із зазначеними обставинами суд не вирішує питання щодо компенсації даного виду судових витрат.

Керуючись ст.323, 324, 328 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України визнати винним та призначити покарання у виді виправних робіт строком на два роки з відрахуванням із суми його заробітку двадцяти відсотків в доход держави та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі: автомобіль ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1, залишити в розпорядженні ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (р/р №31250272210172 в Банку ГУДКС України у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 470 гривень 40 копійок судових витрат за судово-автотехнічну експертизу №206а від 27.06.2012 року.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь ОСОБА_1 2550 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5450 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

СУДДЯ В.М. Вернік