Ухвала суду № 29034047, 29.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12027/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби звернулись з апеляційним скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року в частині незадоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №237/1-22-40-35431993 від 06.08.2012 року.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року №003662250, яким апелянту було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 8 176,75 грн., та податкове повідомлення- рішення №0003612240, яким апелянту було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 765,00 грн., за основним платежем та 3 941,00 за штрафними санкціями та №0003622240, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4 511 287,00 грн., за основним платежем та 177 821,00грн., за штрафними санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (замовник) та ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17 травня 2010 року №1705/10, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати послуги інформаційно-консультативного характеру з питань планування роботи з клієнтами, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08 червня 2010 року, який міститься в матеріалах справи ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" надано ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" такі послуги: моніторинг ринку будівельного, сільськогосподарського та кар'єрного обладнання з метою виявлення потреби клієнтів у фінансових послугах, які має змогу надавати ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна"; інформування та консультування замовника щодо майбутніх продажів, а саме про можливу маркетингову ситуацію на найближчу перспективу, про плани потенційних клієнтів щодо закупівлі обладнання, з метою забезпечення можливості замовнику завчасно провести планування об'ємів фінансування; інформування та консультування замовника про потенційних клієнтів, їх потреби та можливості проведення переговорів із замовником на предмет оптимальної цінової політики, оптимальних строків взаєморозрахунків з метою забезпечення найбільш вигідних умов співпраці; оцінювання потреби потенційних клієнтів замовника в об'ємах фінансових послуг; надання інформації замовникові щодо фінансових пропозицій на ринку фінансового лізингу в Україні з метою проведення оптимальної цінової політики.

ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" виписало ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" податкову накладну від 08 червня 2010 року №36 на суму 206 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 34 333,33 грн.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується оригіналами виписок банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В частині висновків акту перевірки щодо заниження податку на прибуток судо першої інстанції зазначено наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" здійснює діяльність з надання послуг фінансового лізингу третім особам.

Потреба у вищезазначених інформаційно-консультаційних послугах виникла у зв'язку із покращенням загальної економічної ситуації після періоду економічної кризи, у зв'язку з чим виникла необхідність спланувати стратегію та обсяги роботи на 2010 - 2011 та розглянути доцільність укладення нових кредитних договорів для фінансування нових одиниць техніки. Необхідність придбання таких інформаційно-консультаційних послуг зумовлена тим, що позивач не мав можливості самостійно виконати роботу, яка була виконана ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ", з огляду на відсутність достатньої кількості працівників, необхідного об'єму інформації та можливостей для її отримання, а ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" є офіційним ексклюзивним дилером позивача та має доступ до інформації стосовно ситуації на ринку техніки, а також обізнане в продукції та об'ємах продажів аналогічної техніки інших брендів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснені позивачем господарські операції з ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" носять реальний характер, а придбані інформаційно-консультативні послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою, оскільки жодних доказів на підтвердження використання придбаних інформаційно-консультаційних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач не надав, тому висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є обґрунтованими.

В частині висновків Акту перевірки щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, суд звертає увагу на наступне.

Розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", починаючи з 01 квітня 2011 року -на підставі норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України у 2011 році застосовується у разі: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у даному випадку від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік повинно бути включено до витрат ІІ кварталу 2011 року разом з від'ємним значенням об'єкта оподаткування, що виникло в І кварталі 2011 року та надалі сума від'ємного значення повинна включатися до витрат ІІ і ІІІ кварталів та ІІ-ІV кварталів 2011 року наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникла за результатами розрахунку 2011 року повинна бути включена до складу витрат І кварталу 2012 року.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно визначено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за спірний період, враховуючи розрахунок від'ємного значення, що виникло у 2010 році та подальше включення такого від'ємного значення до розрахунку об'єкта оподаткування наступних звітних періодів.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2012 року №0003612240 не підлягають задоволенню виходячи з наступних обставин справи.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

За правилами пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано,що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ", у зв'язку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг.

Суд першої інстанції зазначає,що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем не доведено, факту використання в межах господарської діяльності позивача інформаційно-консультативних послуг, наданих ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ" та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до пояснень представника позивача,що первинним документом ,який підтверджує виконання робіт ТОВ з ІІ «Цепелін Україна ТОВ» за договором про надання інформаційно-консультативних послуг№1705/10 від 17.05.2010року укладеним між ним та позивачем ,є Акт приймання - передачі наданих послуг від 08.06.2010року (а.с.101т.1),оскільки у вказаному акті лише перераховані надані послуги та загальна вартість цих послуг,що позбавляє можливості колегію суддів перевірити вартість кожної з послуг, зміст та обсяг господарських операцій проведених у зв»язку з наданням кожної послуги,оскільки цей акт не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,а наданий позивачем звіт про виконані роботи за вказаним договором на вимогу відповідача,складено на іноземній мові,що протирічить вимогам національного законодавства про мови.

Що стосується податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16 серпня 2012 року №0003622240, то судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та Компанією "Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L." укладено наступні договори позики: від 01 вересня 2008 року, 14 січня 2008 року, 26 червня 2009 року та 11 жовтня 2010 року. Кошти отримані за зазначеними договорами використовувались для придбання предметів фінансового лізингу.

На виконання зазначених договорів, позивач за спірний період здійснив виплату доходу компанії-нерезиденту у вигляді процентів за користування позикою на загальну суму 3 582 140,81 грн., що підтверджується відповідними виписками банку.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, при виплаті нерезиденту доходу з джерелом його походження з України отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, податок з такого доходу сплачується до бюджету під час такої виплати.

Судом встановлено, що при виплаті доходу у вигляді процентів за користування позикою, позивачем невчасно сплачено податок на доходи нерезидента на загальну суму 69 656,19 грн. зокрема, в сумі 3 895,54 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 3 020,12 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 32 707,00 грн. із затримкою на 51 календарний день; в сумі 20 169,47 грн. із затримкою на 1 календарний день; в сумі 9 864,06 грн. із затримкою на 1 календарний день.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

З аналізу зазначених норм вбачається, що підстави для накладення штрафу встановлені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України можуть застосовуватись виключно до платників податку до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тобто особи, яка одержує об'єкти оподаткування, або здійснює діяльність, що є об'єктом оподаткування з джерелом його походження з України та на яку покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно Податкового кодексу України.

У свою чергу, в межах спірних правовідносин, на компанія "Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L." не є платником податків у розумінні пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки компанія "Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L." -юридична особа-нерезидент, яка отримує дохід з джерелом його походження з України, не є платником податку згідно Податкового кодексу України, то штрафні санкції, передбачені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування податку на доходи нерезидента застосуванню не підлягають, отже застосування штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України в частині суми 32 707,00 грн. є помилковими, оскільки в період сплати цього платежу норми Податкового кодексу України не діяли, а відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16 серпня 2012 року №0003662250 підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.02.2013 року

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.