Рішення № 29031562, 01.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2013 р.Справа № 5023/5641/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Банк Руский Стандарт", м. Київ до ФОП ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 5440,59грн. за участю представників сторін:

позивача - Книш В.І., дов. № 07-330-12 від 25.12.2012р.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5440,59грн., в тому числі: 5200,00грн. основного боргу, 196,07грн. пені, 39,32грн. 3% річних та 5,20грн. інфляційних. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором про організацію безготівкових розрахунків (за умови проведення процедури авторизації Заяви співробітником Організації) № u6-8-0000169363 від 18.06.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені вимоги, просить задовольнити позов.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Руский Стандарт» (надалі - позивач, Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір № u6-8-0000169363 про організацію безготівкових розрахунків (за умови проведення процедури авторизації Заяви співробітником Організації (надалі - Договір) котрий регламентує здійснення співпраці та порядок взаємовідносин сторін за Договором при кредитуванні фізичних осіб з метою оплати останніми вартості придбаних у відповідача товарів.

На підставі п.п.3.5, 3.8. Договору, позивачем було надіслано відповідне повідомлення, в якому вказувалося, що Банком будуть надаватися кредити фізичним особам на умовах кредитного продукту "2,5% в місяць (10-12)Укр" для оплати вартості придбаних товарів у відповідача.

15 липня 2012р. Банк надав фізичній особі громадянці України - ОСОБА_5 (надалі - Клієнт) кредит в розмірі 5200,00грн. шляхом зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта, відкритий в Банку та після зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта, здійснив безготівковий переказ на користь відповідача грошових коштів, згідно п. п. З.6., 5.4. Договору, з метою часткової оплати вартості товару - вікна комплект (надалі - товар) за рахунок наданого Клієнту кредиту, що підтверджує Меморіальний ордер № 3028000 від 19 липня 2012 р. Початковий внесок Клієнта за Товар, згідно п. 3.5. Договору, становив 4000,00грн.

27 серпня 2012 року Клієнт повернув товар та оформив документ, передбачений умовами Договору при поверненні товару - Запит на повернення грошових коштів, у розмірі початкового внеску Клієнта - 4000,00грн.

У відповідності до п. 5.9. Договору, відповідач був зобов'язаний не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту оформлення Клієнтом Запиту на повернення грошових коштів та повернення Клієнтом товару, переказати на рахунок Банку № 37398999700664 грошові кошти в розмірі 5200,00грн.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов*язань, не переказав грошові кошти Банку, що були переказані відповідачу в рахунок часткової оплати вартості товару, у зв'язку із поверненням Клієнтом товару.

06 вересня 2012 року Банк направив відповідачу лист за № 6/4-05-5085 з інформацією про необхідність повернення грошових коштів, проте відповідач вказані в листі вимоги не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 5200,00грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5,20грн. за період з 03.09.2012р. по 03.12.2012р. та 3% річних в сумі 39,32грн. за період з 03.09.2012р. по 03.12.2012р., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.2. Договору, в разі переказу грошових коштів пізніше строків, встановлених в п. 5.9. Договору, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діє в період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Прострочення визначається як період, що починається в дату, коли переказ грошових коштів мав бути здійснений винною стороною, і що закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку винної сторони.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 196,07грн. пені за період з 03.09.2012р. по 03.12.2012р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61071, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_2 від 20.12.2010р.) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» (04107, м.Київ, вул. Половецька, буд. 3/42; код ЄДРПОУ 34186061) 5200,00грн. основного боргу, 196,07грн. пені, 39,32грн. 3% річних, 5,20грн. інфляційних та 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.