Рішення № 29031544, 17.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р. Справа № 24/099-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про розірвання договору та стягнення 15 495, 65 грн. за участю представників:

від прокуратури:Булига Ю.С.від позивача:Сущук Т.В., Грибовський А.В.від відповідача:не з'явились

суть спору:

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради з вимогами про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р., укладеного в особі начальника Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Долгоносова Миколи Кіндратовича з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з другої сторони, стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради заборгованості за договором оренди у сумі 15 495, 65 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що відповідач систематично порушує умови договору щодо сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2012 р.

У судовому засіданні 22.11.2012 р. відповідач надав суду клопотання б/н від 22.11.2012 р. (вх. № 18988 від 23.11.2012 р.), у якому просив суд винести ухвалу про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що у Переяслав-Хмельницькій міжрайонній прокуратурі Київської області знаходяться матеріали згідно його заяви щодо неправомірного нарахування орендної плати Переяслав-Хмельницьким ЖЕКом, рішення по якій ще не прийнято.

Суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки зазначені відповідачем обставини не є підставою, в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 22.11.2012 р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву б/н від 22.11.2012 р. (вх. № 18989 від 23.11.2012 р.), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 22.11.2012 р. суд розглянув заявлену разом з позовними вимогами заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в межах позовних вимог.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що прокурор не обґрунтував, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову та не надав жодного доказу щодо цього, суд відмовив у задоволенні заявленої вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 22.11.2012 р. розпочато розгляд справи по суті та, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.12.2012 р., зобов'язано прокуратуру і позивача виконати вимоги ухвали суду від 05.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2012 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 24/099-12 на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 17.01.2013 р. та зобов'язано прокуратуру і позивача надати суду певні документи.

24.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 13.12.2012 р. (вх. № 21127 від 24.12.2012 р.), до якого додані витребувані судом документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові докази та пояснення по справі № 9 від 09.01.2013 р. (вх. № 395 від 11.01.2013 р.).

16.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 16.01.2013 р. (вх. № 672 від 16.01.2013 р.).

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.01.2013 р. (вх. № 680 від 16.01.2013 р.) про приєднання до матеріалів справи рахунків-фактур.

17.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 798 від 17.01.2013 р.), до якого приєднанні додаткові докази по справі.

До господарського суду Київської області від Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог № 230вих13 від 16.01.2013 р. (вх. № 799 від 17.01.2013 р.), у якій останній просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради заборгованість за договором оренди у розмірі 33 922, 48 грн., з них: орендна плата за період з вересня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 14 480, 43 грн. та 3 946, 40 грн. пені і розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р., укладеного в особі начальника Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Долгоносова Миколи Кіндратовича з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з другої сторони та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради заборгованості за договором оренди у розмірі 33 922, 48 грн., з яких: орендна плата за період з вересня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 14 480, 43 грн. та 3 946, 40 грн. пені.

Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та позивача повністю підтримали заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.01.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

11.01.2007 р. між Переяслав-Хмельницькою житлово-експлуатаційною конторою (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір оренди № 187 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в тимчасове володіння і користування вбудоване нежиле приміщення (далі - майно) площею 64 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться в господарському віданні житлово-експлуатаційної контори, вартість якого визначено згідно за незалежною оцінкою. Вартість приміщення складає 91 499, 28 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору майно здається в оренду з метою облаштування офісу для розміщення агентства з продажу нерухомості та надання юридичних послуг.

Згідно з п. 1.3 договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач набуває право строкового платного користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Згідно з п. 2.3 договору майно вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4 договору майно, що орендується, повинно бути передане позивачем та прийняте відповідачем протягом 10 днів з моменту укладання (набрання чинності) цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору розмір місячної плати за користування майном визначений за результатами конкурсу на право укладання договору оренди комунального майна та затверджений розпорядженням міського голови від 21 грудня 2006 року № 330/7-09 «Про затвердження рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право укладання договору оренди майна комунальної власності від 11.12.2006 року», і становить 2 000, 00 грн. з врахуванням податку на додану вартість. Орендна плата підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду сторонами в разі зміни Переяслав-Хмельницькою міською радою методики її розрахунку, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках встановлених законодавчими актами України.

Згідно з п. 3.4 договору відповідач сплачує орендну плату щомісячно до 20 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача: Переяслав-Хмельницька житлово-експлуатаційна контора, код 05447906, розрахунковий рахунок № 260033151, в Переяслав-Хмельницькому відділені Ощадбанку України 3029, МФО 320100. 50 % отриманої орендної плати, за виключенням податку на додану вартість, позивач перераховує до міського бюджету.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що плата за користування майном перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі 0, 5 % заборгованості та індексації за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до п. 4.1 договору позивач має право виступати ініціатором щодо внесення змін чи доповнень до цього договору або його розірвання у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач має право: виключно за письмової згоди позивача проводити невідокремлювані поліпшення чи реконструкцію орендованого майна за рахунок власних коштів; якщо позивач дав письмову згоду на проведення невідокремлюваних поліпшень чи реконструкцію орендованого майна, відповідач при достроковому розірванні договору оренди (крім випадків передбачених у пунктах 7.5 цього договору, а бо у разі його дострокового розірвання з ініціативи відповідача) зобов'язаний компенсувати відповідачу зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість невідокремлених поліпшень, здійснених без згоди позивача, компенсації не підлягає.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно вносити орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору термін дії договору оренди складається до трьох років з 11 січня 2007 р. по 01 січня 2010 р.

Згідно з п. 7.3 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що договір може бути розірваний з ініціативи позивача в судовому порядку у разі: несплати відповідачем орендної плати на протязі двох місяців; навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна; використання орендованого майна для цілей непередбачених у цьому договорі; рішення сесії міської ради щодо відчуження об'єкта чи надання якого в оренду на конкурсних умовах; в разі не виконання відповідачем взятих на себе обов'язків передбачених п. 5.2 цього договору; прийняття рішення сесії міської ради щодо використання об'єкта нерухомості після закінчення дії договору з іншою метою ніж оренда; повернення об'єкта проводиться по акту приймання-передачі, що підписується сторонами; після закінчення терміну дії договору, відповідач має переважне право на продовження договору оренди на новий термін, якщо приміщення чи об'єкт нерухомості і надалі надаються в оренду.

На виконання умов договору оренди № 187 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького від 11.01.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вбудоване нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 64 кв.м., про що сторони склали акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 11.01.2007 р.

Рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради № 594-11 від 25.10.2007 р. надано дозвіл відповідачу на проведення невід'ємних поліпшень орендованих приміщень за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 84.

01.06.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди № 187 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького від 11.01.2007 р., відповідно до якої згідно рішення Переяслав-Хмельницької міської ради № 594-11 від 25.10.2007 р. «Про надання дозволу ПП ОСОБА_1 на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна комунальної власності» та кошторису по ремонту орендованого приміщення по АДРЕСА_2 роботи на суму 48 657, 00 грн. являються невід'ємним поліпшенням приміщення. Зазначеною додатковою угодою передбачено проводити відрахування помісячно в розмірі 50 % з нарахованої орендної плати до погашення 48 657, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями вищенаведеного законодавства передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, договір оренди № 187 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького від 11.01.2007 р. автоматично пролонговано на підставі п. 7.3 зазначеного договору, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому його умови є обов'язковими для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор та позивач зазначають, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України підставою для розірвання договору.

У зв'язку з зазначеним прокурор звернувся до суду з вимогами про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р. та стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 33 922, 48 грн., з яких: орендна плата за період з вересня по січень у розмірі 14 480, 43 грн. та 3 946, 40 грн. пеня.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує, що розрахунок орендної плати здійснюється позивачем не вірно, оскільки з 2007 року і по сьогодні він повинен сплачувати за кожен місяць оренди по 2000, 00 грн. + індексація, а тому відповідач вважає, що ним було переплачено кошти в сумі 32 308, 20 грн. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки приміщення було передано в оренду у непридатному для використання стані, він тривалий час не міг його використовувати за цільовим призначенням через ремонт та через систематичні затоплення каналізаційними стоками.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Існування інфляційних процесів в економіці зумовлює постійну зміну (збільшення) вартості орендованого майна у чинних грошових одиницях. Відповідно має збільшуватись і номінальна орендна плата. Тому у п. 13 вищезазначеної методики передбачене постійне корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Застосування індексів інфляції, які встановлює Мінстат, дозволяє, при всіх недоліках користування середніми величинами, уникнути необхідності щомісяця здійснювати чи уточнювати експертну оцінку орендованого майна (Лист Вищого арбітражного суду від 26.02.1997 р. № 05-18/68 «Щодо списання орендної плати на собівартість виробництва»).

Згідно наявних у матеріалах справи Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького, затвердженої рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 18.08.2006 р. № 10-05- V (п. 12) та Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького, затвердженої рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 26.06.2008 р. № 05-22-V (п. 2.6), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування (множення) розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно нараховувалися розміри місячних орендних платежів шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з ст. 181 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.2.4 договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування, капітальний та поточний ремонт майна, що орендується.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2007-2008 роках було проведено ремонт орендованого приміщення на суму 48 657, 00 грн. та відповідно до додаткової угоди від 01.06.2008 р. до договору та матеріалів справи, зокрема, розрахунків орендної плати, наданих позивачем, зазначена сума була зарахована в рахунок орендної плати за період з 01.06.2008 р. до 01.02.2011 р. помісячно в розмірі 50 % з нарахованої орендної плати за вказаний період.

За таких обставин, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що приміщення було передано в оренду у непридатному для використання стані і він тривалий час не міг його використовувати за цільовим призначенням через ремонт та через систематичні затоплення каналізаційними стоками, не є обґрунтованою підставою для звільнення відповідача від своєчасної сплати щомісячної орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури на сплату орендної плати з урахуванням індексації та пені згідно з п. 3.5 договору, а відповідачем в свою чергу відповідно до прибутково касових ордерів зазначені платежі зі сплати орендної плати з урахуванням індексації та пені сплачувалися з порушенням визначеним договором строку оплати.

За заявлений позивачем період (з вересня 2012 року по січень 2013 року) позивачем виставлялися відповідачу наступні рахунки-фактури: рахунок-фактура № СФ-0000466 від 28.09.2012 р., рахунок-фактура № СФ-0000520 від 31.10.2012 р., рахунок-фактура № СФ-0000555 від 30.11.2012 р., рахунок-фактура № СФ-0000605 від 31.12.2012 р. Загальна сума орендної плати за зазначеними рахунками-фактури становить 14 480, 43 грн.

Проте, відповідно до наявних у матеріалах справи прибутково касових ордерів, відповідачем була здійснена остання сплата грошових коштів 25.09.2012 р. з призначенням платежу: орендна плата за травень 2012 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рахунок-фактура № СФ-0000605 від 31.12.2012 р., відповідно до п. 3.4 договору, повинен бути сплачений відповідачем до 20.01.2013 р., а тому строк оплати за зазначеним рахунком на момент прийняття даного рішення не настав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідачем на час прийняття рішення належними та допускними доказами не підтверджено факту сплати орендної плати за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за договором підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 856, 71 грн. за період з вересня 2012 року до грудня 2012 року.

Крім того, позивач на підставі п. 3.5 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0, 5 % заборгованості та індексації за кожний день прострочення включаючи день оплати, яка за розрахунком позивача складає - 3 946, 40 грн. за період з вересня 2012 року по січень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає до стягнення, зокрема, у судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), судом було здійснено власний розрахунок пені від суми простроченого платежу за заявлений позивачем період, відповідно до якого стягненню підлягає 259, 59 грн. пені.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення3620.1120.10.2012 - 16.01.2013897.5000 %0.041 %*132.043620.1120.11.2012 - 16.01.2013587.5000 %0.041 %*86.053616.4920.12.2012 - 16.01.2013287.5000 %0.041 %*41.50

Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що договір може бути розірваний з ініціативи позивача в судовому порядку у разі, зокрема, несплати відповідачем орендної плати на протязі двох місяців, в разі не виконання відповідачем взятих на себе обов'язків передбачених п. 5.2 цього договору, яким визначено обов'язок відповідача своєчасно вносити орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч. 3 ст. 291 на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Матеріали справи свідчать про несплату відповідачем орендної плати протягом двох місяців та постійне порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення протягом існування договірних відносин між сторонами орендної плати у розмірі, встановленому договором, що є підставою для дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р., а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимога позивача про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог належними та допустимими доказами не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р. суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 11 116, 30 грн., з яких: орендна плата за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 10 856, 71 грн. та 259, 59 грн. пеня і розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Гімназійна, будинок 35, ідентифікаційний код - 05447906) 10 856 (десять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 71 коп. орендної плати та 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп. пені.

3. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Переяслав-Хмельницького № 187 від 11.01.2007 р., укладений в особі начальника Переяслав-Хмельницької житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Долгоносова Миколи Кіндратовича з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з другої сторони.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.01.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак