Рішення № 29029988, 16.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/5401-2012 16.01.13

За позовом Баєр Кроп Сайєнс АГ

До 1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп»

Про припинення порушення прав інтелектуальної власності

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Сиклітенко В.В.- представник (дов. № б/н від 14.10.2012)

Войков А.П. - представник ( дов. № б/н від 14.12.2012)

Від відповідача 1 Потоцький М.Ю. - представник (дов. 2-8/9288 від 16.11.2012)

Від відповідача 2 Сисоєнко І.В. - представник (дов. б/н від 22.06.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Баєр КропСайєнс АГ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2012 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.05.2012.

16.05.2012 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про забезпечення позову.

16.05.2012 відділом діловодства суду отримано клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 16.05.2012 оголошено перерву до 23.05.2012.

В судовому засіданні 23.05.2012 представник відповідача 1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити позивачеві у задоволенні позовної заяви. Представником відповідача 2 також надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, з підстав вказаних у відзиві.

В судовому засіданні 23.05.2012 представник позивача підтримав подане клопотання про забезпечення позову.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд залишає її без розгляду, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за заяву про забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Позивачем не надано доказів оплати судового збору в установленому порядку.

В судовому засіданні 23.05.2012 оголошено перерву до 30.05.2012.

В судове засідання 30.05.2012 представник відповідача 2 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час слухання справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подане 16.05.2012 клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення експертів поставити наступні питання:

1. Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»)?

2. Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»)?

3. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»), однорідними?

4. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»), однорідними?

Представник відповідача 1 не заперечив проти задоволення даного клопотання. Ухвалою суду від 30.05.2012 призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, зупинено провадження у справі.

26.11.2012 відділом діловодства суду отримано Висновок № 119/12 від 12.11.2012 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 03.12.2012 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.12.2012.

18.12.2012 відділом діловодства суду від представника відповідача 2 отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 19.12.2012 представник відповідача 1 зявився, заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання 19.12.2012 представник відповідача 2 не зявився, через відділ діловодства суду 18.12.2012 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін не заперечили проти задоволення клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 19.12.2012 розгляд справи відкладено на 16.01.2013.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник відповідача 2 з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник відповідача 1 залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Клопотання відповідача 2 судом відхилено як необґрунтоване.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник позивача надав письмові пояснення на Висновок від 12.11.2012 №119/12 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі № 5011-12/5401-2012, відповідно до яких зазначив, що даний Висновок підтверджує обґрунтованість його позовних вимог, є повним та об'єктивним, а тому позивач просить прийняти його у якості належного доказу у справі.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник відповідача 1 зявився, заперечив проти задоволення позовних вимог, надав свої усні заперечення на Висновок від 12.11.2012 №119/12 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі, відповідно до яких вважає, що він є необ'єктивним та суперечливим.

В судовому засіданні 16.01.2013 представник відповідача 2 з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог. Надав свої усні заперечення на висновок від 12.11.2012 №119/12 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у справі, відповідно до яких вважає, що він є необ'єктивним та суперечливим.

В судовому засіданні 16.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 1 та відповідача 2 дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Компанія Байєр КропСайєнс АГ є власником таких торговельних марок:

- «Basta» за міжнародною реєстрацією № 456067 (для товарів 5-го класу МКТП, а саме для гербіцидів), яка діє на території України у повному обсязі з 03.10.1980;

- «Баста» за міжнародною реєстрацією № 634072 (для товарів 5-го класу МКТП, а саме для гербіцидів), яка діє на території України у повному обсязі з 05.11.1994.

25.06.2010 Державний департамент інтелектуальної власності здійснив державну реєстрацію знака для товарів та послуг «БАСТЕР» для товарів класу 05 МКТП, а саме: "акарициди; бактерицидні засоби; гербіциди; інсектициди; пестициди (отрутохімікати) (препарати для нищення шкідливих тварин); фунгіциди; препарати для нищення личинок комах; препарати для нищення мишей; препарати для нищення слимаків." та видав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» свідоцтво України № 124880 на вказаний знак, дата подання заявки 24.04.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 494 ЦК України та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, товарний знак, який має міжнародну реєстрацію, з дати реєстрації в Міжнародному бюро користується такою ж охороною в кожній із заявлених країн, як і знаки, що зареєстровані в цій країні за національною процедурою.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Згідно ч. 1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Як передбачено ч. 1 ст. 495 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Частиною 3 ст. 157 ГК України також встановлено, що свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків її правомірного використання.

Згідно ч. 2 ст. 157 ГК України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Використанням знака, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 124880 на знак для товарів і послуг «БАСТЕР».

Відповідно до ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Суд вважає, що позивач належним чином довів факт порушення його виключних майнових прав інтелектуальної власності, що надає йому право звертатися до суду за їх захистом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 499 ЦК України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно п. «а», «в» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони та видачі свідоцтва в наслідок подання заявки з порушенням прав третіх осіб.

Пунктом 62 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 зазначено, що відповідно до абзацу 5 п. 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяли на дату подання заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва України № 124880 від 25.06.2010, датою подання заявки на реєстрацію знаку «БАСТЕР» є 24.04.2009, отже відповідність заявленого на реєстрацію знаку умовам його реєстрації повинна була визначатися відповідачем 1 згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції від 16.05.2008.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, визначені ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Так, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (ч. 3 ст. 6).

Експертиза заявки відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, здійснюється на підставі самого Закону та правил, встановлених на його основі Установою, тобто на підставі «Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» (далі - Правила), затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116.

Згідно п. 4.3.2.1. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг та із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна (в тому числі, міжнародними знаками, що охороняються в Україні згідно з Мадридською угодою).

Пунктом 4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлено, що позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах, а схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, - якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Відповідно до п. 4.3.2.5. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Пунктом 4.3.2.6. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачено, що при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що для вирішення справи по суті необхідно визначити чи є позначення «БАСТЕР» схожим настільки, що його можна сплутати зі знаками для товарів і послуг зареєстрованими на ім'я позивача, та чи є товари та послуги для яких зареєстровано позначення «БАСТЕР» однорідними (спорідненими) з товарами та послугами для яких зареєстровані знаки на ім'я позивача.

Пунктом 65 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 встановлено, у вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо) господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд.

З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 5011-12/5401-2012, оскільки вказані питання належать до предмету доказування по справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, судом призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1. Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»)?

2. Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»)?

3. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»), однорідними?

4. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»), однорідними?

Як вбачається із Висновку експертизи, відповідно до п. 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 965/5 від 01.06.2009р.), експерт вважав за доцільне розглядати питання у наступному порядку:

1. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»), однорідними (спорідненими)?

2. Чи є товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»), однорідними(спорідненими)?

3. Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»)?

4. Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta»)?

При наданні відповіді на поставлені питання експерт дійшов наступних висновків:

1. Всі товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста») є однорідними (спорідненими).

2. Всі товари, для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 124880 («Бастер») і знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 456067 («Basta») є однорідними(спорідненими).

3. Знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») є схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 634072 («Баста»).

4. Знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № 124880 («Бастер») є схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією 456067 («Basta»).

Виходячи з вищевикладеного, Висновок судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 119/12 від 12.11.2012 обґрунтовано підтвердив той факт, що оспорюваний знак «Бастер» за Свідоцтвом України № 124880 не відповідає умовам надання правової охорони, отже у відповідача 1 були підстави для відмови у її наданні відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва України № 124880 на знак для товарів і послуг «Бастер» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг і здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції від 16.10.2012р., що діє на момент прийняття рішення, при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Як вже зазначалося, суд дійшов висновку, що свідоцтво України № 124880 на знак для товарів і послуг «Бастер» підлягає визнанню недійсним повністю.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг і здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 2 п. 69 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12, за змістом ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на Державну службу інтелектуальної власності України, якщо останню було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено нею згідно з чинним законодавством.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності розмірі 14 150,40 грн. платіжним дорученням № 3835 від 03.08.2012.

За таких обставин, на відповідача 2 покладаються витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,00 грн., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 14 150,40 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати повністю недійсним Свідоцтво України № 124880 на знак для товарів і послуг «БАСТЕР».

3. Зобов'язати Державу службу інтелектуальної власності України (місцезнаходження: Україна, 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України №124880 на знак для товарів і послуг «БАСТЕР» і здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» (03039 м. Київ, просп. Червонозоряний, 119, офіс 523, ідентифікаційний код 34714684) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь компанії Байєр КропСайєнс АГ (Bayer CropScience AG) (40789 Монхайм, Альфред-Нобель-Стр. 50, Німеччина (40789 Monheim, Alfred-Nobel-Str. 50, Germany)) 1073,00 (тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) судового збору, 14150,40 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят грн. сорок коп.) витрат на проведення судової експертизи.

5. Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 22.01.2013

Суддя Прокопенко Л. В.