Рішення № 29029964, 31.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/18235-2012

31.01.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № № 5011-66/18235-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеркомфорт»;

про стягнення 16159,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеркомфорт» (надалі – відповідач) про стягнення 16159,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 775-КИЕ від 15.09.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15789,60 грн., за прострочення оплати якої нараховані 3% річних у сумі 369,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-66/18235-2012 та призначено її розгляд на 14.01.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання 14.01.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.12.2012р. не виконав.

Ухвалою від 14.01.2013р. суд відклав розгляд справи на 31.01.2013р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Представники сторін у судове засідання 31.01.2013р. не з’явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 19.12.2012р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 14.01.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Представник позивача про дату і час проведення судового засідання був повідомлений під розписку в судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2013р.

Отже, сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників сторін суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011р. між позивачем (за договором – постачальник) та відповідачем (за договором – покупець) було укладено Договір поставки № 775-КИЕ, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у накладних.

Згідно п. 4.2 договору, покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію товару переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів.

Поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з найбільш ранні строком виникнення. При цьому, вказане покупцем призначення платежу до уваги прийматися не буде (п.4.6 договору).

У пункті 8.1. сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 28»лютого 2012р. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

Доказів розірвання Договору поставки № 775-КИЕ від 15.09.2011р. сторони суду не надали, а отже на день розгляду справи договір є чинним.

Як вбачається з видаткових накладних № 5786 від 30.11.2011р., № 1886 від 13.01.2012р., № 3019 від 16.02.2012р., копії яких додані до справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 16662,62 грн..

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань за отриманий товар у визначений договором строк повністю не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 15 789,60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15789,60 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 369,75 грн., які нараховані на суму боргу, що виникла окремо по кожній видатковій накладній.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 369,75 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеркомфорт» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 6-є, кв. 28; код ЄДРПОУ 36506121) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 36841030) 15789 грн. 60 коп. – боргу, 369 грн. 75 коп. – 3 % річних, 1609 грн. 50 коп. – витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.2013 р.

Суддя А.І. Привалов