Рішення № 29029319, 31.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/18217-2012 31.01.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 5011-66/18217-2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Фітофарм»

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою

відповідальністю «Фалбі»;

про стягнення 1 565 193,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чуб М.В., директор, наказ № 185 від 25.06.2011р.;

Крижов С.В., довіреність № 340 від 27.08.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Фітофарм» (надалі - позивач) з позовом до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (надалі - відповідач) про стягнення 1 565 193,94 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 31 від 03.01.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 516 113,51 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 40 730,69 грн. та 3% річних у сумі 8349,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-66/18217-2012 та призначено її розгляд на 14.01.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Відповідач у судове засідання 14.01.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 19.12.2012р. не виконав. Проте, 10.01.2013р., через канцелярію Господарського суду міста Києва, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання повноважного представника.

Ухвалою від 14.01.2013р. суд відклав розгляд справи на 31.01.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутні в судовому засіданні 31.01.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, а також подали витребувані судом докази.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суд від 14.01.2013р. не виконав. Втім, 23.01.2013р., через канцелярію Господарського суду міста Києва, від відповідача, надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника.

Представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує вирішення спору.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 31.01.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Отже, оскільки відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, проте не зазначив поважних причин, з яких не виконав вимоги суду та не подав, витребувані в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.12.2012р. та в ухвалі про відкладення розгляду справи від 14.01.2013р., документи, в тому числі відзив на позов, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки товару № 31, у відповідності до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання виготовити і здійснити/або здійснити поставку фармацевтичного товару, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору, кількість та асортимент товару зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Сторони домовилися, що печатки, штампи та підписи на даних накладних свідчать про факт приймання товару та факт погодження умов і термінів оплати покупцем. При цьому посадові особи покупця, що відповідають за приймання товару і поставили свій підпис на накладній, вважаються «уповноваженими особами» покупця.

Підпис уповноваженої особи покупця засвідчується довіреністю на отримання матеріальних цінностей, оформлену належним чином. Разом із підписаною накладною покупець зобов'язаний передати постачальнику належним чином оформлений оригінал довіреності, якою покупець уповноважив особу на прийняття товару по накладній від постачальника. У разі неотримання від покупця вказаної довіреності або підписаної видаткової накладної за попередню поставку товару, постачальник має право припинити подальші поставки товару до моменту отримання перелічених документів від покупця (п. 2.5. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.4. договору, розрахунки за замовлений товар здійснюються покупцем шляхом: відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з дати виписки видаткової накладної ПАТ «Фітофарм». Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов`язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Умовами п. 5.2. договору передбачено, що датою поставки є дата розвантаження та прийняття за кількістю та якістю товару, отриманого покупцем за видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника від покупця в момент передачі товару. Ризик випадкової втрати та пошкодження товару несе її власник з моменту набуття права власності.

У відповідності з пунктом 7.1., договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 р., але в будь-якому разі до проведення остаточних розрахунків сторін.

Доказів розірвання Договору поставки товару № 31 від 03.01.2012р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, договір є чинним.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 11.05.2012р. по 22.08.2012р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 555 966,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № РНк-Ар1295 від 11.05.2012р., № РНк-Ар1353 від 18.05.2012р., № РНк-Ар1438 від 25.05.2012р. № РНк-Ар1499 від 31.05.2012р., № РНк-Ар1561 від 07.06.2012р., № РНк-Ар1648 від 15.06.2012р., № РНк-Ар1715 від 22.06.2012р., № РНк-Ар1754 від 27.06.2012р., № РНк-Ар1836 від 06.07.2012р., № РНк-Ар1916 від 16.07.2012р., № РНк-Ар1976 від 20.07.2012р., № РНк-Ар1978 від 20.07.2012р., № РНк-Ар2059 від 27.07.2012р., № РНк-Ар2060 від 27.07.2012р., № РНк-Ар2061 від 27.07.2012р. № РНк-Ар2328 від 22.08.2012р., № РНк-Ар2329 від 22.08.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними також підтверджується доданими до матеріалів справи, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 001032 від 15.05.2012р., № 001078 від 21.05.2012р., № 001125 від 29.05.2012р., № 001194 від 06.06.2012р., № 001224 від 12.06.2012р., № 001281 від 19.06.2012р., № 001317 від 25.06.2012р., № 001378 від 03.07.2012р., № 001405 від 09.07.2012р., № 001454 від 18.07.2012р., № 001484 від 23.07.2012р., № 001533 від 30.07.2012р., № 001635 від 23.08.2012р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 34524,57 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, наданих позивачем.

Крім цього, відповідач частково повернув товар на суму 5328,00 грн., що підтверджується накладною на повернення № 000455 від 17.09.2012р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 1 516 113,51 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 516 113,51 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40 730,69 грн. та 3% річних у сумі 8 349,74 грн., які нараховані на суму боргу, що виникла окремо по кожній видатковій накладній, станом на 10.12.2012р.

При цьому, позивачем не нараховувались пеня та 3% річних на суму заборгованості в розмірі 7235,43 грн., що існує за видатковою накладною № РНк-Ар1295 від 11.05.2012р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 8.2. договору передбачено, що покупець за договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату товару він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 40730,69 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично правильним.

Крім того, Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 8349,74 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б; код ЄДРПОУ 21568905) на користь публічного акціонерного товариства «Фітофарм» (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 2; код ЄДРПОУ 05430596) 1 516 113 грн. 51 коп. - боргу, 40 730 грн. 69 коп. - пені, 8 349 грн. 74 коп. - 3 % річних, 31 303 грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.2013 р. Суддя А.І.Привалов А.І. Привалов