Постанова № 29028966, 31.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11:58

31 січня 2013 року Справа № 2а-5047/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м.Миколаїв,54050

проскасування податкового повідомлення - рішення від 16.07.2012р. № 0003301700, В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2012р. №0003301700 Жовтневої МДПІ в Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що висновки акту перевірки про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах, розраховані по результатам перевірки суми ПДВ суперечать фактичним даним, відображеним у податковій звітності платника податків, та не відповідають дійсності. Позивачем виконано вимоги діючого законодавства при формуванні податкового кредиту.

Відповідач заперечив проти задоволення адміністративного позову вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, а повідомлення-рішення від 16.07.2012р. №0003301700 Жовтневої МДПІ в Миколаївської області-правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, встановив фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

Фахівцями Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 31.12.11 (акт перевірки від 27.06.12 №438/17/НОМЕР_2). Перевіркою встановлено, зокрема, порушення платником п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 201.10, абз. «б» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2775-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 48185,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на 12798,00 грн., за серпень 2009 року на 2692,00 грн., за вересень 2009 року на 2432,00 грн., за І квартал 2010 року на 5051,00 грн., за IV квартал 2010 року на 16358,00 грн., за січень 2011 року на 5166,00 грн., за лютий 2011 року на 3688,00 грн.

16.07.12 року на підставі акту перевірки від 27.06.12 №438/17/НОМЕР_2 Жовтневою МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення №0003301700 про сплату 48185,00 грн. ПДВ та 9834,75 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 201.10, абз. «б» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2775-VІ є таким, що не ґрунтується на фактичних даних та нормах діючого законодавства України.

Так, відповідно до п.7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/ або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5. вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно вимог діючого законодавства України загальна сума готівкових розрахунків одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не повинна перевищувати 10000 грн.

Форма і зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання яких покупцю є обов'язковим, визначені в Положенні № 614. Згідно п. 3.2 Положення № 614 одним з обов'язкових реквізитів фіскального чека суб'єкта підприємництва, зареєстрованої як платник ПДВ, є його індивідуальний податковий номер.

Згідно роз'яснень ДПА України з цього питання - касовий чек може бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту (в межах встановленої законом суми - 10000 грн.) за умови відповідності його встановленій формі з обов'язковим визначенням ІПН платника ПДВ.

Таким чином, без податкової накладної ФОП ОСОБА_1 мав право включити до ПК суму ПДВ на підставі фіскальних чеків РРО, оформлених належним чином в яких крім інших обов'язкових реквізитів вказано ІПН постачальника не перевищуючі при цьому при розрахунках сумі в розміри 10000 грн.

Згідно п.п.7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» -податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Згідно п.1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, що діяв на час виникнення спору у податковий період - декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків передбачених формою декларації.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що платником податків у разі необхідності в складі декларації подаються відповідні додатки, зокрема у вигляду заяви про відмову постачальника про надання податкової накладної, що передбачено формою декларації.

Судом встановлено на підставі дослідження в судовому засіданні копій заяв (а.с.38-42) та податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 29-35, 43-57), що позивачем при поданні податкових декларацій за період липень, серпень, вересень 2009 року, 1, 4 квартали 2012 року, січень-лютий 2011 року до податкового органу у встановленому законом порядку, здійснювалися відмітки у відповідному полі додатку декларації (відмітки про подання заяви про відмову постачальника надати податкову накладну) та одночасно подавалися самі вищевказані додатки до декларації - заяви про відмову постачальника надати податкову накладну.

Таким чином, з огляду на підтвердження актом перевірки факту наявності касових чеків, що містять усі необхідні обов'язкові реквізити та подання необхідних заяв про відмову постачальника видати податкову накладну, Позивачем було дотримано вимоги абз. 6 пп. 7.2.6 Закону про ПДВ та відповідно п.7.4.1 вказаного Закону, тому встановлення в Акті порушення з боку Позивача у вигляду завищення податкового кредиту з ПДВ всумі 48185,00 грн. за період: з липня 2009р. по грудень 2010р. в сумі 39331,00 грн. є протиправним.

Крім того, в акті перевірки відповідач робить висновки на порушення Позивачем вимог п.201.11.ст.201 Податкового кодексу України. На думку відповідача порушення полягає у включенні до податкового кредиту з ПДВ сум в розміри більш 200,00 грн. (без врахування ПДВ) сплачених щоденно згідно касових чеків при придбанні пального, при цьому Позивачем на надано до податкового органу заяву на постачальника у зв'язку з відмовою надання даною особою податкових накладних з ПДВ та наступного нарахування у зв'язку з цим ПДВ в сумі 8854,00,00 грн.

Дані факти були спростовані позивачем в ході судового розгляду справи та на підставі дослідження первинних документів. Так, відповідач зазначив в акті перевірки, що Позивачем за січень 2011р. завищено податковий кредит в сумі 5146,00 грн. за рахунок включення платником до складу податкового кредиту сумі ПДВ по касових чеках отриманих від ПАТ «Укрнафта», однак дані податкової декларації за січень 2011 року визначають іншу суму заявленого платником податкового кредиту, а саме - 3791,00грн. у зв'язку з чим розрахунок сум податку здійснено актом невірно.

Крім того, при складанні Акту та формуванні висновків перевірки здійснюючи посилання на додаток №8 до акту Розрахунок правильності включення до податкового кредиту касових чеків отриманих від ВАТ «Укрнафта за лютий 2011р.» (а.с.28) наведені наступні дати та номера касових чеків які були враховані при розрахунку податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011р., а саме: -02.02.2011р. чек №02002, сума податкового кредиту з ПДВ - 383,35 грн. -03.02.2011р. чек №03004, сума податкового кредиту з ПДВ - 802,34 грн. -06.02.2011р. чек №06002, сума податкового кредиту з ПДВ -1080,00 грн. -07.02.2011р.чек №07003,сума податкового кредиту з ПДВ -166,67 грн. -08.02.2011р. чек №08005,сума податкового кредиту з ПДВ - 1295,00 грн., всього податкового кредиту з ПДВ - 3727,30 грн.

Однак під час дослідження податкових накладних (а.с.23-27) судом було встановлено, що дані номери накладних відповідають номерам «касових чеків» зазначеним в акті перевірки, крім того співпадають дані щодо сум ПДВ.

Таким чином, відповідачем помилково відображено замість касових чеків номери та суми ПДВ з податкових накладних, а наведені Актом касові чеки за вказаними датами та номерами у Позивача відсутні, а сума податкового кредиту з ПДВ складає 3888,00 грн. що знайшло відображення в декларації з ПДВ за лютий 2011р. та в реєстри виданих та отриманих податкових накладних за цей місяць.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08 2005 р. №327 в редакції наказу ДПА України від 13.06 2007р. №354 - акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Згідно п.1.7 даного Порядку - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08 2005 р. №327 в редакції наказу ДПА України від 13.06 2007р. № 354.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення від 16.07.2012р. №0003301700.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012р. №0003301700 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 16.07.2012р. № 0003301700.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби код ЄДРПОУ 38086131 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 580,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник