Постанова № 29027854, 24.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16484/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0006091740, -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0006091740.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акта планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., № 633/17-2/274901313 від 23.11.2012р. Добропільською ОДПІ Донецької області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 р. № 0006091740 (отримано одночасно з актом перевірки), згідно з яким ФО-П ОСОБА_2 донараховано податок на додану вартість у сумі 127579, 93 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 15243, 85грн. Із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки первинними документами підтверджується факт придбання дизельного палива у контрагентів та його використання у власній господарській діяльності, проте як в акті перевірки зроблені протирічні висновки.

Уточнивши позовні вимоги просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23.11.2012 року №0006091740 / том 2 а.с.54/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки/а.с.50,52а/, заяв про відкладення розгляду справи судові не надавав.

Відповідно до приписів ч.2 ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 зареєстрований Добропільською районною державною адміністрацією в якості фізичної особи-підприємця/а.с.34/. Перебуває на податковому обліку в Добропільській ОДПІ Донецької області ДПС.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100207081 серії НБ №013852 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість /а.с.36/.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

На підставі п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та наказу Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС від 26.10.2012 року №640 проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012р. За наслідками перевірки податковим органом складено акт перевірки від 23.11.2012р. №633/17-2/2749012313 /а.с.10-29/.

Даним актом встановлено порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині неправомірного включення до податкового кредиту у 2011 році податку на додану вартість у сумі 127 579,93грн. при придбанні послуг у ТОВ «НСК-Буд» та ТОВ «Чорне золото», а саме: у січні 2011 року - на 28 716,67грн., у лютому - на 6550,00грн., у березні 2011 року - на 6326,67грн., у квітні 2011 року - на 25027,20грн., у жовтні 2011 року - на 27833,33грн., у листопаді - на 33 126,06грн. /а.с.28/.

23.11.2012 на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006091740, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 127 579,93грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 243,85 грн. /т. 1 а.с. 32/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач 03.12.2012 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на твердженні щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «НСК-БУД», ТОВ «Чорне золото», внаслідок яких позивач завищив податковий кредит у перевіряємому періоді.

Суд вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими з таких підстав.

Зі складу податкового кредиту фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було виключено податкові накладні виписані за фактом придбання дизельного палива та запчастин у ТОВ «НСК-БУД» та ТОВ «Чорне золото» на суму 127579,93грн.

Так, 04 січня 2011 року між ТОВ «НСК-БУД» як Продавцем та ФО-П ОСОБА_2 як Покупцем укладено договір поставки №б/н, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві продукцію: запасні частини, шини, дизельне паливо, моторні, спеціальні масла та змазки - надалі Товар, зазначену у додатках:видаткових накладних та рахунках фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару (п.1.1). Кількість та вартість Товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару відповідно до п.1.1 даного Договору (п.2.1). Доставка Товару здійснюється за рахунок Покупця (п.3.2). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця (3.9).

Виконання договору підтверджено специфікаціями, рахунками, витратними накладними , товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями /т. 1 а.с.69-81,82,152-153,155,156-157,159-161,163, том 2 а.с.32,33,35-37,39,40,42-44/ відповідно до яких позивачем отримано дизельне паливо так запчастини.

За наслідками господарських операцій ТОВ «НСК-Буд» виписало позивачу податкові накладні /т. 1 а.с. 83,154,158,162, том2 а.с.34,35,41/ в яких вказав зміст господарської операції та суму ПДВ, сплачену в ціні товару.

25 квітня 2011 року між ТОВ «Чорне золото» як Постачальником та ФО-П ОСОБА_2 як Покупцем укладено договір поставки №2504/2, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити у передбачені договором строки, а Покупець прийняти і оплатити згідно з умовами цього договору дизельне паливо, надалі Товар, відповідно до заявки в асортименті, кількості й за цінами, що погоджені сторонами цього Договору (п.1.1). Загальна сума договору становить 1000000(один мільйон)гривень з урахуванням ПДВ 166666,67грн.(3.1). розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого зазначені в п.10 цього Договору (3.2). Покупець здійснює оплату на підставі, виставленого Постачальником рахунку фактури (3.4.1) /том 1 а.с.48/.

Виконання договору підтверджується рахунками-фактурами, накладними, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною /том 1 а.с.61,62,99/.

За наслідками господарської операції ТОВ «Чорне золото» виписало позивачу податкову накладну /том 1 а.с.63/, в якій вказав зміст господарської операції та суму ПДВ, сплачену в ціні товару.

Здійснення перевезення товару автотранспортом покупця за вказаними вище договорами підтверджується товарно-транспортними накладними /том 1 а.с.99,том 2 а.с.35,42-43/.

Придбаний товар (дизельне паливо та запасні частини) ФО-П ОСОБА_2 використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами на перевезення вантажів з ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Донецька будівельна компанія», ПП «Орхідея», актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, актами на списання паливно-мастильних матеріалів, заправних відомостей, рахунків фактур, податкових накладних /т. 1 а.с. 40-43,44-45,46-47,51,64-68,84,101,106-151,163-190/.

На підставі наведених вище первинних документів та податкових накладних позивач сформував податковий кредит з ПДВ, що відобразив у податкових деклараціях відповідних податкових періодів / том 1 а.с. 191-208, том 2 а.с.1-25/.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами із ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів купівлі-продажу, укладених позивачем із ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото». Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

В акті перевірки відповідач посилається на такі документи на підтвердження висновку про нікчемність укладених правочинів:

- акт №5060/15-312/36889109 від 26.12.2011 року про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «НСК-Буд» ДПІ у Калінінському районі м. Донецька;

- акт №1338/16/36735931 від 27.07.11 про результати камеральної перевірки ТОВ «Чорне золото» щодо підтвердження господарських відносин івз платниками податків згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року Ленінської МДІ м. Луганська Луганської області.

Проте суд не може їх прийняти до уваги, оскільки дані акти не були надані суду, хоча дані документи витребувались судом ухвалою від 05.12.12 /т.1 а.с.1/.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставки, укладених з ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото».

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості товару, придбаного у ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото», із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виникнення у ФО-П ОСОБА_2 права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договорам з ТОВ «НСК-Буд», ТОВ «Чорне золото» підтверджено зазначеними вище податковими накладними, виписаними постачальниками. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних. Право постачальників виписувати податкові накладні підтверджено відповідними Свідоцтвами платників податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0006091740 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 23.11.2012 № 0006091740 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142823 (сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні 78 копійок, у тому числі за основним платежем - 127 579 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 93 копійки, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 243 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок три)гривні 85 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) гривень 23 копійку.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 січня 2013 року в присутності представника позивача.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 30 січня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Ящо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.