Постанова № 29027803, 01.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/321/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кучми К.С. при секретарі -Горобець Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень незаконними і недійсними та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним адміністративним позовом посилаючись на те, що на підприємстві проводилась планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевірка проводилася головним державним податковим ревізором - інспектором ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська Косенко Д.В. та інспектором Суворовою Т.Г. За результатами перевірки був складений акт, а потім податкові повідомлення-рішення.

Позивач, не згодний з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, оскільки стверджує, що не порушував вимог пункту 1.32 статті 1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР і вартість отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет» маркетингових послуг розрахована за звичайними цінами та підтверджена належним чином оформленими первинними документами. Також позивачем висунуті вимоги, щодо трьохкратного продовження терміну проведення оскаржуваної перевірки та відсутності розрахунку донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток - основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій. Своїми діями відповідач грубо порушив права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

За таких обставин позивач просив суд: визнати дії службових осіб, начальника ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Корсун О.М., головного державного податкового ревізора - інспектора Косенко Д.В. та інспектора Суворової Т.Г. при проведенні планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності на підприємстві ТОВ «Мікспак» з 12.04.2010 року по 23.04.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року - незаконними; визнати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.06.2010 року за № 0004082302/0, від 19.08.2010 року № 0004082302/1 та від 23.11.2010 року № 0004082302/2 всього на загальну суму - 70 969, 50 грн. застосованих за порушення п.1.32 ст.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР незаконними і не дійсними та їх скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з викладених у адміністративному позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, просила суд у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні звернула увагу суду на те, що дійсно ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Мікспак» (акт перевірки від 21.05.10 №1572/23-2/32502186). В ході проведення зазначеної перевірки відповідачем встановлено наступне.

ТОВ «Мікспак» - Замовник ТОВ «АТБ-маркет» Виконавець укладено договори №1340 від 26.02.07, №985 від 15.02.07, №2303 від 16.05.07, №11618 від 01.04.08, №16064 від 02.01.09 про надання маркетингових послуг; договори №11619 від 01.04.08, №16065 від 02.01.09 про надання послуг з просування торгівельної марки; угоду по проведенню робіт з просування торгівельної марки від 15.02.07 №1024/м. Право власності на реалізуємий товар переходить від постачальника к покупцю (ТОВ «АТБ-маркет») в момент оформлення видаткових накладних. До перевірки не надано звіту по опитуванню покупців або іншу інформацію, підтверджуючу надання послуг, обумовлених угодою. Також підприємство ТОВ «Мікспак» за період з 01.01.07 по 31.12.09 року не володіло торгівельними маркою «ТМ Мікспак». Витрати на просування торгівельної марки є витратами власника цієї марки. До перевірки не надано економічного аналізу-товарообігу реалізуємого одноразового посуду в мережі магазинів «АТБ», проведених промо-акцій, аудіо реклам, які б дали змоги зробити висновок про збільшення або зменшений попиту покупців окремих видів товару. Також не встановлено збільшення обсягів реалізації після отримання вищевказаних послуг, що ставить під сумнів фактичне здійснення послуг по просуванню товару та інших видів послуг обумовлених умовами договору. Надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт не можуть бути визнані первинним документом на підставі яких проводяться бухгалтерський та податковий облік підприємства. Крім того, у ТОВ «Мікспак» відсутні будь які кошториси до актів виконаних робіт та не надані звіти в яких було б вказано зміст, одиниці виміру та обсяги господарських операцій. Виконавця послуг - (ТОВ «АТБ-Маркет») не надано висновку про вид продукції, який користується більшим попитом покупців, висновків проведених промо-акцій, іншої рекламної роботи з ціллю збільшення обсягів реалізації та інших економічних результатів.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.1 ст.11, ч.1 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 року №509 та відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2010 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Мікспак» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результати якої був складений акт від 21.05.2010 року №1572/23-2/32502186.

З посиланням на порушення ТОВ «Мікспак» пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська за результатами даної перевірки виключила із валових витрат товариства вартість отриманих від ТОВ «АТБ-Маркет» (Виконавець) послуг по просуванню товарів невласної торгівельної марки та маркетингових послуг на загальну суму 205 322 грн. Послуги надавались на підставі наступних договорів:

Договори №1340 від 26.02.07, №2303 від 16.05.07 про надання маркетингових послуг, а саме: послуг зі співпраці в організації просування товарів торговельних марок «Марго Свято настрою» та «ТМ Прем'єр», а також Угода №1024/м від 15.02.07 на проведення робіт з просування товарів торгівельної марки (одноразовий посуд, серветки), що поставляються Замовником (ТОВ «Мікспак») на ринок. Послуга полягає у розміщенні спеціального цінника «Новинка». Водночас ТОВ «Мікспак» є постачальником продукції торгівельних марок «Марго Свято настрою» та «Прем'єр», а також одноразового посуду і серветок в адресу ТОВ «АТБ-маркет». За умовами відповідних договорів поставки право власності на товари переходить від постачальника (ТОВ «Мікспак») до покупця (ТОВ «АТБ-маркет») в момент оформлення видаткових накладних. Жодним пунктом вказаних договорів вартість послуг не обумовлено, жодного документу щодо визначення та обґрунтування їх вартості не надано. Крім того, в період з 01.01.07 по 31.12.09 ТОВ «Мікспак» не володіло ні торгівельною маркою «Прем'єр» ні торгівельною маркою «Марго Свято настрою». За висновком ДПІ у АНД м.Дніпропетровська вказані витрати є витратами власника товару (ТОВ «АТБ-маркет» власників торгівельних марок, а не постачальника - ТОВ «Мікспак».

Договори №985 від 15.02.07, 11618 від 01.04.08 та №16064 від 02.01.09 про надання маркетингових послуг (маркетингових досліджень) на торгівельних точках «АТБ-маркет», а саме: здійснення коригування відповідно до споживчого попиту, аналіз товарообігу, розміщення та розповсюдження інформації про узгодження сторонами торгівельної марки, формування повноцінного асортименту наявності продукції первинного експонування; розміщення торгового обладнання в залах супермаркетів; надання послуг мерчандайзингу (комплекс заходів, які здійснюються в торгівельних залах, направлених на збільшення продаж та просування узгодженої сторонами торгівельної марки за допомогою їх спеціального розміщення та оформлення простору торгівельного залу); розміщення товару на прикасових зонах; промо-акції; аудиореклама; реклама в інформаційних листівках.

До перевірки не надано економічного аналізу товарообігу одноразового посуду в магазинів «АТБ», проведених промо-акцій, аудіо реклам, які б дали змогу зробити висновок про збільшення або зменшення попиту покупців на окремі види товару. Також не встановлено збільшення обсягів реалізації після отримання вищевказаних послуг, що ставить під сумнів фактичне здійснення послуг по просуванню товару та інших видів послуг, обумовлених умовами договорів.

Договори №11619 від 01.04.08 та №16065 від 02.01.09 про надання послуг з просування торгівельної марки товару, який поставляється Замовником і власником якої він є. Послуги направлені на покращення обізнаності потенційного покупця товару, що поставляється Замовником за договорами поставки №11617 від 01.04.08 та №16063 від 02.01.09 відносно торгівельної марки, під якою реалізується товар, а також на збільшення обсягів продажу цього товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця (ТОВ «АТБ-маркет») в момент оформлення видаткових накладних. Звіт про опитування покупців або іншу інформацію, яка б підтверджувала надання послуг, обумовлених угодами, для перевірки не надано. В актах виконаних робіт інформація проведену Виконавцем роботу з покупцями по обізнаності товару також відсутня. Жодним пунктом договору №16065 від 02.01.09 вартість послуг не обумовлена, жодного документу про визначення та обґрунтування їх вартості не додано. Також в період з 01.01.07 по 31.12.09 ТОВ «Мікспак» не володіло торгівельною маркою «ТМ Мікспак». Отже, витрати щодо просування торгівельної марки є витратами володаря цієї марки та ТОВ «АТБ-маркет» як власника товару.

Так судом встановлено, що за висновком ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт не можуть бути визнані первинним документом з причини відсутності кошторисів до них, звітів із зазначенням змісту, одиниць виміру та обсягів господарських операцій, висновків про вид продукції, який користується більшим попитом покупців, результатів проведених промоакцій, іншої рекламної роботи з метою збільшення обсягів реалізації та інших економічних показників скаржника. Крім того, маркетингові послуги були проведені по товару (одноразовий посуд, серветки), який ТОВ «АТБ-Маркет» отримував від ТОВ «Мікспак» у власність, а саме: в 2007 році - на суму 4 564 110 тис. грн., в 2008 році - на 6 929 910 тис.грн., в 2009 році - на суму 7 693 480 тис.грн. Також протягом перевіреного періоду ТОВ «Мікспак» не володіло торгівельними марками ТМ «Прем'єр», ТМ «Марго Свято настрою», які, за замовленням даного товариства, просувались ТОВ «АТБ-маркет». Зокрема, у ТОВ «Мікспак» відсутнє свідоцтво, яке б надавало йому виключне право на користування і розпорядження відповідною торговельною маркою, зокрема, здійснення з нею будь-яких цивільно-правових дій (угод). Тобто зазначені витрати є витратами власників цих торгівельних марок.

На підставі вказаного акту заступником начальника ДНІ у АНД районі м.Дніпропетровська Трифоновою Г.Б. 03 червня 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004082302/0, яким визначено податкове зобов'язання ТОВ «Мікспак» з податку на прибуток в сумі 76 998 грн. (основний платіж - 51 332 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 25 666 грн.).

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення у межах процедури апеляційного узгодження визначених контролюючим органом сум податкових зобов'язань було оскаржено ТОВ «Мікспак» до ДПІ у АНД районі м.Дпіпропетровська, яка рішенням від 19 серпня 2010 року №21476/10/25-0 скасувала його в частині 4 019 грн. основного платежу та 2 009, 5 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Причина скасування - податкове зобов'язання за І квартал 2007 року визначено без урахування строків давності, встановлених статтею 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704:

1.2. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

2.4. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення і господарської операції і складання первинного документа.

2.15. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

2.16. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством.

Статтею 1 даного Закону визначено, що бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати, діяльності та рух грошових коштів підприємства (пункт 1 статті 3 Закону).

Стаття 4 Закону визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності до яких, зокрема, відносяться повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі і превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Підставою для бухгалтерського обліку, господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 1,2 статті 9 Закону).

Господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь

такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1,3.2. статті 1 Закону 334).

Відповідно п.1 ст.9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерською обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первині документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно ст.1 цього ж Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином суд вважає, що надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт не можуть бути визнані первинним документом на підставі яких проводяться бухгалтерський та податковий облік підприємства.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат - будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання - яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 «валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання - у власній господарській діяльності», «до складу валових витрат включаються: «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)...».

Згідно з абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2 та 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю, виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Як передбачено ст.420 ЦК України торговельні марки (знаки для товарів і послуг) є об'єктами інтелектуальної власності.

Набуття права інтелектуальної власності, на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Даним свідоцтвом власнику надається виключне право користування і розпорядження торговельною маркою на свій розсуд. Тобто власник торгівельної марки має право здійснювати з нею будь-які цивільно-правові дії (угоди), які не суперечать чинному цивільному законодавству.

Відповідно до п.4 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-ХІІ використанням торгівельного знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним етикетку, нашивку, бірку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Тобто лише у зазначених вище випадках вважається, що відбувається використання знака.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР нематеріальний актив це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно бухгалтерського обліку рахунок 12 «Нематеріальні активи» відсутній на підприємстві ТОВ «Мікспак».

ТОВ «Мікспак» за перевіряємий період не володіло торгівельними марками: ТМ «Мікспак»; ТМ «Прем'єр»; ТМ «Марго Свято настрою», які за замовленням ТОВ «Мікспак» просувались підприємством ТОВ «АТБ-маркет». Тобто дані витрати не є витратами ТОВ «Мікспак», а є Витратами власників цих торгівельних марок,

Суд критично відноситься до позовних вимог позивача стосовно подовження термінів проведення планової виїзної документальної перевірки; порушення терміну визначення податкового зобов'язання; порушення терміну визначення податкового зобов'язання, нарахування на завищені валові витрати у різних періодах штрафних санкцій у розмірі 50%), застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктами 17.1.3 та 17.1,6 пункту 17.1 статті 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 Закону України «Про державну службу в Україні» від 04.12.90 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями) подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе, на термін не більше 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва 5 робочих днів. Щодо кількості таких подовжень, то чинним законодавством це не визначено, а приймається таке рішення начальником ДПІ виходячи з обставин, які виникають при проведенні перевірки.

Норми підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до донарахованої суми податку на прибуток за 2 квартал 2007 року не може бути застосована, оскільки на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (03.06.10) 1095 днів від граничного терміну подання декларації за вказаний період ще не минув, а дроблення квартального звітного періоду (для скасування частини донарахованого податкового зобов'язання за вказаний період) при застосуванні зазначеного підпункту чинним законодавством не передбачено.

Відповідно Наказу ДПА України від 01.04.10 №210 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами» передбачено наступне: п.2. 2.1 Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать. Як про заниження, так і про завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.13 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції №110 такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції №110 визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції №110 передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань в інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181 відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Інструкцією №110 передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме: визначається - сукупно сума недоплат за кожною /декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для відмови у задоволені позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій незаконними, визнання податкових повідомлень-рішень незаконними і недійсними та їх скасування - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови буде складений 09 березня 2011 року.

Суддя К.С. Кучма