Постанова № 29025513, 28.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

3.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9296/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю

позивачів: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника відповідача: Мітічкіної О.В. (довіреність № 1060 від 18.01.2013),

третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, третя особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Жовтневої у м. Луганську ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити реєстрацію за місцем постійного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, у якому позивачами заявлені позовні вимоги про:

- визнання протиправною відмову сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області в реєстрації за місцем проживання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання сектора цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області здійснити реєстрацію за місцем постійного проживання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали об'єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу реєстраційний № 1426. Даний будинок придбаний для постійного проживання.

26.09.2012 позивачі звернулися до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області із заявою про реєстрацію їх за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. Разом із заявою були подані паспортні документи та договір купівлі-продажу.

Відповідач, розглянувши подані документи, поставив в паспорті ОСОБА_1 відмітку про її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, але потім анулював даний запис, мотивуючи свої дії тим, що будинок не є житловим, оскільки є дачним.

Доводи позивачів про те, що даний будинок має окрему адресу, технічний паспорт, державну реєстрацію права власності не були прийняті відповідачем до уваги. Відповідач також не звернув увагу на те, що даний будинок є цілком придатним для постійного користування, володіння та проживання у ньому.

Позивачі, з посиланням на положення ст.ст.3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вважають, що відповідач їм безпідставно відмовив у реєстрації за місцем проживання.

Крім того, з посиланням на положення ст.13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», позивачі вважають, що у відповідача не було жодних підстав для відмови в проведенні реєстрації їх місця проживання за вказаною адресою.

На підставі вищевикладеного позивачі просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 листопада 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19 грудня 2012 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Жовтневої у м. Луганську ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 14 січня 2013 року здійснено заміну первинного відповідача - сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, належним відповідачем - Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області.

У судовому засіданні позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Позивач - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до матеріалів справи заяву про розгляд адміністративної справи за її відсутності.

Позивач - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.58), у яких зазначив таке.

Згідно ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 21.09.2012, позивачами був придбаний дачний будинок, що підтверджується і витягом про державну реєстрацію прав № 35600732 виданий 24.09.2012 міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації.

26.09.2012 позивачам було відмовлено у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в дачному будинку з тих підстав, що дачний будинок не є житловим будинком і реєстрація у ньому фізичних осіб не передбачена нормами діючого законодавства.

Крім того, згідно ст.17 Житлового кодексу України, норма житлової площі на одну особу складає 13,65 кв.м., житлова площа дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 37,5 кв.м., що при проживанні 5 осіб, одна з яких - неповнолітня дитина, буде складати на кожного 7,5 кв.м., що значно нижче встановленої норми.

На підставі вищевикладеного представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Третя особа явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України, суд ухвалив розгляд адміністративної справи здійснити за відсутності позивачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 26.09.2012 ОСОБА_1 звернулася до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області із заявою про реєстрацію її місця проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Разом із заявою, ОСОБА_1 до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області було подано необхідний пакет документів для здійснення реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Зокрема ОСОБА_1 було подано:

- договір купівлі-продажу дачного будинку від 21.09.2012, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1426, предметом якого є дачний будинок № 1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, розміщений на земельній ділянці, площа якої згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації міста Луганська 20.09.2012 за № 35559570 становить 600 кв.м. та належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 165344, виданого Жовтневою районною у місті Луганську радою 15.04.2005, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010540200416, зареєстровано в Поземельній книзі 09.12.2011 за реєстровим № 441010000020510015301. Кадастровий номер земельної ділянки 4410100000:02:051:0015 (а.с.13-14);

- витяг з Державного реєстру правочинів (а.с.15);

- витяг про державну реєстрацію прав виданий Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації (а.с.16);

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2012, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1429, предметом якого є земельна ділянка для садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0600 га (а.с.17);

- витяг з Державного реєстру правочинів (а.с.18);

- державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.19);

- технічний паспорт на дачний будинок АДРЕСА_1 (а.с.20-22).

На підставі вищевказаних документів 26.09.2012 сектором цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області у паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 внесено відомості про її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7 - зворот).

Одразу після здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, сектором цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області вказану реєстрацію анульовано, про що проставлено штамп «АНУЛЬОВАНО» у паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7 - зворот).

Іншими позивачами суду не надано жодних доказів на підтвердження їх звернення до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області із відповідними заявами про реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Як повідомив представник відповідача у судовому засіданні у нього такі докази також відсутні.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України № 1382-IV від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон України № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно до ст.6 Закон України № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає письмову заяву, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У відповідності зі ст.6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно із ст.4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

Згідно зі ст.ст.379, 380 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до п.2.4 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, дачним будинком є житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Технічним паспортом на дачний будинок на дачний будинок АДРЕСА_1, виготовленим Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська, підтверджено, що в даному будинку є всі умови для постійного проживання (а.с.20-22).

Статтею 13 Закону України № 1382-IV встановлено обмеження вільного вибору місця проживання, серед яких не визначено обмеження щодо проживання фізичних осіб у дачних будинках.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дачний будинок відноситься до житлового будинку та придатний для цілорічного проживання у ньому.

Статтею 3 Закону України № 1382-IV визначено поняття «місце проживання», під яким розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під поняттям «реєстрація» розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст.6 Закону України № 1382-IV для реєстрації місця проживання особа подає письмову заяву, два талони зняття з реєстраційного обліку, паспорт, квитанцію про сплату державного мита до житлово-комунальної організації, яка обслуговує територію, на якій знаходиться будинок.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 знята з попереднього місця проживання та заперечень з приводу виконання передбачених ст.6 Закону України № 1382-IV не виконання нею вимог для реєстрації місця проживання від відповідача не надходило.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що анулювання реєстрації за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону, призводить до порушення прав ОСОБА_1, зокрема володіння та користування дачним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших конституційних прав (можливості обслуговуватися в медичному закладі, приймати участь у виборах тощо), які підлягають безумовному захисту.

Що стосується обраного ОСОБА_1 способу захисту порушеного права в частині визнання протиправною відмови сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області в реєстрації її за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає таке.

Як встановлено у судовому засіданні, сектором цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області було анульовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, а не відмовлено у здійсненні такої реєстрації.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1, визнавши протиправним та скасувавши рішення сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про анулювання реєстрації за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права відповідає тим порушенням які встановлені судом під час розгляду адміністративної справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Указом Президента України № 405/2011 від 06.04.2011 затверджено Положення «Про Державну міграційну службу України», згідно якого виконавчим органом влади, який утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів є Державна міграційна служба України, яка відповідно до покладених не неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки, а тому суд приходить до висновку щодо необхідності зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Луганській області зареєструвати ОСОБА_1 за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, то суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, з огляду на те, що суду не надано жодних доказів на підтвердження звернення позивачів до сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області із відповідними заявами про реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, а також того, що їм було відмовлено у здійсненні реєстрації за місцем постійного проживання.

Тобто ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 не доведено суду порушення їх прав відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутність з боку сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь цих позивачів.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 28 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 лютого 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, третя особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Жовтневої у м. Луганську ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити реєстрацію за місцем постійного проживання, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сектору цивільної реєстрації та імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про анулювання реєстрації за місцем постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області зареєструвати ОСОБА_1 за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8,05 грн. (вісім гривень п'ять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 04 лютого 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова