Постанова № 29025491, 30.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7512/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Транс - Сібо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2012 року Приватне підприємство "Транс - Сібо" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006191502/227 від 15.11.2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19012 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України під час господарських правовідносин із Публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" (надалі - ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздобспецбуд" (надалі - ТОВ "Оздобспецбуд"), а саме: завищення податкового кредиту за серпень 2012 року на суму ПДВ 70350 грн, та завищення податкового зобов`язання за серпень 2012 року на суму ПДВ 51338 грн.

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що його контрагенти, у відносинах з якими він виступав посередником - ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", ТОВ "Оздобспецбуд", на момент здійснення господарської операції були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем від ТОВ "Оздобспецбуд" отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності - реалізовано ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Правомірність формування податкового зобов`язання та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Оздобспецбуд" та ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угод позивача із зазначеними контрагентами не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Разом з тим, правомірність формування суми від`ємного значення за серпень 2012 року, підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, документами, що підтверджують транспортування придбаного (реалізованого) товару), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Оздобспецбуд" та ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочини між позивачем та ТОВ "Оздобспецбуд" й ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" є нікчемними. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження від`ємного значення суми податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 29.10.2012 року 30.10.2012 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ - Дрьоміною Ю.Ю. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Транс-Сібо" по питанню взаємовідносин з ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року № 4488/15-222/30700107 /а.с.9-19/, в якому відображено порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України під час господарських правовідносин із ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ТОВ "Оздобспецбуд", а саме: завищення податкового кредит за серпень 2012 року на суму ПДВ 70350 грн, та завищення податкового зобов`язання за серпень 2012 року на суму ПДВ 51338 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення- рішення № 0006191502/227 від 15.11.2012 року (а.с. 29), яким зменшено розмір від`єдмного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 19012 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0006191502/227 від 15.11.2012 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, на аналізі характеру господарської діяльності Позивача з ТОВ "Оздобспецбуд" та ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття".

Судом встановлено, 20.07.2012 року року ПП "Транс - Сібо" уклало з ТОВ "Оздобспецбуд" договір поставки № 200746 відповідно до умов якого ТОВ "Оздобспецбуд" (постачальник) зобов`язується передати, а ПП "Транс - Сібо" (покупець) - прийняти (одержати) від постачальника товар та оплатити його на умовах даного Договору. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначаються в додатках, які є невід`ємними частинами даного договору

Згідно з пп. 2.2 п. 2 цього договору загальна сума даного договору становить загальну суму товару, передбачену всіма додатками до даного договору.

В ході виконання зазначеного договору ТОВ "Оздобспецбуд", зокрема, видано позивачу податкову накладну № 82701 від 27.08.2012 року (а.с. 30) на елемент продуктового змійовика трубчатої печі типу "Р" згідно креслення 4149, матеріал - ст.1Х2М1 на загальну суму 422100 грн (в т. ч. ПДВ - 70350 грн).

На підтвердження факту господарських операцій ПП "Транс - Сібо" із ТОВ "Оздобспецбуд", за наслідками яких видана податкова накладна № 82701 від 27.08.2012 року, позивачем надані до суду наступні документи: видаткова накладна № 82701 від 27.08.2012 року (а.с. 54), рахунок - фактура № 82701 від 27.08.2012 року (а.с. 53), платіжні доручення (а.с. 51-52).

Також, встановлено, що 07.05.2012 року ПП "Транс - Сібо" уклало договір поставки № МТП-12-28 (а.с. 62-65) з ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", відповідно до умов якого ПП "Транс - Сібо" (постачальник) зобов`язується передати, а ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (покупець) прийняти (одержати) від Постачальника Товар та оплатити його на умовах даного договору. Предметом передачі є: елемент продуктового змійовика трубчастої печі типу "Р", креслення 4149, матеріал 1Х2М1, кількість 5 шт., сума 440 040 грн (в.т.ч. 73 340 грн).

В ході виконання зазначеного договору ПП "Транс - Сібо" видано ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" податкову накладну № 3 від 24.05.2012 року (а.с. 69) та податкову накладну № 10 від 27.08.2012 року (а.с. 71).

На підтвердження факту господарських операцій ПП "Транс - Сібо" із ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", за наслідками яких видані зазначені податкові накладні, позивачем надані до суду наступні документи: рахунки № 25 від 08.05.2012 року (а.с. 67) та № 46 від 27.08.2012 року (а.с. 68), накладна № 9 від 27.08.2012 року (а.с. 72), акт приймання передачі продукції від 27.08.2012 року (а.с. 73) платіжні доручення (а.с. 75-76).

На підтвердження реальності отримання ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" придбаного у ПП "Транс - Сібо" товару до суду надана довіреність № 2279 від 27.08.2012 року на отримання товару на ім`я ОСОБА_4.

Факт транспортування придбаного у ТОВ "Оздобспецбуд" товару та реалізованого ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" товару підтверджується такими документами.

Відповідно до договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 62 від 27.08.2012 року, укладеного між ПП "Транс-Сібо" (позивачем) та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 61), ФОП ОСОБА_5 зобов`язався перевести вантаж з м. Новомосковськ до м. Надвірна автомобілем Рено, НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_2, водій ОСОБА_6

На виконання договору перевезення надані товарно-транспортна накладна від 27.08.2012 року (а.с. 56), рахунок - фактура № 60/1 від 28.08.2012 року (а.с. 59) на транспортні послуги (м. Новомосковськ - м. Надвірна), акт здачі - прийомки виконаних робіт № 60/1 від 28.08.2012 року (а.с. 60), платіжні доручення (а.с. 55-56).

Господарські операції позивача з ТОВ "Оздобспецбуд" та ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ АБ № 597652 (а.с. 33), зокрема, 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Оздобспецбуд" та ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" у серпні 2012 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 70350 грн та податкового зобов`язання з ПДВ на суму 51338 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Незнаходження ПП "Транс-Сібо" за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру. Крім того, акт обстеження, на який посилається відповідач в акті перевірки, був складений 16.10.2012 року, тобто дані обставини про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача почали встановлюватися відповідачем через два місяці після того, як між позивачем та його контрагентами закінчилися взаємні господарські зобов'язання та зв'язки.

Факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Транс-Сібо" позивача у даному випадку не може бути підставою відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з огляду на те, що анулювання зазначеного свідоцтва відбувалося після закінчення фінансово господарських відносин позивача з контрагентами, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що укладені ПП "Транс-Сібо" з його контрагентами угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення №0006191502/227 від 15.11.2012 року, яким ПП "Транс-Сібо" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 19012 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року № 0006191502/227, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19012,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0006191502/227 від 15.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Транс-Сібо" витрати зі сплати судового збору у розмірі 190 грн 12 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський