Постанова № 29024975, 31.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4785/2012

31 січня 2013 року 13год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області, Управління державної казначейської служби в Сарненському районі Рівненської області про стягнення шкоди та зобов`язання утриматись від дій, -ВСТАНОВИВ :

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про стягнення шкоди (збитків) та зобов'язання утриматись від незаконних дій.

Позов обгрунтований наступним.

ОСОБА_1 є малограмотним, без належної юридичної чи іншої освіти пенсіонером, отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в Сарненському районі пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та займається підприємницькою діяльністю. Відповідачем 06.09.2012р. винесено рішення № 1025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) та несвоєчасну сплату єдиного внеску. В подальшому вказане рішення було передане до виконавчої служби, на вимогу якої позивач як добропорядний громадянин перерахував на рахунки відповідача згідно квитанцій від 03.08.2012р. - 1600,00 грн., від 15.09.2012р. - 2225,76 грн., на загальну суму 3825,76 грн.

Вважає, що дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо нарахування та стягнення з позивача єдиного внеску є незаконними та безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Відтак, зазначає, що позивачу завдано збитків (шкоди).

Покликаючись на ч.2 ст.3, ч.2 ст.19 Конституції України, позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду (збитки) в сумі 3825,76 грн. та зобов'язати утриматись від дій та винесення рішень щодо нарахування та виставлення вимог по сплаті позивачем єдиного внеску.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі представника позивача. Неприбуття в судове засідання обгрунтоване хворобливим станом здоров'я позивача та скрутним матеріальним становищем (а.с.29,72).

Враховуючи, що статтею 56 Конституції України встановлено обов'язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади за рахунок держави, а відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Державної казначейської служби України в Сарненському районі Рівненської області (а.с.60-61).

Відповідач-1 Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області позов не визнав. Представник відповідача-1 в судовому засіданні 29.01.2013р. надав пояснення, що відповідає наведеному в письмовому запереченні (а.с.35-39). Зокрема, пояснив, що згідно картки особового рахунку позивача станом на 20.01.2012р. зараховано єдиного внеску за 2011 рік в сумі 2312,07 грн., а нарахована сума була 4010,30 грн. згідно поданого позивачем звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, за 2011 рік. У зв'язку з виникненням заборгованості, управлінням була виставлена вимога про сплату боргу № Ф 372 від 15.03.2012р. на суму 1698,23 грн., яка вручена ОСОБА_1 під підпис 22.03.2012р.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

В зазначеній частині відповідач вказує на наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до ч.1 ст.100 КАС України у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.

Оскільки борг добровільно сплачений не був, 13.04.2012р. управління передало виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції, державним виконавцем якого 20.04.2012р. відкрито виконавче провадження ВП № 32311871. Згідно повідомлення про сплату боргу № 4055/02 від 08.08.2012р. ОСОБА_1 сплатив борг в повному обсязі, після чого державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.08.2012р.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив єдиний внесок в сумі 1698,23 грн. за 2011р. згідно вимоги про сплату боргу від 15.03.2012р., управлінням ПФУ в Сарненському районі відповідно до ч.10 ст.25, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було застосовано штрафні санкції в сумі 169,82 грн. та нараховано пеню в розмірі 330,93 грн. згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1025 від 06.09.2012р., яке було вручене ОСОБА_1 11.09.2012р.

15.09.2012р. боржником було перераховано на рахунок управління 2255,76 грн., чим було погашено заборгованість по фінансовій санкції та пені на суму 500,75 грн. Згідно картки особового рахунку платника переплата становить 1988,77 грн.

Представник відповідача-1 вказує, що позивач не просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та пені, борг ним було сплачено самостійно, тому управління не вбачає зі свого боку заподіяння шкоди боржнику.

Також зазначає, що згідно з ч.13 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України. Оскільки ОСОБА_1 не звертався до управління з заявою про повернення помилково сплачених коштів, у відповідача відсутні підстави для повернення позивачу помилково сплачених коштів.

Відповідач вважає необгрунтованими доводи позивача про звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. ОСОБА_1 1956 року народження, отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На думку відповідача, звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб (у т.ч. позивача), які отримують інші види пенсійних виплат відповідно до законів України і не досягли пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що дає право на пенсію за віком. Для таких осіб сплата єдиного внеску залишається обов'язковою.

З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявною у позивача недоїмкою по єдиному внеску за 2011 рік, представник відповідача-1 вважає правомірним направлення ОСОБА_1 вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Представник відповідача-2 Управління Державної казначейської служби в Сарненському районі Рівненської області в судовому засіданні 29.01.2013р. адміністративний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав, наведених представником відповідача-1.

В судове засіданні, призначене на 31.01.2013р. представники відповідачів не прибули, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.83,84).

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд закінчує судовий розгляд справи відповідно до ч.4 ст.122 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників відповідачів, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з урахуванням такого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований Управлінням Пенсійного фонду України в Сарненському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку).

Зі звіту за 2011р., поданого ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі 19.03.2012р., вбачається, що позивачем самостійно визначено до сплати розмір єдиного внеску з січня по грудень 2011р. в загальній сумі 4010,30 грн. (а.с.44-45).

Однак, ще до подання позивачем вищевказаного звіту за 2011р., Управлінням Пенсійного фонду України в Сарненському районі по особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 20.01.2012р. обліковано загальну суму єдиного внеску до сплати за 2011р. - 4010,30 грн., відображено недоїмку за 2011р. в сумі 1698,23 грн. (а.с.41-42), надіслано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф 372 від 15.03.2012р. на суму 1698,23 грн. та повідомлення-розрахунок від 08.01.2012р. (а.с.30).

З повідомлення-розрахунку суми недоїмки вбачається, що орган пенсійного фонду нарахував позивачу до сплати єдиний внесок за вересень-грудень 2011р. на загальну суму 1698,23 грн. (а.с.30, зворот). Згідно картки особового рахунку позивач у вказаний період єдиний внесок не сплачував.

Таким чином, судом встановлено, що розрахунок щомісячних сум єдиного внеску позивача за 2011 рік здійснено органом пенсійного фонду самостійно і це не пов'язано з поданням ОСОБА_1 19.03.2012р. звіту за 2011р.

Вимога № Ф 372 від 15.03.2012р. вручена позивачу під підпис 22.03.2012р. та після її узгодження була скерована відповідачем-1 до Відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції 13.04.2012р. Державним виконавцем 20.04.2012р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32311871 (а.с.49). Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі від 08.08.2012р. № 4055/02, на підставі картки особового рахунку платника, ОСОБА_1 суму боргу 1698,23 грн. згідно вимоги від 15.03.2012р. погашено повністю, а саме: 26.06.2012р. - 153,91 грн., 02.08.2012р. - 178,08 грн., 06.08.2012р. - 1366,24 грн. (а.с.50), у зв'язку з чим 10.08.2012р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.51).

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 29.01.2013р. пояснив, що вищеописане погашення недоїмки з єдиного внеску відбулося внаслідок примусового стягнення сум з пенсії позивача та самостійно сплачених позивачем коштів в сумі 1600,00 грн. (а.с.10), які надійшли на рахунок управління 06.08.2012р., що відображено в картці особового рахунку.

Також судом встановлено, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 1698,23 грн. за 2011р. згідно вимоги про сплату боргу від 15.03.2012р., управлінням ПФУ в Сарненському районі на підставі до ч.10 ст.25, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення № 1025 від 06.09.2012р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 169,82 грн. та нараховано пеню в розмірі 330,93 грн. (а.с.52-53), яке було вручене ОСОБА_1 11.09.2012р. (а.с.54).

15.09.2012р. позивачем було перераховано на рахунок управління ПФУ в Сарненському районі 2255,76 грн. з призначенням платежу "Нарахування єдиного внеску для ФО" (а.с.9). Згідно картки особового рахунку позивача, за рахунок надходження вказаних коштів було погашено заборгованість по фінансовій санкції та пені на суму 500,75 грн., а решта сплаченої суми 1988,77 грн. обліковується як переплата (а.с.43).

Враховуючи, що позивачем не заявлено позовних вимог про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких позивач здійснив вищевказану сплату єдиного внеску за вересень-грудень 2011р., штрафних санкцій та пені, та з урахуванням відомостей про особу позивача, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд вважає необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та дослідити правомірність вимоги від 15.03.2012р. № Ф 372 на суму 1698,23 грн. та рішення № 1025 від 06.09.2012р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Стосовно доводів відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, то суд зазначає наступне.

Законодавець визначив, що строк звернення до суду за захистом порушеного права може бути пропущено, як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин, проте у кожному випадку потреба у зверненні до суду не зникає, відтак виникає необхідність у поновленні строків. З точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд дійшов до висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду поважними.

При вирішенні адміністративного спору суд враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону № 2464, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана норма набрала законної сили 06.08.2011р.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2, виданого Пенсійним фондом України 14.09.2010р., НОМЕР_3, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, отримує вид пенсії: за віком (а.с.7).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що з 06.08.2011р. позивач звільнений від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464.

Та обставина, що позивач не досяг загального пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не дає підстав для незастосування в даному випадку ч.4 ст.4 Закону № 2464, оскільки вказана норма закону не ставить в залежність можливість звільнення особи від сплати єдиного внеску від призначення особі пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Визначальним є те, що така особа є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію. Вказаним критеріям позивач відповідає. Призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не змінює соціального змісту та призначення таких виплат: пенсія за віком.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в Сарненскому районі Рівненської області по нарахуванню ОСОБА_1 єдиного внеску після 06.08.2011р. не відповідають приписам ч.4 ст.4 Закону № 2464. А відтак суд вважає відсутніми підстави для нарахування по особовому рахунку ОСОБА_1 недоїмки по єдиному внеску за вересень-грудень 2011р. в сумі 1698,23 грн., відповідно направлення позивачу вимоги від 15.03.2012р. № Ф 372 на суму 1698,23 грн. та прийняття рішення № 1025 від 06.09.2012р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 169,82 грн. та нараховано пеню в розмірі 330,93 грн., не грунтується на матеріальному законі та не відповідають критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України. При цьому суд враховує, що на виконання вищевказаних рішень суб'єта владних повноважень зазначені в них суми нарахувань були частково стягнуті з позивача примусово, а частково сплачені самостійно, за відсутності встановлених законом підстав.

За змістом адміністративного позову позивач просить стягнути з відповідача завдану йому шкоду (збитки) в розмірі самостійно сплачених сум.

Однак, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій органу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України майновою шкодою (збитками) є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом даного адміністративного спору є вимога про стягнення на користь позивача самостійно сплачених ним сум на виконання неправомірних рішень органу пенсійного фонду, що в розумінні статей 22 і 1173 Цивільного кодексу України не є шкодою, завданою фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Питання про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845. Відповідно до п.16 вказаного Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків та зборів.

Судом встановлено, що між Управлінням Пенсійного фонду України в Сарненському районі та Управлінням Державної казначейської служби в Сарненському районі укладено договір № 29 від 14.12.2010р. на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який є чинним на час вирішення адміністративним судом, що підтвердили представники відповідачів (а.с.74-75).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума безпідставно сплачених позивачем до Пенсійного фонду сум на підставі неправомірних рішень в сумі 2198,98 (1698,23+169,82+330,93) підлягає поверненню позивачу з рахунків Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі в органі Державної казначейської служби.

Враховуючи, що в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач самостійно сплатив на рахунок відповідача-1 більшу суму, ніж було нараховано неправомірними рішеннями суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого сума 1988,77 грн. по особовому рахунку позивача обліковується як переплата, суд зазначає, що згідно з ч.13 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України.

Оскільки ОСОБА_1 не звертався до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі з заявою про повернення помилково сплачених коштів в сумі 1988,77 грн., в зазначеній частині права позивача суб'єктом владних повноважень не порушено, а відтак підстави для їх судового захисту відсутні.

Крім цього, не підлягає до задоволення позовна вимога в частині зобов'язання відповідача-1 утриматись від дій та винесення рішень щодо нарахування та виставлення вимог по сплаті позивачем єдиного внеску, оскільки відповідно до положень статті 6 КАС України лише у разі порушення охоронюваних законом прав та інтересів спірні правовідносини можуть стати предметом розгляду адміністративного суду за правилами цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями ч.2 ст.11, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Дії управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень-грудень 2011 року - визнати неправомірними.

Вимогу № Ф 372 від 15.03.2012р. та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1025 від 06.09.2012р. Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі (код ЄДРПОУ 22554845) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) безпідставно нараховану та сплачену суму єдиного внеску за вересень-грудень 2011р. в сумі 1698,23 грн., штраф в сумі 169,82 грн., пеню в сумі 330,93 грн., на загальну суму 2198,98 грн.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 16,10 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.