Ухвала суду № 29024571, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5627/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бороднянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Бороднянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Клавдієвське лісове господарство» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бороднянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0001022300/0, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 262,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою інспекцією у Бороднянському районі Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством «Форестер груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, серпень, вересень 2010 року (акт від 13.10.2011 року № 699/23-00992065).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у незаконному завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 60 210 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 1 045 грн., за серпень 2010 року - на суму 21 797 грн., за вересень 2010 року - на суму 37 368 грн.

Порушення пов'язуються податковим органом з отриманням позивачем від Приватного підприємства «Форестер груп»експедиційних послуг у червні, серпні, вересні 2011 року.

Відповідач вважає договір експедиції, укладений між позивачем і Приватним підприємством «Форестер груп», є угодою, вчиненою без мети реального настання правових наслідків, тобто є нікчемним правочином.

Актом перевірки від 13.10.2011 року № 699/23-00992065 встановлено, що Приватне підприємство «Форестер груп»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з надання експедиційних послуг на користь позивача, оскільки воно не має необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності, а саме: відсутні основні фонди (транспортні засоби, торговельне обладнання тощо), трудові ресурси (чисельність працюючих - три особи).

Крім того, за даними Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області цей контрагент позивача мав взаємовідносини з іншою юридичною особою Приватним підприємством «ВКФ «Травень», яке при значних обсягах операцій з поставки товарів (робіт, послуг) є відсутнім за місцезнаходженням та не має фактичної можливості ефективно здійснювати підприємницьку діяльність: в нього відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0001022300/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на загальну суму 75 262,50 грн., з яких: 60 210 грн. - за основним платежем; 15 052,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

Колегією суддів встановлено, що Приватне підприємство «Форестер груп»є юридичною особою, що зареєстрована 16.04.2009 року Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа станом на 09.12.2011 року є зареєстрованою, статус відомостей підтверджено, записи про відсутність за місцезнаходженням - відсутні.

Приватне підприємство «Форестер груп»зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.06.2009 року (свідоцтво від 08.05.2009 року № 100225264).

Основними видами діяльності Приватного підприємства «Форестер груп»за КВЕД є: організація перевезення вантажів, складське господарство, транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля деревиною тощо.

У червні 2010 року між Державним підприємством «Клавдієвське лісове господарство» (замовник) та Приватним підприємством «Форестер груп»(експедитор) укладено договір експедирування від 20.06.2010 року № 12/10, згідно з яким експедитор зобов'язувався за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів від складу замовника до пункту призначення в місті Білгород-Дністровський.

У період з червня по грудень 2010 року позивач отримав від Приватного підприємства «Форестер груп»експедиційні послуги на загальну суму 733 558,65 грн., у тому числі ПДВ 122 259,79 грн.

Оплата послуг здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Так, згідно з копіями платіжних доручень позивач у період з червня по грудень 2010 року в оплату за надані послуги перерахував на рахунок Приватного підприємства «Форестер груп»кошти на загальну суму 733 558,65 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Транспортування лісопродукції від складів позивача до місця призначення здійснювалось Приватним підприємством «Форестер груп»як автотранспортним підприємством. Копії реєстрів вивозу лісопродукції, а також товарно-транспортних накладних були досліджені судом у судовому засіданні та долучені о матеріалів справи.

Факт надання експедиційних послуг оформлювався шляхом щомісячного складання актів приймання-здачі робіт з транспортної експедиції лісопродукції, що підписувались уповноваженими особами позивача та експедитора.

Згідно з копіями реєстрів вивозу лісопродукції, копіями товарно-транспортних накладних, копіями актів приймання-здачі робіт з транспортної експедиції лісопродукції, Приватне підприємство «Форестер груп»надало позивачу експедиційні послуги на загальну суму 733 558,65 грн., у тому числі ПДВ 122 259,79 грн.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих експедиційних послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства «Форестер груп»податкові накладні на загальну суму 733 558,65 грн., у тому числі ПДВ 122 259,79 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи податкового органу про несплату контрагентом позивача відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій, адже такі факти самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Чинне податкове законодавства не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що підстави для його прийняття ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях щодо нікчемності укладеного договору та не підкріплені належними доказами. Натомість у справі наявні первинні документи, що свідчать про реальне настання правових наслідків, обумовлених договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бороднянському районі Київської області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 29 січня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.