Ухвала суду № 29024160, 22.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"22" січня 2013 р. Справа № 0670/4291/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Сидорук Р.М. ,

за участю представника позивача

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" грудня 2012 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви) до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2012 року №0000092301. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 03 лютого 2012 року № 0000092301.

Присуджено Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" понесені ним судові витрати у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Житомирській ремонтно-механічний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року, про що складено акт №134/23-0/07620094 від 20.01.2012 року.

В послідуючому державне підприємство "Житомирській ремонтно-механічний завод" змінило найменування на державне підприємство "Житомирській бронетанковий завод".

Перевіркою позивача встановлено, крім іншого, порушення п.200.1 ст.201, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП "ЖРМЗ" завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00грн.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000212301 від 03.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 211729,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105865,00 грн.

Вивішуючи спір, суд першої інстанції, дійшов висновків про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року №0000092301 вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Приписами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. "а" п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПКУ).

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої підприємством податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2011 року , уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 618682,00 грн.

Згідно висновків податкового органу, враховуючи результати позапланової виїзної перевірки позивача за вересень 2011 року (акт від 21.12.2011 року № 3111/23-0/07620094), відсутність права платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, не дає права на включення даних сум при наявності фактичної сплати в вересні 2011 року постачальникам до розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму ПДВ 211729,00 грн., в тому числі по постачальникам: ТОВ "Агротехкомплект" - 25161,60 грн., Промімпекс ППФ - 14131,66 грн., ОСОБА_4 - 3156,00 грн., Грань ТОВ - 4160,00 грн., ТОВ "Сервіс Партнер" - 165120,00 грн.

Податковий орган зазначає, що позивачем було протиправно включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми ПДВ в розмірі 824649,47 грн. та вересень 2011 року в розмірі 332962,39 грн., оскільки укладення правочинів з вищевказаними контрагентами не спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Проте, договори, укладені між позивачем та контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Виконання договорів, укладених з контрагентами, які зазначені в акті перевірки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, тобто за цими угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу матеріальних цінностей, а позивач провів повний розрахунок за товар.

Суд першої інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000092301 вимогам закону, оскільки підприємством були дотриманні приписи ст.200 Податкового кодексу України а саме , що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.

Окрім цього, суд першої інстанції надав належну оцінку доводам податкового органу, щодо деяких дефектів в оформленні документів господарських операціях з ТОВ „Сервіс Партнер", оскільки доведено реальність господарської операції з цим контрагентом.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи податкового органу, щодо не встановлення місце знаходження приватного підприємця ОСОБА_4, ТОВ „Грань", ПП „Фірма "Промімпекс" , ТОВ "НВП "Екопроф" - знаходяться в 10 стані (запит на встановлення місцезнаходження), що за результатами зустрічної перевірки не можливо перевірити, чи є ТОВ "НВП"Екопроф" безпосереднім виконавцем робіт, наявність (основних фондів (власних або орендованих), та, що не можливо перевірити наявність ліцензії на модернізацію військової техніки і військової зброї, оскільки контрагенти підприємства на момент видачі податкової накладної були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Податковим органом не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) Т.С. Котік Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" вул.Дружби народів,1,смт.Новогуйвинське,Житомирський район, Житомирська область,12441

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги, 2,м.Житомир,10014