Рішення № 29024036, 28.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/202/13 28.01.13

За позовомДочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11»доФізичної особи-підприємця Слєсарєвої Юлії Юріївнипростягнення 2 219,92 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Перепелицін К.М.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Слєсарєвої Юлії Юріївни (надалі - «Підприємець») про стягнення 2 219,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів №15752 від 13.01.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 219,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.01.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02131, м. Київ, вул. Маслівка, 39-А, П/Б, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15685694 від 24.01.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2011 р. між ВАТ «Київхліб» (продавець), Підприємством (постачальник) та Підприємцем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів №15752 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується продати на умовах даного договору хліб, хлібобулочні, кондитерські, сухарно-бараночні та макаронні вироби постачальника, у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язаний прийняти товар у власність та своєчасно сплатити його вартість постачальнику.

Згідно з п. 3.1 Договору продукція постачається (відпускається) за діючими на час поставки (відпуску) цінами з урахуванням податку на додану вартість. Перелік продукції визначається в прайс-листах постачальника наданих продавцем.

Пунктом 3.4 Договору розрахунки за товар проводяться у відповідності до умов оплати, визначених в специфікації (п. 4.3 договору) в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника вказаному в договорі у безготівковому порядку та/або готівкою через КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», що знаходиться на території підприємства постачальника.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати замовленої продукції.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 5 987,42 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та актом звірення розрахунків за червень-липень 2011 року.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, перерахувавши на рахунок позивача 3 767,50 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 219,92 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 5 987,42 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на умовах попередньої оплати.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, перерахувавши на рахунок позивача 3 767,50 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків за червень-липень 2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 2 219,92 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємець обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 2 219,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слєсарєвої Юлії Юріївни (02131, м. Київ, вул. Маслівка, 39-А, П/Б; ідентифікаційний номер 3047121601) на користь Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24; ідентифікаційний код 00376353) заборгованість у розмірі 2 219 (дві тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя В.П. Босий