Постанова № 29023593, 17.01.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/819/57/13

"17" січня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Франчук М.М.;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_2

про стягнення суми витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, надалі відповідач, про стягнення зайво отриманих коштів в сумі 1970,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач була направлена центром зайнятості на професійне навчання в Тернопільський обласний комунальний навчально-курсовий центр за професією манікюрник з оплатою всіх необхідних витрат за рахунок Фонду та зобов'язувалась пройти курс навчання, скласти кваліфікаційний іспит і з'явитися в центр зайнятості для подальшого працевлаштування. Однак, відповідач була відрахована з числа учнів у зв'язку із пропусками занять. Внаслідок чого, відповідач зобов'язана у разі самостійного припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин повернути загальну суму витрат на професійне навчання в розмірі 1064,04 грн. та суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання в розмірі 906,67 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, заперечень проти адміністративного позову не надала, про дату час і місце розгляду справи, повідомлялась належним чином.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства в суду відсутні і суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, за можливе розглянути справу без участі відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно ст. 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. №803-XІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2012 року відповідач ОСОБА_2 зареєструвалася в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, статус безробітного їй надано 26.07.2012 року.

Згідно поданої заяви від 10.09.2012 року за направленням служби зайнятості відповідно до укладеного договору № 190112091000012 від 10.09.2012 року відповідач проходила професійне навчання в Тернопільському обласному комунальному навчально-курсовому центрі за професією манікюрник з оплатою всіх необхідних витрат за рахунок Фонду та зобов'язувалась пройти курс навчання, скласти кваліфікаційний іспит і з'явитися в центр зайнятості для подальшого працевлаштування.

Однак, відповідач не виконала умов Договору і була відрахована з числа учнів у зв'язку із пропусками без поважних причин занять згідно з Наказом від 26.11.2012 року № 50.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа: забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також пунктом 28 Порядку, затвердженого Наказом Міністра праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 916/5137 та п. 3.1.2. Договору укладеного між Тернопільським міськрайонним центром зайнятості та відповідачем, відповідач зобов'язана у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією(спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Витрати на професійне навчання складають 1064,04 грн., що підтверджується листом Тернопільського обласного центру зайнятості від 03.12.2012 року № ОЦ-02/3972/0/12-08-18.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу призначена та виплачена матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації в сумі 906.67 грн.

Таким чином, стягненню підлягає сума в розмірі: 1970,71 грн., з яких витрати на професійне навчання на суму 1064,04 грн. та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації на суму 906,67 грн.

Станом на дату розгляду справи судом, витрати на професійне навчання відповідачем в добровільному порядку не повернуті.

Оскільки, відповідач без поважних причин припинила професійну підготовку за направленням державної служби зайнятості та внаслідок умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними не подала своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, добровільно не повернула незаконно отриману допомогу, то таким чином, сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг застрахованій особі підлягає стягненню в примусовому порядку.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості правомірно прийнято рішення про повернення зайво отриманих коштів в сумі 1970,71 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 6, 50, 86, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості загальну суму витрат - 1970,71 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят гривень сімдесят одна копійка), в тому числі:

- витрати на професійне навчання на суму 1064,04 (одна тисяча шістдесят чотири гривні чотири копійки) на р/р 37171301901001 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 8380, код 05392691 код одержувача - Тернопільського обласного центру зайнятості;

- матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації на суму 906,67 грн. (дев'ятсот шість гривень шістдесят сім копійок) на р/р 37171300901002 в ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 14029303, КЕКВ 1341 одержувача - Тернопільського міськрайонного центру зайнятості.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.