Постанова № 29023431, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2013 р. (16:05) Справа №2а-13045/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі судового засідання Сидельовій М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1031,99 грн.

за участю представників сторін - не з'явилися.

Суть справи:

Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 1031,99 грн. недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачеві були донараховані суми єдиного соціального внеску в розмірі мінімального страхового внеску за 2011р. на підставі п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7, п. 3 ст. 9, п. 2 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно до п.п. 4.6.1 п. 4.6 й п. 4.9 ст.4 Інструкції. Розмір донарахованих внесків склав 1031,99 грн. (жовтень-листопад 2011р. по 341,80 грн. та за грудень 2011р. - 348,39 грн.).

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вимога про сплату боргу №331 від 03.05.2012р. на суму 1031,99 грн. відповідачем оплачена не була.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що у зв'язку з відсутністю даних про відповідача, як фізичної особи - підприємця, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який функціонує з 01.07.2004р., він не є платником єдиного соціального внеску. Крім того, заява відповідно до абз. 1 п. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до органів пенсійного фонду відповідачем не подавалася, повідомлення-розрахунок органами пенсійного фонду про доплату до мінімального страхового внеску стосовно відповідача не складалося, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для сплати донарахованих йому сум внесків.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2002р. виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради була проведена реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), про що 18.01.2002р. зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04055707Ф0011144 (а.с. 8).

Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК в якості платника внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд не може погодитися з твердженнями відповідача стосовно того, що у зв'язку з відсутністю відомостей щодо його державної реєстрації, як фізичної особи - підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, він не набув статусу страхувальника за положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, під регулювання зазначеного Закону підпадають юридично значимі дії, внесення записів щодо вчинення яких й підлягає до Єдиного державного реєстру.

Зазначене прямо передбачене п. 2 ст. 4 та ст. 17 зазначеного Закону.

Отже, відомості щодо суб'єктів підприємницької діяльності, державну реєстрацію яких проведено до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" можуть бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виключно за підставами та в процесі виконання державним реєстратором дій, прямо передбачених законом.

Відсутність в Єдиному державному реєстрі відомостей щодо таких осіб, які були зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності до набрання зазначеним Законом чинності, не позбавляє таких суб'єктів статусу суб'єктів господарювання, а їх діяльність може бути припинена виключно на підставі законодавства, яке є чинним на час такого припинення й не відбувається в автоматичному порядку з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Відтак, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо відсутності у нього статусу страхувальника. При цьому, доказів припинення підприємницької діяльності відповідача в законодавчо передбаченому порядку суду під час розгляду справи надано не було.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Управління Пенсійного фонду у Красноперекопському районі АРК посилається на те, що відповідачем не був наданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, у зв'язку з чим суми внеску за 4-й квартал 2011 року в загальному розмірі 1031,99 грн. були нараховані позивачем самостійно, про що складений акт №26 від 19.04.2012 року. При цьому, відповідні суми були нараховані ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 цього Закону фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Вказана норма розповсюджується на всіх фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від обраного способу оподаткування, про що свідчить словосполучення "в тому числі", наведене в цій нормі. Таким чином, відповідач, як фізична особа-підприємець, в ІУ кварталі 2011 року вважався платником єдиного внеску.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 закріплено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Під мінімальним страховим внеском, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464, розуміється сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону №2464 Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

На підставі зазначених норм позивачем були донараховані суми єдиного внеску за 4-й квартал 2011 року в загальній сумі 1031,99 грн., яка дорівнює добутку мінімального розміру заробітної плати за відповідні місяці на законодавчо встановлений розмір внеску.

В той же час, за результатом розгляду заперечень відповідача, судом був направлений запит до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС щодо надання інформації стосовно виду системи оподаткування, на якій в 2011 році здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_1.

Згідно наданих Красноперекопською ОДПІ АР Крим ДПС документів, відповідач - ОСОБА_1, перебуває на обліку в органах ДПС з 18.01.2002р. за №1381 та здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування за видом діяльності "пасажирські перевезення" з 01.02.2002р. по 31.12.2002р., з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. та з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. За період 01.01.2007р. по 09.01.2013р. відповідач на спрощеній системі оподаткування не перебував, відповідних заяв від нього не надходило, свідоцтв про сплату єдиного податку не надавалося. Остання податкова звітність була надана відповідачем 06.04.2006р. за І квартал 2006р.

За таких обставин, відповідач у 2011 році перебував на загальній системі оподаткування, оскільки податковим органом в зазначений період не надавалося свідоцтво про сплату єдиного податку, у зв'язку з чим при здійсненні донарахування суми єдиного соціального внеску позивачем неправомірно застосовані норми, які регулюють умови та порядок нарахування і сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, за принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі адміністративний суд, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, має повністю встановити обставини у справі, щоб ухвалити справедливе та об'єктивне рішення.

З урахуванням цього, досліджуючи обставини щодо обов'язку відповідача по сплаті єдиного внеску в ІУ кварталі 2011 року, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, ЄСВ нараховується на суми фактичного доходу (прибутку) підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, при цьому суд звертає увагу на те, що словосполучення «за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)» свідчить про те, що мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки у тому разі, якщо підприємець отримував дохід. Пенсійний фонд України в Листі № 12657/03-20 від 22.06.2011 р. також зазначив, що єдиний внесок в сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями за підсумками року тільки за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем в 4-му кварталі 2011 року був отриманий дохід (прибуток), що є необхідною передумовою виникнення у нього обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі, не менш за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 1 статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Проте, враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем доходу в жовтні-грудні 2011 року, суд вважає, що вимоги Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 1031,99 грн. недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску документально не підтверджені, а отже, є необґрунтованими.

Наведене є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 28.01.2013 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.