Рішення № 2902242, 02.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2009 р. Справа № 57/04-09

вх. № 242/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Зучек І.М., довір. № 10 від 08.01.2009 року відповідача - не з*явився,

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Бюро майнових відносин", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" м. Харків

про стягнення 29281,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Бюро майнових відносин" звернувсядо господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" 15188,79 грн. орендної плати, ПДВ у сумі 5906,73 грн, відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг у сумі 6267,57 грн., пені у сумі 1918,27 грн., всього – 29281,36 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору оренди № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року, договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08 липня 2008 року, неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2009 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02 лютого 2009 року о 11:10

У призначеному судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 5015565 від 26.01.2009 року, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 02.02.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2008 року між Харківською обласною радою (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» (далі - відповідач) було укладено договір оренди № 70 Н комунального майна (далі договір), у відповідності до умов якого орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху загальною площею 196,8 кв.м, в тому числі місця спільного користування площею 56,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, що знаходяться на балансі КП “Бюро майнових відносин” (далі позивач ), склад та вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, складеного станом на 17.03.2008 року, вартість якого становить 737500,00 грн. без урахування ПДВ, з метою розміщення офісу.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами договору 12 травня 2008 року.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що стартова орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням ХVІІІ сесії обласної ради V скликання від 06 вересня 2007 року № 398 – V (далі - Методика), за результатами конкурсу орендна плата становить за рік 125375,00 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції, орендна плата за перший місяць оренди – травень 2008 року становить 11179,27 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції за травень місяць 2008 року, який враховується при сплаті, ставка орендної плати (тариф) за конкурсними пропозиціями становить 17% за рік, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним і розподіляється наступним чином:

- 70% до обласного бюджету,

- 30% - Балансоутримувачу (позивачу).

Пунктами 10.1, 10.6, 10.7 договору передбачено, що договір діє з 12 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно укладено на 11 місяців, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу (відповідачу), майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, обов’язок щодо складання акта приймання – передачі про повернення майна покладається на Орендаря (відповідача).

02 вересня 2008 року на підставі акту приймання-передачі орендованого майна відповідачем було повернено об’єкт договору оренду позивачеві.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 151 від 03.09.08 року, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 19671,76 грн., на якій зазначено, що 04.09.2008 року її було отримано з боку відповідача уповноваженою особою.

Проте, відповідач на претензію не відреагував, про результати її розгляду не повідомив та грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

Як вказує позивач у позовній заяві, Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення 30% орендної плати на рахунок до балансоутримувача (позивача) за оренду приміщення та умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, внаслідок чого, станом на 23.12.2008 року за період з травня по вересень 2008 року у відповідача виникла заборгованість перед балансоутримувачем (позивачем): з орендної плати у сумі 15188,79 грн., з оплати витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в сумі 6267,57 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Станом на момент розгляду справи, відповідач 15188,79 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року, який був укладений між орендодавцем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з орендної плати, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня по вереснь 2008 року, яка нарахована станом на 23.12.2008 року в сумі 15188,79 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У відповідності до п. 3.5 договору оренди № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 21 червня 2008 року по 21 грудня 2008 року, склала 1343,33 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню на всю суму заборгованості за період з 21 червня 2008 року по 21 грудня 2008 року (за шість місяців) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1343,33 грн, розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1343,33 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди № 70-Н комунального майна від 12 травня 2008 року нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Законом України “Про податок на додану вартість ” об’єктом оподаткування на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного Закону поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізінгу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальній, в тому числі промислової, власності.

З вказаного вбачається, що операції з надання права на користування майном (оренда) є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості з ПДВ на 70% орендної плати, перерахованої до бюджету до договору № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року станом на 23 грудня 2008 року заборгованість відповідача складає 5906,73 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5906,73 грн. податку на додану вартість з 70% орендної плати обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до договору оренди № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року, позивач повинен обслуговувати, здійснювати експлуатацію та ремонт нежитлових приміщень, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, загальною площею 196,8 кв.м, в тому числі місця спільного користування площею 56,2 кв.м., а відповідач повинен здійснювати оплату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, позивачу плату за надані послуги у встановлених розмірах.

Пунктами 5.1, 5.4 договору № 46–к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року сторони передбачили, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 12 травня 2008 року по 11 квітня 2009 року включно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення договору № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року, несвоєчасно та не в повному обсязі вносив оплату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до вартості Приміщення, а також за комунальні послуги, у зв’язку з чим виникла заборгованість з оплати послуг за цим договором, яка станом на 23.12.2008 року складає 6267,57 грн.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 6267,57 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати боргу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за договором № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року, який був укладений між сторонами по справі.

Враховуючи вимоги 258, 626, 629, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6267,57 грн. заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг позивачу по договору № 46-к від 08 липня 2008 року обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У відповідності до п. 2.2.3 договору № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

За прострочення внесення оплат позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 16 червня 2008 року по 16 грудня 2008 року, склала 574,94 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню на всю суму заборгованості за період з 16 червня 2008 року по 16 грудня 2008 року (за шість місяців) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 574,94 грн, розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 574,94 грн.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,179, 509, 526, 530, 611, 612, 629,764 Цивільного кодексу України, статтями 232, 283, 286343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” ( 61052, м. Харків, вул. Котлова, 54, р/р № 26000000630004 в банку «Демарк», м. Харків, МФО 353575, код ЄДРПОУ 30426617) на користь Комунального підприємства “Бюро майнових відносин ”(61022, м. Харків, Держпром, 1 під"їзд, 7 поверх; р/р № 26001273110010 в АКБ “Базис”, МФО 351760, код ЄДРПОУ 34013688) по договору оренди № 70 комунального майна від 12 травня 2008 року: заборгованості з орендної плати у сумі 15188,79 грн., ПДВ в сумі 5906,73 грн. та 1343,33 грн. пені; по договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.07.2008 року: 6267,57 грн. заборгованості та пені у сумі 574,94 грн, також 292,81 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст Рішення підписано 05 лютого 2009 року.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 57/04-09