Ухвала суду № 29021958, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-39469/10

К-39469/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі № 2а-12319/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Транспортно-промислова компанія»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Транспортно-промислова компанія»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання із плати за землю став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 05.07.2010 № 3468/15-227/31273177, про порушення позивачем статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 (Закон № 161-ХIV) у зв'язку із невірним визначенням позивачем розміру орендної плати і, як наслідок, заниження останнім суми орендної плати за січень - грудень 2009 року на загальну суму 46844,37 грн., січень - травень 2010 року - на загальну суму 20477,36 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0007191503/0/2495, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 96887,17 грн. (у т.ч. основний платіж -67321,73 грн., штрафні (фінансові) санкції -29565,44 грн.).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»(Закон № 2535-ХII) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати , що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договори оренди землі від 22.06.2005, згідно умов яких орендодавцем передаються орендарю земельні ділянки загальною площею 54433 кв.м. та 14570 кв.м. для експлуатації і обслуговування транспортних дільниць №1 та №2, що за цільовим призначенням відносяться до земель несільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 9 зазначених договорів річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5 % від їх грошової оцінки.

Крім того, між позивачем (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки від 25.01.2008, згідно умов якого орендодавцем передається орендарю земельна ділянка загальною площею 10406 кв. м. для експлуатації і обслуговування будівлі тарного складу та гаражу, що за цільовим призначенням відноситься до земель несільськогосподарського призначення; пунктом 9 договору встановлюється річна орендна плата за земельну ділянку у розмірі 2 % від її грошової оцінки.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(Закон № 161-ХIV) зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309-VI від 03.06.2008, річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.

Отже, правильним є висновок суду, що при обчисленні платником податку щорічної орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, слід виходити із трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Закон № 2535-ХІІ, та складає один відсоток від грошової оцінки земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем порушено приписи статті 21 Закону України «Про оренду землі», що виявилося у невірному визначенні суми орендної плати на земельні ділянки, то податкове повідомлення-рішення № 0007191503/0/2495 від 05.07.2010 прийнято із дотриманням вимог законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в яких виник спір.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак