Ухвала суду № 29021954, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-38931/10

К-38931/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі № 2а-2784/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство»(ДП)

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000632300/0 від 17.07.2009, № 0000632300/1 від 10.08.2009, № 0000632300/2 від 19.10.2009 та № 0000632300/3 від 24.12.2009.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Бородянському районі Київської області звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 03.07.2009 № 338/23-00992065, про порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 (Закон № 168/97-ВР), а саме: позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий, червень, листопад 2007,серпень,вересень 2008, січень 2009 на загальну суму 197013,00 грн. внаслідок не нарахування та несплати до бюджету податку на додану вартість із суми грошових коштів, зарахованих на його банківський рахунок як відшкодування збитків, пов'язаних із вилученням (наданням) земельних ділянок землекористувачам.

За наслідками перевірки відповідачем 17.07.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 295519,5 грн. ( у т.ч. основний платіж -197013,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -98506,50 грн.).

У судовому процесі встановлено, що у період з 01.07.2006 по 30.09.2008 на банківський рахунок ДП «Клавдієвське лісове господарство»від кооперативу «Полісся-2006»надійшли грошові кошти в загальній сумі 1075180,88 грн. відшкодування збитків, пов'язаних із вилученням та наданням земельних ділянок кооперативу.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 28, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покрову та інших корисних властивостей земельних ділянок або переведенням їх у непридатний стан та недодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 Закон № 168/97-ВР поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результат робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відшкодування збитків у зв'язку із вилученням земельних ділянок не є операцією з поставок, а тому не підлягає оподаткуванню, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000632300/0 від 17.07.2009 підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак