Ухвала суду № 29021855, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-30608/10

К-30608/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі № 2а-10973/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, позов задоволено: скасовано рішення СДПІ у м. Києві від 27.03.2009 № 0000194250 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13871,70 грн.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.03.2009 № 85/42-50/14307529, про порушення підприємством норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»(Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів при виконанні імпортних контрактів від 21.04.2008 № С3.UKRAI/220208/JJS1 з нерезидентом «Crouzet Automatismes S.A.S»(Франція) та від 04.04.2008 № 06/2-08-ВЭП-АН-122 з нерезидентом ТОВ «НПП МосЗЭТО»(Росія). При цьому за висновком контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту (ВДМ).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення від 27.03.2009 № 0000194250 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13871,70 грн.

Відповідно до частині 1 ст.2 Закону № 185/94-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 31.05.2007 № 1108-V) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За змістом ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У судовому процесі встановлено, що позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти від 21.04.2008 № С3.UKRAI/220208/JJS1 з нерезидентом «Crouzet Automatismes S.A.S»(Франція) про поставку штурвалів керування для пілота та другого пілота на загальну суму 23000,00 EURO та від 04.04.2008 № 06/2-08-ВЭП-АН-122 з нерезидентом ТОВ «НПП МосЗЭТО»(Росія) про виготовлення та поставку нагрівальної камери для ремонту вакуумної електропечі САВЛ-1.3.1/16-М2 на загальну суму 1400000,00 руб. При цьому факт та дати поставки вказаних товарів на митну територію України сторонами не оспорюються, а спірним питанням є дата імпорту, тобто дата, з настанням якої закінчується термін відстрочення поставки, який передбачений ст.2 Закону № 185/94-ВР.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(Закон № 959-ХІІ) момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 статті 43 Митного кодексу України (втратив чинність згідно з Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України..

Відповідно до частини 1 ст. 44 цього Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Відповідно до частини 3 ст. 71 цього Кодексу митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Згідно з частиною 1 ст. 95 Митного кодексу України переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку..

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450), вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаро-супровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. За таких обставин датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак