Ухвала суду № 29021819, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-20187/10

К-20187/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (СДПІ у м. Харкові)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010

у справі № 2а-40547/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Акціонерного товариства закритого типу (АТЗТ) «Ефект»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010, адміністративний позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 01.04.2009 № 0000040844/0 ( за результатами апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання - № 0000040844/1 від 23.04.2009, №0000040844/2 від 27.05.2009, № 0000040844/3 від 27.07.2009) про визначення АТЗТ «Ефект»податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 120709,50 грн., з них за основним платежем - 80473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40236,50 грн., та від 01.04.2009 № 0000050844/0 (за результатами апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання - № 0000050844/1 від 23.04.2009, №0000050844/2 від 27.05.2009, № 0000050844/3 від 27.07.2009) про визначення АТЗТ «Ефект»податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 107410,28 грн., з них за основним платежем - 71606,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35803,43 грн.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), ст.ст. 69, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.03.2009 за № 879/44-015/00333919, про порушення норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму71606,85 грн. у податковому обліку за квітень, травень, червень, липень, серпень вересень 2006 року, січень, березень, травень 2007 року. внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»на поставку послуг (виконання ремонтно-будівельних, сантехнічних і електромонтажних робіт). При цьому контролюючий орган послався на відсутність у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для виконання будівельних робіт, що згідно висновку, викладеному в акті перевірки, свідчить про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»». Крім того, за висновками податкового органу, позивачем порушено норми підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), а саме: неправомірно збільшено валові витрати на 321891,00 грн. (вартість поліпшення об'єктів основних фондів І групи в межах 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного податкового періоду) за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2006 року та І квартал 2007 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 80473,00 за вказані податкові періоди.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного узгодження визначених сум податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.04.2009 № 0000040844/0, від 23.04.2009 № 0000040844/1, від 27.05.2009 №0000040844/2, від 27.07.2009 № 0000040844/3 - про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 120709,50 грн. (у тому числі, за основним платежем - 80473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40236,50 грн.); від 01.04.2009 № 0000050844/0, від 23.04.2009 № 0000050844/1, від 27.05.2009 №0000050844/2, від 27.07.2009 № 0000050844/3 - про визначення АТЗТ «Ефект»податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 107410,28 грн.(в тому числі, за основним платежем - 71606,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35803,43 грн.).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»(виконавець) укладені договори про виконання ремонтних робіт виробничих приміщень: від 05.12.2005 № 252А, від 15.01.2007 № 21 та від 24.04.2008 № 116, вартість робіт за кожним із договорів складає 300000,00 грн. За наслідками виконання господарських операцій за цими договорами сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»виписало позивачу податкові накладні, а позивач перерахував на рахунок ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»грошові кошти.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, кошторисів до них, договірних цін, розрахунків прямих і загальновиробничих витрат у складі договірної ціни, з розрахунками кошторисного прибутку, відомостями ресурсів, дефектних актів, банківських виписок по рахунку АТЗТ «Ефект»(а.с. 111-250, т.1, а.с. 30-246 т.2), видаткових накладних, приходних ордерів (а.с. 249-437 т.2), якими підтверджується придбання позивачем будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт, копій книги завезення матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), журналу реєстрації тимчасових та разових пропусків працівникам ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»», переліку внесеного інструменту та розписок щодо внесення працівниками цього контрагента будівельних інструментів (а.с. 438-501, т.2), суди попередніх інстанцій встановили факти поставки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»позивачу послуг з виконання ремонтно-будівельних, сантехнічних, електромонтажних робіт на спорудженні виробничих об'єктів позивача (приміщення першого поверху АКБ, кімнати для водіїв, відділення фасування шампуню, складу готової продукції) та сплати позивачем суми ПДВ у вартості отриманих послуг. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України.

Визнаючи не доведеним факт укладення позивачем з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»фіктивного правочину поставки робіт, суди обґрунтовано виходили з того, що ДПІ не надано доказів, які б свідчили про безтоварність господарських операцій. Вказаний висновок був зроблений з врахуванням доданої до матеріалів справи довідки від 17.11.2006 № 497/23/32948799 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»з питань взаємовідносин з АТЗТ «Ефект»(а.с.94-95, т.2), згідно якої не було встановлено порушень податкового законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зробили юридично правильний висновок про правомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, в межах 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок відповідного податкового звітного періоду, до валових витрат, а з податку на додану вартість - суми цього податку, сплаченого у вартості отриманих послуг, - до складу податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак