Ухвала суду № 29021318, 29.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2013 р. м. Київ К/9991/66026/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю. В.

представників:

позивача: Лавров А.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року

у справі № 2а-4088/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»(далі по тексту -позивач, ТОВ «ТК-Текстиль») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ТК-Текстиль», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ТК-Текстиль»по взаємовідносинам з ПП «Стартрейд»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 6648/2305/37117011 від 14 жовтня 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ТК-Текстиль»порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 2317273,59 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 2317273,59 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003042305/50341 від 02 листопада 2011 року, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 317 273, 59 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Крім того, ДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ПП «Стартрейд»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт № 936/2305/37117011 від 13 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000772305/54 від 02 березня 2012 року, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 449 439, 09 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 14 Податкового Кодексу України (далі -ПК України) передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ТК-Текстиль»та ПП «Стартрейд»було укладено Договір № 9 купівлі-продажу від 02 січня 2011 року, згідно якого ПП «Стартрейд»продав, а позивач прийняв та сплатив товари (тканини) згідно із замовленням на умовах EXW (склад ПП «Стартрейд»).

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням реального виконання сторонами господарської операції за договором № 9 від 02 січня 2011 року є накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару на склад TOB «ТК-Текстиль»(м. Київ, вул. Сортувальна, 2 та приймання-передачу зазначеного товару від ПП «Стартрейд»; наявністю відповідних складських приміщень у позивача. Так, зокрема, тільки у м. Києві по вул. Сортувальна, 2 (тобто без врахування інших складських та торгівельних приміщень у м. Києві, які орендуються (суборендуються) позивачем, а також складських (торгівельних) приміщень, які орендують (суборендують) філіали позивача у м. Одеса, м. Сімферополі, м. Харкові, м. Донецьку, м. Дніпропетровську, м. Хмельницьку) позивач є суборендарем 1359 кв. м. складських приміщень у капітальних спорудах, 1197 кв.м. складських приміщень у легких спорудах, 3015 кв. м. площадок (договір суборенди № 05 від 31 грудня 2010 року між CT «Лівий берег»та TOB «ТК-Текстиль»); наявністю у позивача відповідного штату працівників, що підтверджується довідкою № 645 від 01 березня 2012 року станом на квітень 2011 року відповідно до якої кількість працівників складає 373 особи, з яких 29 вантажників, завідуючих складами та начальників складів - 23, продавців-консультантів - 37, касирів - 11, комірників - 52 , що підтверджується також стор 2-3 Акту перевірки; наявністю у позивача вантажних транспортних засобів, що підтверджується, зокрема 4 свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, укладеним договором про надання транспортних послуг № Т-04-01-11 від 04 січня 2011 року, наявністю основних фондів (комп'ютерної техніки, оргтехніки, офісних меблів, тощо), що підтверджується балансом, витягом із переліку основних фондів, витягом з обігового балансу; наявністю усіх дозвільних документів для здійснення торгівельної діяльності, що підтверджується дозволами на розміщення об'єктів торгівлі, висновками CEC, торговими патентами, тощо; наявністю реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджується договором на сервісне обслуговування та ремонт техніки № 113/2010 від 11 листопада 2010 року, рекламними оголошеннями про продаж товару ; Актами звіряння взаємних розрахунків тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони договору № 9 від 02 січня 2011 року мають та на момент укладення договору купівлі-продажу мали, спеціальну податкову правосуб'єктність, а саме є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість № 100310684 від 02 вересня 2010 року, Довідкою про взяття на облік платника податків №83970/10/29-218 від 04 листопада 2010 року, Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100291279 від 05 липня 2010 року, Довідкою про взяття на облік платника податків № 941 від 03 червня 2010 року, Довідками із сайту ДПС України.

Вищезазначений договір купівлі-продажу та первинні документи за вказаним договором з боку ПП «Стартрейд»підписані директором ПП «Стартрейд»Красою І.М., повноваження якого підтверджуються статутом ПП «Стартрейд», зареєстрованим 01 листопада 2010 року, та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит № 6758128 від 20 серпня 2010 року.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля текстильними товарами (код КВЕД 51.41.0) та роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами (код КВЕД 52.41.0), що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АА №349333 від 02 червня 2010 року. Саме текстильні товари були предметом продажу за договором № 9 від 02.01.2011р.

Отримані текстильні товари від ПП «Стартрейд», були реалізовані позивачем з метою отримання прибутку на території України, що підтверджується укладеними договорами накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов