Ухвала суду № 29020583, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/2170/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця у 2011 році в сумі 40 144 грн. 96 коп. та 497 грн. 86 коп. пені за їх несвоєчасну сплату.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця у 2011 році в сумі 40 144 грн. 96 коп. та 497 грн. 86 коп. пені за їх несвоєчасну сплату.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіньки" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Тіньки» зареєстроване Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області 31.12.2004 р., ідентифікаційний код 33278344.

Позивачем 16.03.2012 р. була проведена перевірка виконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011 рік, за результатами якої був складений акт і встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2011 році в ТОВ «Тіньки» складала 109 осіб.

Отже, для відповідача 4-відсотковий норматив на 2011 рік становив 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, 2 з яких були фактично зайняті інвалідами.

Так, зазначений норматив виконаний не був - 2 інвалідів працевлаштовані не були, в результаті чого на відповідача були накладені адміністративно-господарські санкції та застосована пеня за час прострочення їх сплати.

Згідно розрахунку позивача за 2 незайняті робочі місця інвалідами підприємству нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 40144 грн. 96 коп. з розрахунку 20 072 грн. 48 коп. середньорічної заробітної плати штатного працівника даного підприємства у 2011 році за кожне не зайняте робоче місце інвалідом, а також 497 грн. 86 коп. пені за період прострочення сплати зазначених санкцій.

Таким чином, загальна сума, пред'явлена до стягнення, становить 40 642 грн. 82 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не довів і належними доказами не підтвердив вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а подані письмові докази підтверджують невиконання відповідачем покладених на нього Законом № 875-XII обов'язків щодо повідомлення державної служби зайнятості для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Згідно зі статтею 19 Закону №875-XII порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома).

Черкаське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч.1 ст.19 Закону №875-XII, має право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій (частина восьма).

Відповідно до з ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

При цьому, згідно зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже судом першої інстанції правомірно встановлено, що кількість інвалідів штатних працівників відповідача, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII становила 4 осіб. Таким чином, сума штрафних санкцій та пеня нараховані вірно.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду даної справи, відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних доказів, які б підтверджували, що ним подавалась до центру зайнятості статистична звітність форми № 3-ПН із зазначенням вакантних посад для осіб, яким встановлено інвалідність, або відповідачем були вжиті всі заходи щодо виконанню вимог закону.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що відповідач за період, що перевірявся до центру зайнятості звітність не подавав та вакансії для працевлаштування інвалідів не замовляв, хочу в центрі зайнятості на цей період обліковували не працевлаштовані інваліди.

Враховуючи вимоги Закону, підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та включило їх до колективного договору, провело атестацію робочих місць з відповідними державними установами, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем за період, що перевірявся, не було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомлено щомісяця органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.

У відповідності до п.13 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, керівники відділень Фонду на підставі актів перевірок вживають заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини та дійшов до правильного висновку, що рішення позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця у 2011 році в сумі 40 144 грн. 96 коп. та 497 грн. 86 коп. пені за їх несвоєчасну сплату винесене в межах компетенції відповідно до норм законодавства.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.