Ухвала суду № 29019786, 30.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року справа №2а/0570/14313/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Дяченко С.П.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників сторін по справі:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 р. по справі № 2а/0570/14313/2012 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Приватного підприємство «Агроінвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012 року № 0000042201/32036 та № 0000032201/22038 та визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012 року № 0000042201/32036 та № 0000032201/22038 та визнання протиправними дій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 р. позов задоволено частково, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення - рішення №0000042201/22036 від 05.10.2012 року та визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення №0000032201/22038 від 05.10.2012 року на суму 1 786 360,00 - за основним платежем та на 402 991,5 - за штрафними санкціями.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10. ст.. 201 Податкового кодексу України.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, про що складений акт від 19.09.2012 року № 1752/22-1-32643800 та згідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 року, а саме : - № 0000042201/32036 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 503 464,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1503464,00 грн.); - від 05.10.2012 року № 0000032201/22038 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 208 267,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 1 801 493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 406 774,75 грн. )

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 1641747 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 229330 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 971739 грн., за IV квартал 2011 року на суму 388414 грн., за І квартал 2012 року на суму 5569 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 46695 грн., та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на суму 97240 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно включено до складу витрат витрати на збут по контрагенту ПП «Розвиток-2010» на суму 6 536 799,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 871 969,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 4 099 830,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 1 565 000,00 грн. та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість - 1 307 359,66 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем отримано від ПП «Розвиток-2010» послуги на договірних умовах, що полягають, зокрема у завантаженні товару, затарюванню готової продукції у поліпропіленові мішки, полієтуванню і т.д. Таким чином, позивачем здійснені витрати на збут. Посилаючись на норми пп. 138.11.3 п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, у якому наведений перелік витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідач вказує, що позивачем не надано документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат на затарювання мішків борошном до витрат на збут.

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 Податкового кодексу України, за приписами п.138.1 якої витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п.п. 138.10.3. п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Пунктом 139.1.9 статті 139 цього Кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Розвиток-2010» (Виконавець) укладено договори:- від 01.06.2011 року № 1-01/06У на надання послуг з затарювання готової продукції (борошно пшеничне, висівки пшеничні) в поліпропіленові мішки вагою 50 кг. та полієтіліруванню, скріплення скобами та встановлення на піддони з матеріалу Замовника; - від 01.06.2011 року № 2-01/06КП купівлі-продажу запчастин в асортименті (ел.двигуни, ремені), кількість та вартість визначені у специфікаціях до цього договору; - від 01.06.2011 року № 3-01/06У на надання послуг з навантаження товару за адресою вул. Київська 1А, м. Барвенково, Харківська область, а саме: вантажник переміщує з дерев'яного піддону поліпропіленовий мішок вагою 50 кг на стрічковий транспортер, за допомогою якого поліпропіленовий мішок вантажать на борт в спеціальний автотранспортер (борошновіз) - де мішок розшивають й борошно з поліпропіленового мішка вагою 50 кг пересипається в борошно віз;- від 01.06.2011 року № 5-01/06У на надання послуг з технічного обслуговування обладнання Замовника (перелік обладнання наданий у додатку 1 до договору); - від 01.12.2010 року № ТР-1 на надання транспортних послуг. За умовами цього договору ПП «Розвиток-2010» (перевізник) здійснює перевезення вантажів, що належать Замовнику та власним автотранспортом перевозить до пунктів та строки, указані Замовником.

Факт отримання позивачем послуг за наведеними договорами підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, розрахункові відомості витрат по затарюванню продукції (борошна пшеничного, висівок пшеничних) по кожному договору), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

На підтвердження перебування на виробничій території позивача працівників ПП «Розвиток-2010», позивачем надано наказ від 01.06.2011 року № 2-01/06пр щодо пропуску працівників по списку ПП «Розвиток-2010» для виконання робіт згідно укладених договорів. Згідно до пояснень позивача ведення журналу обліку в'їзду/виїзду автотранспорту, акту входу/виходу сторонніх фізичних осіб на території підприємства не передбачено.

Висновок податкового органу про те, що послуги по затарюванню мішків борошном здійснюються автоматично на обладнанні позивача не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

В матеріалах справи також мається довідка Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС від 07.11.2012 року № 279/2211/37230893 « Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Розвиток-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Агроінвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року» якою встановлено документальне підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх вид, якість та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ПП «Агроінвест».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми у розмірі 6 536 798,26 грн. та до складу податкового кредиту суми у розмірі 1 307 359,66 грн., а тому правомірно задоволено позов в цій частині.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість послужив також висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10. ст.. 201 Податкового кодексу України .

Актом перевірки встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит в сумі 479 000,00 грн.: по Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» в сумі 102 000 00 грн., Фермерському господарству «С-Колос» в сумі 102 000,00 грн. та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ілюс» в сумі 275 000,00 грн. у зв'язку з тим, що цими підприємствами порушений порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- по податковій накладній від 28.07.2011 року № 2/2 на пшеницю озиму на суму 612 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 102 000,00 грн.), виписаною Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Колос». Фактично зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.08.2011 року.

- по податковій накладній від 28.07.2011 року № 63 на пшеницю озиму на суму 612 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 102 000,00 грн.), виписаною Фермерським господарством «С-Колос». Фактично зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.07.2011 року.

- по податковій накладній від 04.08.2011 року № 1/2 на пшеницю озиму на суму 1 650 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 275 000,00 грн.), виписаною Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ілюс». Фактично зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.08.2011 року.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У наведеній нормі встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тобто, за приписами наведеної норми платник податку позбавлений можливості включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, відсутня норма, яка забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість у випадку несвоєчасної реєстрації контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Враховуючи, що факт реєстрації спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджений відповідними електронними звітами ДПА України, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту: по Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» в сумі 102 000 00 грн., по Фермерському господарству «С-Колос» в сумі 102 000,00 грн. та по Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ілюс» в сумі 275 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 р. по справі № 2а/0570/14313/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 р. по справі № 2а/0570/14313/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 січня 2013 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 01 лютого 2013р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.П.Дяченко

С.В. Білак