Постанова № 29013322, 15.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 січня 2013 р. Справа № 2-а- 12072/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Кабановому Д.С.,

за участю:

представника позивача - Морозовій Н.А.,

представника відповідача - Короленка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" , за участі третьої особи Управління Державної казначейської служби в Жовтневому районі міста Харкова про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова (надалі за текстом - УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (надалі за текстом - ТОВ "Антекс", відповідач), за участі третьої особи Управління Державної казначейської служби в Жовтневому районі міста Харкова (надалі за текстом - УДКС в Жовтневому районі м. Харкова, третя особа), в якому просить суд: стягнути з відповідача збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2462,03 грн., (одержувач ГУДКСУ в Жовтневому районі, код ЄДРПОУ 37999612, р/р 31219224700008 в ГУДКСУ в Харківської області, МФО 851011).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 28.03.2012 року по 30.03.2012 року пенсійним фондом проведено планову перевірку правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на ПФУ, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, про що складено відповідний акт № 49 від 30.03.2012 року, відповідно до висновків якого відповідачем перераховано єдиний внесок в розмірі 4737,97 грн. - 3 % від експертної оцінки вартості придбаного автомобіля, а не 7200,00 грн., у зв'язку з чим відповідачеві донараховано збір в розмірі 3% від вартості автомобіля за 2011 рік на суму 2462,03 грн..

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що згідно п. 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). Крім того зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2012 року у справі № 2-а-12484/11/2670 зазначений пункт визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили - Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, та нечинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року дану постанову суду залишено без змін. У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, внаслідок чого обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на покупців легкових автомобілів з 28.06.2012 року, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 20.04.2011 року між ТОВ "Антекс" та ТФ "Автолюбитель" укладено договір комісії № 3/469637, відповідно до якого ТОВ "Антекс" придбало легковий автомобіль марки Ауді А6, державний номер НОМЕР_1 вартістю 240000,00 грн..

Приймаючи рішення по даній справі суд враховував, що відповідно до п.7 ч.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

В своїх запереченнях позивач вказує на те, що питання нарахування та оплати збору регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за №1740 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п. 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 13. Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Згідно з п. 14. Порядку, органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів. Контроль за сплатою зазначеного збору покладено на органи Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 встановлено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідно до цього Закону обов'язок із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи суперечність між Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, суд виходить з того, що Закон має вищу юридичну силу ніж підзаконний акт.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2012 року у справі № 2-а-12484/11/2670 зазначений пункт визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили - Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, та нечинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року дану постанову суду залишено без змін.

Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, 28.06.2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до змін до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, внаслідок чого обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на покупців легкових автомобілів з 28.06.2012 року.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позивачем внаслідок покладення на відповідача обов'язку зі сплати на обов'язкове державне пенсійне страхування, порушено його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, позивач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів правомірності його дій щодо донарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що зобов'язання позивача сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля за його реєстрацію є протиправним та таким, що суперечить Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" , за участі третьої особи Управління Державної казначейської служби в Жовтневому районі міста Харкова про стягнення суми - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18.01.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун