Постанова № 29013283, 31.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2013 р. № 13891/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вєтровой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001080172 від 23.11.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року, на підставі яких було прийнято спірне податкове - повідомлення рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених з його контрагентом - ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», є безпідставними, оскільки за даними операціями господарські зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, оскаржені не були та у судовому порядку не визнані не дійсними, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку згідно з вимогами чинного законодавства України. Тому позивач вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є незаконним, необ'єктивним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питання взаєморозрахунків з перевірки ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року встановлені наступні порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15900,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2012 року - у сумі 15900,00 грн. Представник відповідача зазначив, що висновки про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності. Також, представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки позивача були враховані висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» від 11.09.2012р. №421/153/34056721, які свідчать про неможливість ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України. У зв'язку з чим, представник відповідача вважає спірне податкове повідомлення - рішення правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований 24.07.2003 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Харківська ОДПІ Харківської області ДПС), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії В01 №057901, довідкою про взяття на облік платника податків від 01.10.2003 року №3349, довідкою №2110, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №043927, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 (а.с. 84-89 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 30.10.2012 року №736 фахівцем Харківської ОДПІ Харківської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року (а.с. 9-17 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року встановлені порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15900,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2012 року - у сумі 15900,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки Харківською ОДПІ Харківської області ДПС 23.11.2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001080172, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7950,00 грн. (а.с. 8 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у червні 2012 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», з яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

Суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Так, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» (постачальник) було укладено договір купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33 (а.с. 95-97 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» с/г продукцію - кунжут, що підтверджується видатковими накладними №ІПС0000016 від 08.06.2012 року на загальну суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8833,33 грн., №ІПС0000025 від 14.06.2012 року на загальну суму 42400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7066,67 грн. (а.с. 99, 102 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_3, про що свідчить його підпис у видаткових накладних №ІПС0000016 від 08.06.2012 року, №ІПС0000025 від 14.06.2012 року.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_3 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №0000016 від 08.06.2012 року та №0000025 від 14.06.2012 року (а.с. 100, 103 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_3 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.НОМЕР_1), водієм ОСОБА_4

Вказаний автомобіль ФОП ОСОБА_3 орендує у гр. ОСОБА_4 за договором оренди автотранспорту від 01.01.2012 року (а.с. 109 том 2). ОСОБА_4 перебуває з позивачем у трудових відносинах (експедитор) відповідно до трудового договору від 07.07.2007 року (а.с. 110-111 том 2).

Матеріалами справи підтверджено, що с/г продукцію було доставлено на склад позивача на адресу: АДРЕСА_1. Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення з додатком до цього договору (а.с. 112-115 том 2) ФОП ОСОБА_3 орендує у ТОВ Компанії «ОВИН» нежитлові приміщення для виробництва кондитерських виробів та виробниче обладнання, необхідне для виробничого процесу, за адресою: АДРЕСА_1, за якою і здійснювалось розвантаження с/г продукції.

ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» було виписано податкові накладні №16 від 08.06.2012 року на загальну суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8833,33 грн., №26 від 14.06.2012 року на загальну суму 42400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7066,67 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи.

З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що оплату за договором купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33 за всю продукцію, отриману від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» з травня по червень 2012 року, позивачем було зроблено в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий кунжут ФОП ОСОБА_3 проведено на підставі виписаних ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» рахунків - фактур №ІПС0000016 від 08.06.2012 року та № ІПС0000025 від 14.06.2012 року (а.с. 98, 101 том 1) у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 90-94 том 1) та платіжними дорученнями, копії яких приєднані до матеріалів справи. При цьому, оплата позивачем с/г продукції включала в себе оплату як за кунжут так і за журавлину свіжу, отримані позивачем від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» у травні - червні 2012 року за договором купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33.

По взаємовідносинам з ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» відповідні суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними, відображеними у реєстрі отриманих податкових накладних, позивачем включено до складу податкового кредиту у червні 2012 року, що відповідає даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року висновки податкового органу ґрунтуються, на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», від 11.09.2012 року №421/153/34056721, які свідчать про неможливість ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отримана від ТОВ «Інформ - прогрес сервіс» с/г продукція була використана для виробництва продукції - козинаки, яка, в свою чергу, була реалізована позивачем контрагентам - ПП «ВТФ «Легіон центр», ПП «Орхідея-Суми», ТОВ «Віал-Маркет», ТОВ «Український Рітейл», СУАП «Європоль» ТОВ, ТОВ «Восторг», ТОВ «ССХА», НВПП «Стінг», ТОВ «Альфа-Рітейл», ТОВ «Ларєв», ТОВ «ТП «Нова Торгівельна Мережа», ТОВ «Демос-Агро», ТОВ «Укр-Трейд», що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 104-212 том 1, а.с. 1-108 том 2).

Відповідно до договору про сумісну діяльність від 20.01.2003 року, копія якого приєднана до матеріалів справи, позивач здійснює свою виробничу діяльність спільно з Компанією «ОВІН» ТОВ, і є виробником продукції - кондитерських виробів.

На виробництво та використання якої Компанія «ОВІН» ТОВ має дозвіл відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.04.2003 року №05.03.02-04/13120, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності та отримання позивачем прибутку у зв'язку з використання продукції у виробництві та реалізації виготовленої продукції подальшим контрагентам.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з вищезазначеним контрагентом була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ «Інформ - прогрес сервіс», правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки №1933/17-1939800031 від 12.11.2012 року.

А отже, збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 15900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7950,00 грн., за податковим повідомленням - рішенням №0001080172 від 23.11.2012 року є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001080172 від 23.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2013 року.

Суддя Піскун В.О.