Постанова № 29013112, 25.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2013 року № 2а-13667/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)"до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000174050 від 10.04.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000174050 від 10.04.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" за період з 01.06.2010 по 31.12.2011. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є визнання податковим органом договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" дійсно було укладено договори № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено товар, а саме сою українського походження, який був використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 26.11.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судове засідання 12.12.2012 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 16.03.2012 по 19.03.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві на підставі наказу № 170 від 15.03.2012 було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" за період з 01.06.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 183.3, 183.6 статті 183 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 270 590,01 грн. та завищення суми від'ємного значення за червень 2011 року в розмірі 270 590,01 грн. та порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що привело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 270 590,01 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За результатами перевірки встановлено, що між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" було укладено наступні договори: № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011.

Згідно умов зазначених договорів поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (зерновозом) та кожен автомобіль повинен супроводжуватись оригіналами товарно - транспортної накладної (типова форма №1-ТН), водночас до перевірки товарно - транспортні накладні не надані.

Листом № 2168/7/23-614 від 07.03.2012 до ДПІ у Оболонському районі міста Києва надійшов акт № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 по 31.12.2011, відповідно до якого на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відсутні та за адресою вказаною в реєстраційних документах підприємство відсутнє.

Також в зазначеному акті було вказано про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" було анульоване 30.06.2011, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надано службову записку № 814/26-05 від 23.02.2012 "щодо наявності ознак "фіктивності" ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та від Одеського обласного центру зайнятості отримано копію відповіді № 3147/15/18 від 15.09.2012 в якій зазначено про те, що ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_3, якою була підписана податкова звітність.

Відповідно до висновків акту № 187/23-63/37113986 від 07.03.2012 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників за період з 07.06.2011 по 31.12.2011 в розумінні статей 134, 138, 185 та 198 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про відсутність у ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" адміністративного - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, з огляду на що угоди укладені ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" носять фіктивний характер.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже укладені між ними правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України є не дійсними.

За результатами перевірки складено акт № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012.

29.03.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" були подані заперечення на акт перевірки № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012, за результатами розгляду яких листом №8306/10/40-550 від 05.04.2012 було повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

10.04.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві на підставі акту перевірки № 254/40-50/20027449 від 27.03.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000174050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 135 295,01 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана первинна скарга № 3496/1 від 25.04.2012 на податкове повідомлення - рішення № 0000174050 від 10.04.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 3923/10/12-114 від 27.06.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга № 3504/1 від 05.07.2012 на податкове повідомлення - рішення № 0000174050 від 10.04.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 1416/0/61-12/10-2115 від 05.09.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000174050 від 10.04.2012, та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відповідно до договорів № 510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011, які є аналогічними за свої змістом та предметом яких є здійснення поставки сої українського походження.

Відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів, кінцева якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" встановлено, що кожен автомобіль супроводжується оригіналами товарно - транспортної накладної, а також те, що карантинний та/або ветеринарний сертифікат на товар оформлюється за рахунок покупця.

Згідно з пунктом 5.1 зазначених договорів покупець здійснює оплату товару після отримання оригіналів рахунку - фактури, видаткової та податкової накладних.

Отже, відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" здійснення поставки товару, має підтверджуватись наступними первинним документами: товарно - транспортною накладною, видатковою накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, документами складеними за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, карантинним та/або ветеринарним сертифікатом.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» соєві боби, подрібнені або не подрібнені (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 1201 00 .

Таким чином, перевезення сої в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

Позивачем на підтвердження факту здійснення перевезення товару надано суду копії товарно - транспортних накладних, відповідно до яких товар для позивача було поставлено та отримано ПАТ "Укрелеваторпром", а на підтвердження факту отримання ПАТ "Укрелеваторпром" за зазначеними накладними товару надано суду "Реестр прийнятого ПАТ "Укрелеваторпром" груза на квоту Альфред С.Топфер Украина за период с 14.06.11 по 30.06.11", водночас відповідно до ТТН здійснювалось перевезення вантажу "сою", а відповідно до зазначеного реєстру за ТТН було отримано культуру - "пшениця 3 кл (2010)".

З огляду на зазначене, оскільки дані зазначені в ТТН та "Реестр прийнятого ПАТ "Укрелеваторпром" груза на квоту Альфред С.Топфер Украина за период с 14.06.11 по 30.06.11" є суперечливими, то судом надані позивачем ТТН не можуть бути прийняті, як доказ реальності здійснення поставки товару за договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ".

На вимогу суду щодо надання карантинних сертифікатів позивачем було надано суду договір укладений з ТОВ "Пальміра Агро" предметом якого є надання послуг по забезпеченню проведення карантинного та ветеринарного догляду зернових вантажів та проведення оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв та здійснення їх реєстрації, а також додатки та акти приймання - передачі до зазначеного договору, водночас безпосередньо карантинних сертифікатів надано не було.

Також позивачем на підтвердження реальності та товарності взаємовідносин з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не було надано суду рахунків та рахунків - фактур виписаних ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та документації складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.

Документів на підтвердження здійснення перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та на підтвердження подальшого використання поставленої продукції у власній господарській діяльності позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, зокрема карантинних сертифікатів, рахунків - фактур, документації складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та вимог чинного законодавств мали складатися підчас здійснення поставки товару, а саме, сої, а також те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження здійснення перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та на підтвердження подальшого використання товару отриманого від ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", а відтак, у позивача небуло правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000174050 від 10.04.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов