Рішення № 29011043, 29.01.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Справа № 09/925/60/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю прокурора Шкрьобка О.В., представників сторін: позивача - Музика С.В. за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління Державної пенітенціарної служби в Кіровоградській області його структурного підрозділу: Олександрівський виправний центр Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№104) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Черкаси про стягнення 55864,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурором подано позовну заяву, у якій він просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач) на користь Олександрійського виправного центру №104 УДПтСУ в Кіровоградській області (далі - позивач) 55864,95 грн., у тому числі: 45978,97 грн. заборгованості з оплати праці засуджених, 4597,89 грн. штрафу та 5288,09 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Договору №08/12Г на використання праці засуджених від 12.01.2012 року (далі - Договір) позивач надавав відповідачу робочу силу з числа засуджених для виконання робіт і надання послуг. Відповідач використовував працю засуджених, однак не оплатив їх працю у встановлений договором строк та розмірі, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати; за прострочення виконання договірних зобов'язань нараховані договірні санкції за весь період прострочення.

Письмовий відзив на позовну заяву відповідач не надав. Подав клопотання про перенесення судового засідання з метою надання часу для проведення остаточних взаєморозрахунків між сторонами та вказав, що заборгованість позивача перед ним становить 21500 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем - 43978,97 грн.

У судовому засіданні:

- прокурор підтримав позовні вимоги, щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи послався на розсуд суду;

- представник позивача підтримала позовні вимоги, пояснила, що позивач тривалий час співпрацює із відповідачем, кожний рік укладаються договори на використання праці спецконтингенту, відповідач розраховувався за використану працю засуджених, однак з березня 2012 року став порушувати умови договору, тому за березень-вересень 2012 року утворилась заборгованість, заперечила проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, також вказала, що позивач не має заборгованості перед відповідачем, не виключається, що перед відповідачем є заборгованість у підприємства виправного центру, яке являється окремою юридичною особою і не має відношення до правовідносин, що виникли між сторонами договору;

- відповідач визнав суму боргу по договору, вказав, що сплатив 2000,00 грн. заборгованості, пояснив, що за власні кошти встановив млин на підприємстві позивача, за який підприємство з ним не розрахувалося, тому має намір продати цей млин та сплатити заборгованість перед відповідачем, тому просив задовольнити клопотання і відкласти розгляд справи; у разі відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, просив не стягувати санкції.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, як необґрунтоване і таке, що не впливає на можливість вирішення спору по суті.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Положення про Олександрівський виправний центр Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№104) - виправний центр є кримінально-виконавчою установою відкритого типу, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно до пп.23 п.4 Положення виправний центр забезпечує створення умов для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці.

12 січня 2012 року між позивачем (виконавець по Договору) та відповідачем (замовник по Договору) укладено Договір №08/12Г на використання праці засуджених, відповідно до якого виконавець надає замовнику до 25 чоловік із числа засуджених для виконання розвантажувально-навантажувальних робіт у дві зміни, а замовник забезпечує ефективне, трудове використання засуджених та проводить оплату їх праці згідно умов даного Договору.

Згідно п.3.1 Договору оплата праці засуджених проводиться замовником на умовах даного Договору в розмірі не менше мінімальної заробітної плати в країні, яка встановлена на час виконання робіт. Розмір оплати праці може змінюватися із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати в країні, або при одержанні відповідного наказу вищестоящої організації. На заробітну плату за виконану засудженими роботу, замовником проводиться нарахування у розмірі 50% згідно з Постановою КМУ від 22.04.1999 р. №653.

Відповідно до п.3.2 Договору за виконану засудженими роботу замовник проводить оплату не пізніше 10 числа наступного місяця, шляхом внесення готівки до каси виконавця або перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок, а за вимогою виконавця здійснює попередню оплату.

У пункті 5.2 Договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної вартості виконаних робіт та пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, а також сплата сум основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних з простроченої суми.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу в розпорядження замовника працівників з числа засуджених, що підтверджується табелями обліку робочого часу за березень-вересень 2012 року та щомісячно виставляв рахунки на оплату заробітної плати, доходів від працевикористання та контрагентські роботи.

Всього за вказаний період позивачем виставлено рахунків на загальну суму 51920,03 грн., відповідачем було сплачено 5941,06 грн., заборгованість станом на день подання позовної заяви становила 45978,97 грн., що не заперечується відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми, яка складається із заборгованості з оплати праці засуджених за договором на використання праці засуджених та договірних штрафу і пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Згідно ст.16 Кримінально-виконавчого кодексу України виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.59 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру.

Статтею 60 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

Згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 року №653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної пенітенціарної служби" установлено, що, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених. Доходи від працевикористання засуджених складаються з нарахувань на їх заробітну плату у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

У відповідності до зазначених положень Кримінально-виконавчого кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 року №653 сторонами був укладений Договір №08/12Г на використання праці засуджених.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував належними доказами доводів позивача щодо наявності боргу.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що відповідач використовував працю засуджених і зобов'язаний був її оплачувати через позивача не пізніше 10 числа місяця.

Відповідач не заперечує використання праці засуджених і наявність заборгованості з оплати їх праці. Доводи, на які посилався відповідач у судовому засіданні, не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 45978,97 грн. боргу з оплати за використану працю засуджених.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

У Договорі сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 10% від загальної вартості виконаних робіт та пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, а також сплата сум основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Штраф в сумі 4597,89 грн. позивачем нарахований від суми заборгованості, яка складається із заробітної плати засуджених та доходів позивача від працевлаштування, а не від загальної вартості виконаних робіт, як встановлено Договором. Прокурором та позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують вартість виконаних засудженими робіт, отже нарахування цього штрафу є необґрунтованим, тому суд відмовляє у позові з цих вимог.

Пеня в сумі 5288,09 грн. нарахована позивачем по кожному рахунку окремо, із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з врахуванням встановлених строків оплати та здійснених відповідачем платежів. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 45978,97 грн. боргу, 5288,09 грн. пені, отже позов задовольняє частково.

Відповідно до 49 ГПК України з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Олександрівського виправного центру Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№104) (Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 22 А, ідентифікаційний код 08563799) - 45978,97 грн. боргу, 5288,09 грн. пені.

Відмовити у позові про стягнення 4597,89 грн. штрафу.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України через державну податкову інспекцію у місті Черкаси (м.Черкаси, вул.Хрещатик, 235) із зарахуванням на рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ м. Черкаси, Черкаської області код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 - 1720,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 01 лютого 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко