Рішення № 29010893, 28.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 року Справа№ 5015/4792/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф», м. Львів,

до відповідача: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства Фірми «Едельвейс», Львівська область, Жовківський район, м. Рава - Руська,

про: стягнення 760 997 грн. 12 коп. суми основного боргу, 7 618 грн. 05 коп. - 3% річних, 38 089 грн. 92 коп. - пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Лобур С.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Урбанська Т.В.- представник (довіреність в матеріалах справи);

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірми «Едельвейс» про стягнення 760 997 грн. 12 коп. суми основного боргу, 7 618 грн. 05 коп. - 3% річних, 38 089 грн. 92 коп. - пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.12.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 19.11.2012 року рекомендованою поштою №79040 0387600 6, відповідач - 16.11.2012 року рекомендованою поштою №80316 0034910 6 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву.

23.01.2013 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 1977/13), в якій просить стягнути з відповідача 668 159 грн. 76 коп. суми основного боргу, 5 885 грн. 90 коп. - 3% річних, 29 358 грн. 68 коп. - пені.

Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем заяви від 23.01.2013 року (вх. №1977/13) про зменшення позовних вимог.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20810310, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 2, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №569197 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне торговельно -посередницьке мале підприємство Фірма «Едельвейс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13808034, знаходиться за адресою: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Калнишевського, буд. 5, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №548164 (докази в матеріалах справи).

01.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (надалі - позивач) та приватним торговельно - посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (надалі - відповідач) укладено договір поставки № 711 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 постачальник зобов'язується поставити покупцю товар для подальшого його продажу споживачами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар в порядку і на умовах цього договору. Асортимент, кількість та ціна товару визначені в Специфікації, що містяться в Додатку №1 до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Так, згідно пункту 2.1. ціни на товар визначені в гривнях та вказані в Специфікаціях, що містяться в Додатку №1 до даного договору, та є його невід'ємною частиною. Ціна товару включає в себе витрати на поставку, упаковку та маркування.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за кожну партію товару, що відвантажується у відповідності до письмового замовлення покупця, здійснюється оплата з відстрочкою платежу до 60 діб.

Розділом 4 договору встановлено якість товару, розділом 5 - умови поставки.

Так, відповідно до пункту 4.1. якість товару, що поставляється повинна відповідати сертифікату якості.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець надає постачальнику замовлення в письмовій формі по факсу.

У пункті 5.2. договору зазначено, що постачальник підтверджує можливість поставки товару виставленням рахунку - фактури на замовлений товар.

Відповідно до пункту 5.3. договору, поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту виставлення постачальником оплати рахунку - фактури.

Розділом 6 договору встановлено умови передачі товару, розділом 7 - зберігання товару.

Відповідно до пункту 9.1. договору у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань винна сторона має відшкодувати іншій стороні завдані збитки.

Згідно пункту 9.2 договору у випадку затримки оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 10.1 договір набуває чинності в момент його підписання і діє до 31 грудня 2012 року включно, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору поставки від 01.03.2011 року №711 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в встановлені договором строки.

Покупець прийняв товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними від 17.02. 2012 року №РНк-000740; від 23.02.2012 року №РНк-000840; від 23.02.2012 року №РНк-000841; від 23.02.2012 року № РНк-000844; від 29.02.2012 року №РНк-000918; від 29.02.2012 року №РНк-000919; від 29.02.2012 року №РНк-000920; від 06.03.2012 року №РНк-001021; від 06.03.2012 року №РНк-001022; від 14.03.2012 року №РНк-001112; від 14.03.2012 року №РНк-001113; від 15.03.2012 року №РНк-001164; від 15.03.2012 року №РНк-001165; від 16.03.2012 року №РНк-001175; від 22.03.2012 року №РНк-001299; від 28.03.2012 року №РНк-001406; від 03.04.2012 року №РНк-001479; від 03.04.2012 року №РНк-001480; від 12.04.2012 року №РНк-001700; від 12.04.2012 року №РНк-001702; від 04.05.2012 року №РНк-00199; від 08.06.2012 року №РНк-002580; від 08.06.2012 року №РНк-002581; від 11.06.2012 року №РНк-002589; від 04.07.2012 року №РНк-002927; від 04.07.2012 року №РНк-002928; від 04.07.2012 року №РНк-002926; від 24.07.2012 року №РНк-003231; від 24.07.2012 року №РНк-003238; від 14.08.2012 року №РНк-003534; від 14.08.2012 року №РНк-003535; (належним чином завірені копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, частково оплатив борг по накладних від 17.02.2012 року №РНк-000740, від 23.02.2012 року №РНк-000840 та від 23.02.2012 року №РНк-000841 на загальну суму 114 487 грн. 72 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 668 159 грн. 76 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 668 159 грн. 79 коп., станом на момент розгляду справи по суті сторонами доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору поставки від 01.03.2011 року №711, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 29 358 грн. 68 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару та 5 885 грн. 90 коп. - 3% річних. (розрахунок пені та 3% річних в матеріалах справи).

Представник відповідача визнав основний борг в сумі 668 159 грн. 76 коп. та погодився з нарахуванням в розмірі 5 885 грн. 90 коп. - 3% річних та 29 358 грн. 68 коп. - пені, про що зазначив на заяві про зменшення позовних вимог.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позову до суду платіжним дорученням від 12.11.2012 року №10960 сплачено судовий збір в розмірі 16 134 грн. 11 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком №8 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Так, сума позовних вимог, заявлених позивачем при поданні позовної заяви до суду складала 806 705 грн. 09 коп., після подання заяви про зменшення позовних вимог (від 23.01.2013 року, вх. №1977/13) - 703 404 грн. 34 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним умов договору, стягнути з відповідача на користь позивача 14 068 грн. 09 коп. судового збору та повернути позивачу з Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 2 066 грн. 02 коп. у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов (зменшений) задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава - Руська, вул. Калнишевського, буд. 5, код ЄДРПОУ 13808034) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 2; код ЄДРПОУ 20810310) 668 159 грн. 76 коп. суми основного боргу, 5 885 грн. 90 коп. 3% річних, 29 358 грн. 68 коп. пені та 14 068 грн. 09 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фарма Лайф» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 2; код ЄДРПОУ 20810310) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 066 грн. 02 коп. у зв'язку у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

28.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 01.02.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.