Рішення № 29010842, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/49/2013 29.01.13

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

До Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в м. Києві

Про стягнення 11 212,89 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Патрик Г.Г. - по дов. № 754/4 від 17.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до про стягнення з Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві 11 212,89 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2009 на просп. Повітрофлотському в м. Києві водій Іваненко В.В. керуючи автомобілем Фольксваген, д/н АА 2377 СВ, що належить відповідачу здійснив наїзд на пішохода Шматковського А.В. згідно постанови про закриття кримінальної справи від 13.11.2009 потерпілий Шматковський А.В. отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що потягло до тривалого розладу здоров'я та завдало матеріальних збитків на лікування на суму 11 212,89 грн. Позивач звертався до відповідача про досудове врегулювання спору з потерпілим, проте відповідач відмовився від відшкодування потерпілому шкоди в добровільному порядку. У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату відшкодування потерпілому в розмірі 11 212,89 грн., а тому позивач звернувся у відповідності до п. 38.2.1. ст. 38 вказаного Закону з позов до власника автомобіля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 порушено провадження у справі № 910/49/2013 та призначено її до розгляду на 29.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 29.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.01.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та міститься на бланку відповідача, а саме : м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9, яка є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 03.01.2013, надіслану за вищевказаною адресою, отримав 09.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки МВС України № 8396878 та постанови Відділення СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України про порушення кримінальної справи від 28.05.2009 вбачається, що 20.05.2009 приблизно о 8 год. 00 хв. на перехресті пр.-ту Повітрофлотського з вул. Смілянського в м. Києві, автомобілем Фольксваген, державний номер АА 2377 СВ під керуванням водія Іваненка В.В. було скоєно наїзд на пішохода Шматковського А.В., внаслідок чого пішохід Шматковський А.В. отримав тілесні ушкодження.

Постановою про закриття кримінальної справи від 13.11.2009 встановлено, що за результатами судово-медичної експертизи № 1109/Е від 25.06.2009 Шматковський А.В. отримав ушкодження: перелом кісток правої гомілки, перелом акромального кінця правої вилиці, що за критерієм тривалості розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також даною постановою встановлено, що зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення пішоходом Шматковським А.В. п.п. 4.7, 4.14. а, б г Правил дорожнього руху України. Порушень Правил дорожнього руху з боку водія Іваненка В.В. під час досудового слідства не виявлено. З огляду на те, що Шматковський А.В. отримав тілесні ушкодження внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, тобто за власної вини, та крім нього ніхто в даній ДТП не постраждав кримінальну справу № 09-15725, порушено за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, закрито та постанову про визнання потерпілим Шматковського А.В, від 11.06.2009 скасовано.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана:

з лікуванням потерпілого;

з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

із стійкою втратою працездатності потерпілим;

із смертю потерпілого.

Згідно виписного епікризу від 20.05.2009, від 19.08.2009 та від 08.02.2010 потерпілому Шматковському А.В. було проведено декілька операцій та понесені витрати на придбання ліків, медичних препаратів та лікування.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

У період з 20.05.2009 по 09.06.2009 та у період з 19.08.2009 по 26.08.2009 потерпілим Шматковським А.В. було витрачено на лікування 10 017,18 грн., що підтверджується відповідними фінансовими документами та розрахунком, підписаним лікарем-експертом відділу експертиз Моторного (транспортного) страхового бюро України.

У період з 08.02.2010 по 15.02.2010 потерпілим Шматковським А.В. було витрачено на лікування 1 195,71 грн., що підтверджується відповідними фінансовими документами та розрахунком, підписаним лікарем-експертом відділу експертиз Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Отже, загальна сума витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого склала 11 212,89 грн. (10 017,18 + 1 195,71).

29.09.2009 представник потерпілого, Бикова Людмила Федорівна, з метою отримання відшкодування, за шкоду, заподіяну здоров'ю її сина, потерпілого Шматковського А.В. звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою від 25.09.2009.

У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

11.11.2009 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з листом № 18904/3-2-05 до відповідача в якому запропонував добровільно відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду та просив в термін до 20.11.2009 письмово повідомити про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного на керований працівником транспортний засіб, та в разі укладення такого договору надати копію поліса, а також надати інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки із потерпілим.

Згідно листа № 30/216 від 18.11.2009 відповідач повідомив позивача, що станом на 20.05.2009 договір страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль Фольксваген, д/н АА 2377 СВ не був укладений та звернув увагу на те, що відповідач не може проводити будь-які взаєморозрахунки із потерпілим, оскільки учасник ДТП Іваненко В.В. являється працівником Солом'янського РУ та в трудових відносинах з автогосподарством не перебував та окрім цього вина Іваненка В.В. в скоєнні ДТП не була встановлена в судовому порядку.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач на підставі наказу № 3046 від 30.11.2009 здійснив виплату на суму 10 017,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4518 від 30.11.2009.

На підставі наказу № 1428 від 01.06.2010 позивач здійснив доплату відшкодування на суму 1 195,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2307 від 01.06.2010.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

26.03.2010 позивач звернувся з листом до відповідача з пропозицією в строк до 24.04.2010 у добровільному порядку компенсувати позивачу зазначені витрати.

Відповідач листом № 30/вх88 від 22.04.2010 повідомив позивача, що відповідно до постанови Відділення СВРДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.11.2009 та за погодженням з Рокуратурою міста Києва кримінальну справу закрито, постанову про визнання потерпілим Шматковського А.В. від 11.06.2009 - скасовано. Враховуючи викладене відповідач вважає, що не несе відповідальності за шкоду завдану Шматковському А.В.

Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд виходячи із положень вказаної статті приходить до висновку, що відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінальної справи за ст. 286 Кримінального кодексу України не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду Шматковському А.В. було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 11 212,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по оплаті юридичних послуг в розмірі 1 000 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

З контракту про надання правової допомоги від 28.09.2012 вбачається, що виконавцем даного договору є Суб'єкт підприємницької діяльності Патрик Ганна Григорівна.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Надане платіжне доручення № 4722 від 27.11.2012 про сплату за надання правової допомоги в сумі 1 000,00 грн. свідчить що кошти перераховані саме Суб'єкту підприємницької діяльності Патрик Ганні Григорівні.

Таким чином, послуги Суб'єкта підприємницької діяльності Патрик Ганни Григорівни по наданню юридичної допомоги не входять до складу судових витрат, які відшкодовуються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму страхового відшкодування в розмірі 11 212 (одинадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 89 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 01.02.2013.

Суддя В.В.Сівакова