Постанова № 29010711, 24.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5015/3773/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача -Білобрама Т.Б.,

від відповідача -Оленюк С. Л.,

розглянувши апеляційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року

у справі № 5015/3773/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про: визнання недійсним п. 2 та п. 3 Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60 від 12.07.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2012 р. у справі № 5015/3773/12 позов задоволено повністю. Визнано недійсним п. 2 та п. 3 Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60 від 12.07.2012 р.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач, Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому апелянт вказує, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначається, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку застосування різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктом господарювання без об'єктивно виправданих на те причин. Як вказує апелянт, ПАТ, укладаючи із споживачами договори про постачання електричної енергії, застосовувало різні умови розрахунку без об'єктивно виправданих на те причин, тобто, суб'єктивно щодо кожного споживача, зокрема, застосовувало різні відсоткові ставки щодо оплати вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, що поєднувалось з різною кількістю планових платежів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, при цьому вказав, що судом першої інстанції було повно і вичерпно з'ясовано обставини справи і винесено обґрунтоване і законне судове рішення. Також позивач, у своєму відзиві, вказав, що відповідно до ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відтак, форми та терміни розрахунків застосувало не ПАТ «Львівобленерго», а обидві сторони за цим договором, відповідачем не встановлено та не подано суду доказів того, що позивачем було порушено принципи свободи договору, а відповідні умови нав'язані споживачам, всупереч їхній волі та не є результатом досягненням взаємної згоди, як це передбачено абз.2 п.6.6 Правил користування електричною енергією.

В судовому засіданні представник відповідача навів доводи, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, в позовних вимогах відмовити повністю, в свою чергу представник позивача заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача та позивача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Розпорядженням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2012 р. №41Р було розпочато розгляд справи №1-02-39/2012 за виявленими ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ "Львівобленерго", що передбачено п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин. Справа розпочата за результатами проведеної планової перевірки на предмет дотримання ПАТ "Львівобленерго"вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

За результатами розгляду справи №1-02-39/2012 Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Рішенням від 12.07.2012 р. №60 постановила:

1. Визнати, що Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" в період 2010-2011 років та січня-червня 2012 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в територіальних межах міста Львова та Львівської області із часткою 100% (у межах власних мереж Товариства);

2. Визнати, що дії Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин (пункт 2 частини 2 статті 13 названого Закону);

3. На підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення накласти на Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго"штраф у розмірі 68000грн.

В судових засіданнях позивачем не заперечується та обставина, що ПАТ "Львівобленерго"займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в територіальних межах міста Львова та Львівської області.

Проте, ПАТ "Львівобленерго"та споживачі електричної енергії, укладаючи договори про постачання електричної енергії №№63759 від 30.12.2010 р., 90569/10 від 28.02.2011 р., 20474 від 20.07.2011 р., 90591 від 07.07.2011 р., 90012/03 від 26.01.2012 р. на основі Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 21.06.1996р., доповнили їх умови пунктами Правил користування електричною енергією, які затверджені тією ж постановою, а також узгодили між собою умови проведення розрахунків, дату та розмір платежів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні (абз. 1 стор. 9 рішення) вказав, що ПАТ "Львівобленерго"укладало із споживачами договори про постачання електричної енергії, в яких застосовувало різні умови до рівнозначних угод, які не передбачені у формі Типового договору, затвердженого Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 21.06.1996р. та застосовувало різні терміни оплати, різні умови розрахунків (стосується кількості платежів, процентного співвідношення вартості заявленого обсягу споживання), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Такі дії ПАТ "Львівобленерго"Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вважає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (абз 1. стор. 10 оскаржуваного рішення).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту Типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 21.06.1996 р., затверджено Правила користування електричною енергією, а також Типовий договір про постачання електричної енергії, що є додатком №3 до вказаних Правил.

Даним Типовим договором про постачання електричної енергії передбачено зміст такого договору, умови якого передбачені в таких його розділах: Предмет договору, Зобов'язання сторін, Права сторін, Відповідальність сторін, Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, Порядок обмеження та припинення електропостачання, Облік електричної енергії та порядок розрахунків, Відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення Споживача електричною енергією, Інші умови, Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін.

Пункти 5.3, 6.1.1, 6.1.3. та 7.3. договорів про постачання електричною енергією №№63759 від 30.12.2010 р., 90569/10 від 28.02.2011 р., 20474 від 20.07.2011 р., 90591 від 07.07.2011 р., 90012/03 від 26.01.2012 р. укладені на основі Типового договору та доповнені сторонами нормами Правил користування електричною енергію, які містяться у пунктах 4.1., 4.6., 4.9., 6.21., 7.5. та 7.6. Правил.

Суд приходить до висновку, що так як Типовий договір про постачання електричної енергії є додатком до Правил користування електричною енергією, то доповнення його умов нормами Правил є конкретизацією умов договору. Так як сторонами згаданих договорів були конкретизовані умови договору щодо порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, обліку електричної енергії, порядку обмеження та припинення електропостачання, то внесення таких доповнень відповідає змісту Типового договору про постачання електричної енергії.

Згідно з п. 1.1 Правил користування електричною енергією дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Одночасно п. 2.1 Типового договору про постачання електричної енергії передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Таким чином, норми Правил користування електричною енергією підлягають обов'язковому виконанню, як постачальником електричної енергії, так і споживачем. Відповідно включення у договір про постачання електричної енергії пунктів Правил як умов договору не тягне за собою розширення чи звуження прав і обов'язків тієї чи іншої сторони за договором, а лише конкретизує його умови відповідно до вимог законодавства.

Судом також встановлено, що вищезгадані договори про постачання електричної енергії доповнені пунктом 2.1.2., яким передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу виконання умов відповідного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, висновки відповідача щодо дій ПАТ "Львівобленерго"з укладення договорів про постачання електричної енергії та доповнення таких договорів нормами Правил користування електричною енергією є взаємосуперечливими та не відповідають обставинам справи.

Так, в оскаржуваному рішенні (стор.4 абз.9 та стор.11 абз.4) відповідачем встановлено, що порушенням зі сторони ПАТ "Львівобленерго"є розширення своїх прав за договором, які можуть призвести до ущемлення прав та інтересів споживачів, через внесення у договори про постачання електричної енергії умов, які не передбачені Типовим договором, однак у тому ж рішенні (стор.9 абз.1) міститься інший висновок про те, що порушенням зі сторони позивача є застосування різних умов до рівнозначних угод, які не передбачені у формі Типового договору.

Згідно з абз.2 п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" - вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Судом встановлено, що доповнення умов договорів про постачання електричної енергії нормами п.п. 4.1., 4.6., 4.9., 6.21., 7.5. та 7.6. Правил користування електричною енергією, та з врахуванням пунктів 2.1. та 2.1.2. укладених договорів про постачання електричної енергії №№63759 від 30.12.2010 р., 90569/10 від 28.02.2011 р., 20474 від 20.07.2011 р., 90591 від 07.07.2011 р., 90012/03 від 26.01.2012 р., не призвело та не могло призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, а відповідно такі дії не підпадають під ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Суд також приходить до висновку про відсутність в діях позивача, що полягали в конкретизації умов договорів про постачання електричної енергії в порівнянні з Типовим договором, складу порушення передбаченого п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин. Відповідачем не надано суду доказів, що з іншими споживачами позивачем укладались договори про постачання електричної енергії на основі Типового договору без доповнення його умов нормами Правил користування електричною енергією.

Також, невідповідними обставинам справи є викладені у рішенні відповідача висновки щодо зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем у вигляді застосування у договорах про постачання електричної енергії різних форм розрахунків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 1 п.6.6. Правил користування електричною енергією оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Одночасно, згідно з абз.2 п.6.6. Правил споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Таким чином, оскільки договір є домовленістю двох сторін і не є одностороннім документом, то форми та терміни розрахунків застосовувало не ПАТ "Львівобленерго", а обидві сторони за цим договором.

Судом встановлено, що сторонами договорів про постачання електричної енергії, що зазначені в оскаржуваному рішенні, було обрано одну із форм розрахунків, яка передбачена Правилами користування електричною енергією. В матеріалах справи відсутні докази того, що при укладенні згаданих договорів про постачання електричної енергії позивачем було порушено принципи свободи договору, а відповідні умови нав'язані споживачам всупереч їхній волі та не є результатом досягнення взаємної згоди, як це передбачено абз.2 п.6.6 Правил користування електричною енергією. В силу особливостей здійснення господарської чи іншої діяльності кожним окремим споживачем, інтереси одного споживача щодо визначення порядку оплати ним електричної енергії не будуть тотожними інтересам іншого, та усім споживачам не може бути встановлена одна і та ж форма розрахунку, однакова кількість і розмір платежів, так як це порушуватиме принципи встановлені ст. 627 Цивільного кодексу України та положення п.6.6. Правил користування електричною енергією, та може призвести до ущемлення інтересів споживача.

За змістом Закону України "Про захист економічної конкуренції"під ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем підпадають не будь-які дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, а лише такі, що мали чи могли мати своїм наслідком: недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

В оскаржуваному рішенні відповідача не встановлено, в чому та чи інша форма розрахунків призвела або може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, оскільки ціна - тариф на електричну енергію протягом розрахункового періоду була незмінною для усіх споживачів.

Таким чином, висновки Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені у рішенні №60 від 12.07.2012р., про те, що дії ПАТ "Львівобленерго"із застосування умов договорів, які не передбачені Типовим договором, а також погодження із споживачами різних форм розрахунків з оплати за електричну енергію, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, не відповідають обставинам справи, що відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції"є підставою для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 р. у справі № 5015/3773/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 29.01.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Костів Т. С.