Рішення № 29010666, 24.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р. Справа № 9/130-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО»

До Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ»

Про стягнення 212 993, 93 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Лєбєдєв О.В. (дов. № 01-01/13 від 14.01.2013 р.)

Від відповідача Лешкевич О.М. (дов. № 55-2012 від 30.05.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» до Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» про стягнення 212 993, 93 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2012 р. порушено провадження у справі № 9/130-12 та прийнято заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 24.01.2013 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; докази зарахування судового збору до Державного бюджету України; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

18.01.2013 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортно-експедиційні та інші послуги у розмірі 267 098,82 грн. з огляду на те, що з моменту подачі позовної заяви ТОВ «ЕІР КИЇВ КАРГО» було надано ПрАТ «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» додатково послуги на суму 54 104,89 грн., які не були оплачені відповідачем.

24.01.2013 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 20.12.2012 р.

У судове засідання 24.01.2013 р. представники сторін з'явилися та надали суду пояснення по суті позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальність «ЕЙР КИЇВ КАРГО» (далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» (далі - відповідач) було укладено договір № 19-904/1 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - договір).

Господарським судом встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 24.05.2012 р. Закрите акціонерне товариство «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ».

Згідно п. 1.1. договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується за винагороду, що сплачує відповідач, виконувати особисто перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) вантажів відповідача - посилочного багажу пасажирів до пункту призначення у місті Києві, Київській області або по території України.

В силу п. 3.1. договору вартість та термін виконання послуг позивача по здійсненню і/або організації перевезення та комплекс ТЕО вантажів відповідача - посилочного багажу пасажирів, до пункту призначення у місті Києві, Київській області або по території України, відображена в Додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата відповідачем послуг позивача за здійснення і/або організацію перевезення, комплекс транспортно-експедиційного обслуговування вантажу - посилочного багажу пасажирів, а також підписання і відправка на адресу позивача акту виконаних робіт, здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання розрахункових документів (п. 3.2. договору).

У відповідності до п. 3.1. договору між сторонами було укладено Додатки № 1 та Додаток № 2 до договору № 19-904/1 від 16.07.2007 р., якими затверджено вартість та терміни надання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п.п. 6.1. - 6.2. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 р. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання або зміни його положень, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах і в тій же редакції.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору в судовому порядку та будь-які письмові звернення однієї з сторін про розірвання або зміну положень договору № 19-904/1 від 16.07.2007 р., то господарський суд дійшов висновку про те, що договір № 19-904/1 від 16.07.2007 р. є дійсним, а зобов'язання сторін за ним не припинилися.

Господарським судом досліджено надані представником позивача акти виконаних робіт та встановлено, що на виконання умов договору № 19-904/1 від 16.07.2007 р. позивачем за період вересень 2012 р. - грудень 2012 р. надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 277 098,82 грн. (114 702,25 грн. згідно акту виконаних робіт № 939 від 30.09.2012 р.; 71 520,38 грн. згідно акту виконаних робіт № 1076 від 31.10.2012 р.; 36 771,30 грн. згідно акту виконаних робіт № 1198 від 30.11.2012 р.; 54 104,89 грн. згідно акту виконаних робіт № 1326 від 31.12.2012 р.).

Зазначені акти виконаних робіт, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, підписані уповноваженим представниками сторін.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг відповідно до договору № 19-904/1 від 16.07.2007 р.

Проте, за ствердженням позивача, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, оскільки розрахувався за надані в вересні 2012 р. - грудні 2012 р. транспортно-експедиційні послуги лише частково на загальну суму 10 000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2013 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх мокрими печатками.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 19-904/1 від 16.07.2007 р., позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення існуючої заборгованості (претензія № 162 від 03.12.2012 р. та вимога № 01 від 11.12.2012 р.).

Проте, як зазначає позивач, відповідач жодної відповіді на вказані претензії не надав та не розрахувався за отримані транспортно-експедиційні послуги.

Таким чином, господарським судом встановлено, що заборгованість Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» за договором № 19-904/1 від 16.07.2007 р. становить 267 098,82 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Положеннями ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором № 19-904/1 від 16.07.2007 р., проте відповідач належним чином та в повному обсязі не розрахувався за отримані транспортно-експедиційні послуги, в зв'язку з чим він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач всупереч положень вищезазначених статтей доказів погашення заборгованості не надав та не надіслав; проте, своїми діями щодо часткової сплати боргу підтвердив отримані транспортно-експедиційні послуги.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» до Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» про стягнення заборгованості у розмірі 267 098,82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «АЕРОСВІТ» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код 20048090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО» (03036, м. Київ, Солом'янський район, Аеропорт «Київ», ідентифікаційний код 24360677) суму основного боргу у розмірі 267 098 (двісті шістдесят сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 5 341 (п'ять тисяч триста сорок одна) грн. 98 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 28.01.2013 р.