Постанова № 29010626, 28.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа№ 5011-6/16880-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Буравльова С.І.

Сухового В.Г.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Кривобок В.В. - представник, дов. №12/12/11 від 12.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р.

у справі №5011-6/16880-2012 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШТРУБЕ Україна ГМБХ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»

про стягнення 447 491,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ » звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 315 057,60 грн., пені в розмірі 36 784,73 грн., інфляційних витрат в розмірі 1 400,26 грн., відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 87 025,91 грн., три проценти річних в розмірі 7 223,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 316 457,86 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 36 784,73 грн. пені, 87 025,91 грн. тридцять шість процентів річних, 8 805,40 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю.

На думку апелянта, рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з допущеними помилками в розрахунках боргу, зокрема в розрахунку розміру індексу інфляції, суми 36% річних та суми судового збору.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення принципу змагальності виніс рішення по справі за наявними в ній матеріалами справи, позбавивши відповідача надати докази та не дивлячись на те, що відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість ознайомитись з позовними вимогами.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та попросив суд залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» та призначено розгляд справи на 28.01.2013р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

08 серпня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» укладено Договір поставки №П/2011/АБ/122, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк відповідачеві продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Отже, між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

08.08.2011р. позивач та відповідач підписали Специфікацію №1 до Договору поставки про поставку дромосу суперелітного (Німеччина) в кількості 5 тон та дромосу елітного в кількості 15 тон на загальну вартість 350 064,00 грн. зі строком поставки товару до 08.10.2011р. за умови 10% передплати ціни товару згідно п.п. 4.1. даної Специфікації.

Так, п. 4 Специфікації визначено, що оплата здійснюється в національні валюті - гривні, в наступному порядку:

- попередня оплата в розмірі 10% від загальної вартості товару за даною Специфікацією до 30.09.2011р.;

- оплата в розмірі 40% від загальної вартості товару за даною Специфікацією до 15.11.2011р.;

- решта оплати в розмірі 50% від загальної вартості за даною Специфікацією до 01.05.2012р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачеві по видатковій накладній №РН-0000205 від 11.10.2011р., а відповідач прийняв озиму пшениці сорту дромосу в загальній кількості 20 тон на загальну вартість 350 064,00 грн. При цьому відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію, з огляду на що у нього рахується заборгованість в розмірі 315 057,60 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору поставки щодо оплати коштів за поставлений товар доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

Підпунктом 8.3.1. пункту 8.3. Договору поставки передбачена відповідальність покупця (відповідача по справі) у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті ціни товару.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 8.3. Договору поставки є правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Крім того, перевіривши розрахунок розміру пені, суд відзначає про правильність нарахування та стягнення з відповідача суми 36 784,73 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Договором поставки передбачений інший розмір процентів, який має бути сплачений відповідачем в разі порушення зобов'язання щодо оплати, а саме 36%, та правильно вказано на неправомірність вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, з огляду на неможливість одночасного стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України процентів, розмір яких визначений договором та даною статтею, оскільки застосування 3% річних можливе тільки в разі відсутності окремого відповідного врегулювання договором.

Однак, суд відмічає, що розрахована позивачем сума 36% річних в розмірі 87 025,91 грн. та стягнута судом першою інстанцією є неправильною, з огляду на що рішення суду в частині стягнення суми 36% річних підлягає зміні.

Так, згідно розрахунку, зробленого судовою колегією апеляційного господарського суду, сума 36% річних склала 85 695,68 грн. (22 925,84 грн. (нарахованих на суму боргу 140 025,60 грн. за період з 16.11.2011р. по 01.05.2012р. + 62 769,84 грн. (нарахованих на суму боргу 315 057,60 грн. за період з 02.05.2012р. по 20.11.2012р.)).

Також, перевіривши суму стягнутих за оскаржуваним рішенням інфляційних витрат, суд відмічає, що вона є правильною та правомірно стягнута з відповідача на користь позивача.

Стосовно твердження відповідача про позбавлення господарським судом можливості надати письмовий відзив та докази через неотримання позовної заяви, у зв'язку з відхиленням клопотання про відкладення розгляду справи, слід зазначити, що воно спростовується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та квитанцією №9842 від 20.11.2012р. про відправку копії позовної заяви відповідачеві на адресу: м. Київ, вул. Щусєва, 36, яка згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. у справі №5011-6/16880-2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/16880-2012 викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36, код 36529168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШТРУБЕ Україна ГМБХ» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 52-В, код 36300896) 316 457,86 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 36 784,73 грн. пені, 85 695,68 грн. тридцяти шести процентів річних, 8 778,77 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити».

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Буравльов С.І.

Суховий В.Г.