Ухвала суду № 29010538, 30.01.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" січня 2013 р. Справа № 5004/1694/11 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали справи

за заявою Відкритого акціонерного товариства «Володимир - Волинський цукровий завод», м.Володимир-Волинський

про банкрутство

Суддя Гончар М.М.

від боржника: н/з

В судовому засіданні приймали участь: РВ ФДМУ по Волинській області - Божкова О.М. (довіреність від 21.01.2011 №8), Вол.-Волинська ОДПІ - Копко О.В. (довіреність від 05.7.2011р. №11), Березна Т.О. (довіреність від 17.08.2012р. №29), ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії -Волинського обласного управління -Михальчук В.В. (довіреність від 04.12.12р.), Бриська Л.В., прокурор відділу представництва Прокуратури Волинської області - Остапчук С.О.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

Суть спору: Бриська Людмила Василівна звернулась до суду із заявою від 09.10.2012 року про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі по справі №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод». Бриська Л.В. просить суд розглянути подану нею заяву від 26.06.2012 року на ім'я ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» та визнати заявлені нею грошові вимоги до боржника на суму 930 337 тис грн., що становить 0, 236 % вартості майна боржника належного їй пакета акцій підприємства та визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» Михайловського С.В. неправомірними та зобов'язати його задовольнити кредиторські вимоги.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. відмовлено у прийнятті заяви Бриської Л.В. про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі та повернуто подану заяву заявнику.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.12р. апеляційну скаргу Бриської Л.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року задоволено. Ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року у справі №5004/1694/11 скасовано. Справу №5004/1694/11 передано до господарського суду Волинської області для розгляду заяви фізичної особи Бриської Л.В.

Через канцелярію суду ПП «Скоріпон пульт» подано письмові пояснення від 28.01.2013р. №08, в яких останній вважає вимоги Бриської Л.В. підставними і законним, а тому проти їх задоволення не заперечує.

Через канцелярію суду РВ ФДМ України п Волинській області подано пояснення від 28.01.2013р. №10-06-173, в яких останній зазначає, що відмова ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський завод» Михайловського С.В. є правомірною, а заява Бриської Л.В. від 09.10.2012р. безпідставною. Зазначає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2010 року по справі №5004/1694/11 вимоги Бриської Л.В. на суму 309 045 грн., що становить 0, 236 % майна ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» належного їй пакета акцій підприємства відхилено. Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2012р. по справі №5004/1694/11, в якій зазначено, що ФО Бриської Л.В. щодо отримання в грошовому еквіваленті певної частини майна у разі ліквідації банкрута не є грошовими зобов'язаннями в розумінні ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство. Здійснення Бриською Л.В, самостійного грошового виміру частини майна за належними їй акціями товариства на основі Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655, суперечить вимогам статтей 3, 5, 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до яких оцінку майна може здійснювати виключно оцінювач, який склав кваліфікаційний іспит та одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Через канцелярію суду арбітражним керуючим подано пояснення від 21.01.2013 р. в якому останній зазначає наступне:

- ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 січня 2012 року по справі №5004/1694/11 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод». Вимоги Бриської Л.В. про визнання грошових вимог на суму 309 045,00 грн., що становить 0,236% майна ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» належного пакета акцій підприємства, до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не включено;

- Бриська Людмила Василівна звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26 січня 2012 року по справі №5004/1694/11 (далі -Ухвала), в якій просила скасувати вказану Ухвалу та включити її вимоги до реєстру кредиторів. На зазначену апеляційну скаргу розпорядником майна Михайловським С.В. надано відзив;

- Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року по справі №5004/1694/11 апеляційну скаргу Бриської Л.В. залишено без задоволення, а також зазначено наступне;

- вимоги Бриської Л.В. на суму 309 045 грн. заявлені після встановленого ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного терміну, встановленого для подачі заяв кредиторів з вимогами до боржника. Відповідно до ч.8 ст.11 Закону, право заявити додаткові майнові вимоги до боржника має кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство. Отже, вимоги фізичної особи Бриської Л.В. на суму 309 045 грн. не можуть заявлятись як збільшені у розумінні ст.11 Закону.

- Рівненським апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до абз.7 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону;

- вимоги Бриської Л.В. підтверджені сертифікатом належних їй простих іменних акцій, випливають з корпоративних прав, а тому включенню до реєстру вимог не підлягають;

- Бриською Л.В. на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. подано касаційну скаргу;

- Постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2012 року касаційну скаргу Бриської Людмили Василівни залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. по справі №5004/1694/11 залишено без змін. Враховуючи, наведені в обґрунтування Заяви про визнання кредиторських вимог Бриської Л.В. доводи, колегія суддів зазначила, що вимоги Бриської Л.В. щодо отримання у грошовому еквіваленті певної частини майна у разі ліквідації банкрута не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство;

- суть вимог Бриської Л.В. було розглянуто усіма судовими інстанціями, Бриська Л.В. звернулася до ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» із заявою про визнання майнових вимог та визнання кредитором у справі про банкрутство на загальну суму 930,337 тис. грн., що є грошовим виміром частини майна ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» за належними Бриській Л.В. акціями;

- відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав для включення грошових вимог Бриської Л.В. на суму 930,337 тис. грн., що становить 0,236% майна ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» належного пакета акцій підприємства, немає;

- враховуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», рішення Вищого господарського суду у даній справі, ліквідатор ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» обґрунтував та відповідно до Закону надав свої заперечення щодо вимог Бриської Л.В.;

- Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не наділяє розпорядника майна/ліквідатора повноваженнями щодо визнання чи невизнання кредиторських вимог, а лише щодо надання своїх заперечень по суті справи відповідно до чинного законодавства;

- процедура включення до реєстру вимог кредиторів чітко встановлена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- серед прав та обов'язків арбітражного керуючого, встановлених ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повноважень щодо визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів також немає.

В судовому засіданні заявником - Бриською Л.В. подано заяву від 30.01.2013р. про повернення витрат на проїзд в судове засідання з м.Володимир - Волинський та у зворотньому напрямку в сумі 51, 64 грн.

Заслухавши представників сторін та оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви Бриської Л.В., посилаючись на наступне.

Згідно п.1-1 Прикінцевих положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-ХІІ зі змінами та у редакції від 19.01.2013 року положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки провадження у справі №5004/1694/11 про банкрутство ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» порушено до набрання чинності нового Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому розгляд справи здійснюється згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012р.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2012 року у межах ліквідаційної процедури фізична особа Бриська Л.В. звернулась з заявою до ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» Михайловського С.В. про визнання грошових вимог до боржника на суму 930 337 тис. грн.

Ліквідатором у визнанні вказаних вимог було відмовлено, у зв'язку з чим фізична особа Бриська Л.В. 09.10.2013р. звернулась до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі банкрута - ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» та просила суд розглянути подану нею заяву від 26.06.2012 року: визнати заявлені грошові вимоги до боржника на суму 930 337 тис. грн., що становить 0, 236 % вартості майна боржника належного їй пакета акцій підприємства; визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» Михайловського С.В. неправомірними; зобов'язати ліквідатора задовольнити кредиторські вимоги.

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону. (Позиція Верховного Суду України - постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги Бриської Л.В., підтверджені сертифікатом належних їй простих іменних акції, номінальною вартістю 0,25 коп. у кількості 123 675 штук, що становить 0,236% вартості статутного капіталу підприємства випливають з корпоративних прав, а тому включенню до реєстру вимог не підлягають.

Відповідно до п.8 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Також ч.2 ст.88 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що якщо на момент ухвалення рішення про ліквідацію акціонерне товариство не має зобов'язань перед кредиторами, його майно розподіляється між акціонерами відповідно до статті 89 цього Закону. Тобто, поняття кредитор та акціонер не є тотожними.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику у справах про банкрутство» провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон)), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абз.7 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 січня 2012 року вимоги Бриської Л.В. про визнання грошових вимог на суму 309 045,00 грн., що становить 0,236% майна ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» належного пакета акцій підприємства, до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не включено. Вказану Ухвалу залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2012р.

Згідно ч.4 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Ч.6. ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст.15 за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Стаття 14 Закону встановлює порядок заявлення конкурсними кредиторами своїх кредиторських вимог у справі про банкрутство, зокрема ч.2 передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» було опубліковано в газеті «Голос України» №178 від 24.09.2011р. Таким чином, конкурсні кредитори зобов'язані були подати заяви про визнання грошових вимог у термін до 24 жовтня 2011 року.

Також, п.5 статті 31 Закону встановлює, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Щодо повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі в частині визнання кредиторських вимог, то відповідно до абз.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими. Тобто, ліквідатор не наділений повноваженнями щодо визнання чи невизнання кредиторських вимог.

В п.11.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів. Вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу. Ліквідатором боржника було надано заперечення.

Серед прав та обов'язків арбітражного керуючого, встановлених ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повноважень щодо визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів немає.

На підставі вищевикладеного суд вирішує вимогу Бриської Л.В. на суму 930 337 тис. грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного їй пакета акцій підприємства відхилити та вимоги на неправомірні дії арбітражного керуючого Михайловського С.В. відхилити.

Керуючись ст. ст. 1, 3-1, 14, 15, 23, 24, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України «Про акціонерні товариства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику у справах про банкрутство», ст. 86 ГПК України, господарський суд ,-

ухвалив:

1. Вимоги Бриської Л.В. на суму 930 337 тис. грн., що становить 0,236% майна ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" належного їй пакета акцій підприємства відхилити.

2. Вимогу Бриської Л.В. на неправомірні дії ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» Михаловського С.В. - відхилити.

Суддя М. М. Гончар