Ухвала суду № 29010529, 01.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"01" лютого 2013 р.

СПРАВА № 5004/128/12

Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши матеріали

скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті", м. Київ

на дії (бездіяльність) державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД", м. Луцьк

про стягнення 201 123 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ: 30 січня 2012 року канцелярією господарського суду Волинської області була зареєстрована направлена на адресу суду поштовим зв’язком 28 січня 2012 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті" без дати та номеру на дії (бездіяльність) державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції при примусовому виконанні рішення господарського суду від 05.03.2012р. у справі №5004/128/12 (виконавчий документ – наказ господарського суду від 06.08.2012р. №5004/128/12-1).

За наслідками ознайомлення із скаргою та долученими до неї документами судом з’ясовано, що скаржником ініціюються питання стосовно визнання неправомірними дій державного виконавця та недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2012р. у ВП №34150656 другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, а також щодо зобов’язання органу державної виконавчої служби вжити передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення суду, зокрема, щодо встановлення фактичного місцезнаходження боржника; звернення стягнення на майно боржника, у разі його виявлення за фактичним місцезнаходженням; звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду посадової особи боржника за межі України.

Скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті" підлягає залишенню без розгляду, зокрема, з наступних підстав:

Положеннями статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови та порядок повернення стягувачу виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково. Цією ж статтею встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частиною першою статті 1212 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчиненою.

Положеннями п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із наступними змінами і доповненнями) визначено, що встановлений у ч. 1 ст. 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на ст.ст. 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Судом встановлено, що в даному випадку звертаючись до суду із скаргою на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби (направлена до суду поштовим зв’язком 28.01.2013р.) та заявляючи при цьому вимогу щодо визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2012р., товариством з обмеженою відповідальністю "Фінайті" було пропущено встановлені чинним законодавством десятиденні строки для подання відповідної скарги, а до її матеріалів при цьому не долучено заяви, в тексті скарги будь-яким чином не висвітлено наявності у скаржника поважних причин пропуску процесуальних строків, підстав для їх можливого відновлення.

Поруч з цим господарський суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника також на те, що скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби повинні відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК України, з доданням до них документів, зазначених у п.п. 2, 4 ч. 1 цієї статті і за необхідності – зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в п.п. 3-5 ч. 7 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Як визначає зазначена вище постанова пленуму Вищого господарського суду України (п. 9.9), у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, ст.ст. 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, п.п. 1-3, 5, 6, 9 ч. 1 ст. 63, ст. 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Обов’язковим при цьому є дотримання положень ст. 56 ГПК України в частині направлення скарги та долучених до неї документів усім учасникам виконавчого провадження листом з описом вкладення.

Поруч з цим суд звертає увагу скаржника на необхідність належного оформлення документів, котрі долучаються останнім до матеріалів скарги (згідно з п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 54, 56, 57, 63, 86, 87 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті" на дії (бездіяльність) державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області при примусовому виконанні рішення господарського суду від 05.03.2012р. у справі №5004/128/12, залишити без розгляду.

2. Скаргу з додатками документів на 5-ти аркушах повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фінайті".

Суддя В. А. Войціховський