Рішення № 29010177, 12.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/3732/12 вх. № 3732/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників сторін

позивача - Грачов Є.О. (довіреність №75 від 26.01.12 р.); відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Північної електроенергетичної системи (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Світло шахтаря" (м. Харків)

про стягнення 214661,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Північної електроенергетичної системи, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Світло шахтаря" (ЗАТ "Виробничий комплекс "Світло шахтаря"; код ЄДРПОУ 22622328), на свою користь штрафні санкції та авансовий платіж з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 214661,77 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р. щодо своєчасного постачання товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

12.11.12 р. за вх. №18581 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції від 22.10.12 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.12 р. проти клопотання відповідача заперечував, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 12.11.12 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. із змінами та відповідно до роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з тією, що вказана у наданій позивачем копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №115367 від 06.09.12 р.

Крім того, подання відповідачем в день судового засідання 12.11.12р. клопотання про зупинення розгляду справи свідчить про те, що йому було відомо про час і місце розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначає наступне.

Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє відповідача від виконання покладеного на нього ч. 1 ст. 33 ГПК України обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових пояснень та доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних пояснень, документів чи доказів до господарського суду не надав.

Згідно зі ст. ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.12 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 21.09.12 р. у справі №5023/3732/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Повний текст постанови підписано 23.10.12 р.

Відповідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, подання учасниками судового процесу другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу неможливості розгляду даної справи без її зупинення, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач мав можливість подати позовну заяву до позивача до господарського суду після усунення недоліків встановлених судом ухвалою від 21.09.12 р. у справі №5023/3732/12 у передбаченому ГПК України порядку, але не скористався наданими ст.ст. 1, 22 ГПК України правами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.10.2011 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Північної електроенергетичної системи та ЗАТ "Виробничий комплекс "Світло шахтаря" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Світло шахтаря"; код ЄДРПОУ 22622328) за результатами відкритих торгів було укладено договір від №373-22/48КП-11, за умовами якого останнє зобов'язалося здійснити постачання товару, апаратури електричної високовольтної (ОПН п 330/230/20/4 з монтажним комплексом) відповідно до специфікації (додаток 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору складає 397482,48 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом: 4.1.1 здійснення покупцем попередньої оплати від ціни договору впродовж 20 банківських днів з моменту підписання цього договору в розмірі 30% від ціни договору, що становить: 99370,62 грн., крім того ПДВ 20% - 19874,12 грн., разом з ПДВ 20% - 119244,74 грн. Попередня оплата здійснюватиметься на підставі цього договору.

Постачальник протягом 3 (трьох) банківських днів після перерахування попередньої оплати повинен надати покупцеві податкову накладну, виписану згідно з вимогами чинного законодавства, на суму попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.1.2. договору, здійснення покупцем остаточного розрахунку за поставлений товар впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товару, підписання сторонами акту приймання передавання товару та надання покупцю податкової накладної. Після підписання акту приймання-передачі товару постачальник повинен виписати та надати податкову накладну на суму, яка дорівнює різниці між сумою акту приймання-передачі товару та сумою попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товару складає 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.2. договору, місце поставки товару: постачальник здійснює доставку товару за адресою - м. Харків, пр.-т Московський, 30 ПС - 330кВ "Лосеве". Постачальник поставляє товар на умовах DDP. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до п. 6.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Факт отримання відповідачем попередньої оплати підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4617 від 29.11.11 р. на суму 119244,74 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки відповідно п. 4.1.1 договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р. у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, не здійснив постачання товару.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 6.2.1, 11.6.1., 11.6.3, 11.6., 11.7. договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р., позивачем було надіслано відповідачу вимогу №2655/01-42 від 18.06.12 р. та вимогу про повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкцій №2810/01-42 від 26.06.12 р., які залишились без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 119244,74 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р., у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти (державні кошти) постачальник сплачує покупцеві штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному ст.231 ГКУ, крім того постачальник має сплатити зазначені штрафні санкції та повернути покупцеві кошти протягом 3 (трьох) днів з урахуванням індексу інфляції в сумі попередньої оплати.

Пунктом 7.3.1 договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р. передбачено, що у разі порушення встановленого умовами цього договору строку постачання товару. Постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від ціни товарів, які поставлено з простроченням, за кожний прострочений календарний день, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної ціни.

Пунктом 7.3.4 договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р. передбачено, що у разі несвоєчасного повернення попередньої оплати постачальник має сплаті покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поверне попередньої оплати за кожен календарний день прострочення.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 65187,13 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 27085,28 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Також позивачем зроблений розрахунок суми штрафу в розмірі 27823,78 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума штрафу підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11.7 договору №373-22/48КП-11 від 31.10.11 р., при достроковому розірванні цього договору постачальник має повернути протягом 3 банківських днів непогашену суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та сплатити 3% річних за кожен день володіння непогашеною сумою попередньої оплати.

Позивач, керуючись п.п.6.2.1, 11.6.1 та 11.6.3 попередив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 25.06.12р.

Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.03.12р., крім гарантийних зобов"язань, які діють до повного виконання.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 2048,40 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 2043,65 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 357,73 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума інфляційних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 355,94 грн. В іншій частині стягнення інфляційних слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3531,2 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 530, 526, 549, 610-612, 625, 629, 662-664 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Світло шахтаря" (61064, м. Харків, Жовтневий р-н., Профспілковий бульвар, 64; Код ЄДРПОУ 22622328; п/р 26001070051 в ХВ ПАТ "Кредитпромбанк" м. Харків, МФО 350727) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Північної електроенергетичної системи (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12; код ЄДРПОУ 00131624; п/р 260025845 ПАТ "Мегабанк" у м. Харків, МФО 351629) суму попередньої оплати в розмірі 119244,74 грн., пеню в розмірі 27085,28 грн., штраф в розмірі 27823,78 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 357,73 грн., 3% річних розмірі 2043,65 грн. та судовий збір в сумі 3531,2 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.11.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.