Постанова № 29008739, 01.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

01 лютого 2013 року № 2а-14369/12/2670

За позовомУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» доОкружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипро визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000934210 від 14.06.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000934210 від 14.06.2012

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Окружною державною податковою службою - центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ «Інвесттехнагляд» (далі - Контрагент). За наслідком перевірки було складено акт від 28.05.12 року № 477/42-10/21560045 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості виконання робіт позивачу вказаним вище суб'єктом господарювання, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 №0000934210.

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з ТОВ «Інвесттехнагляд».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби, згідно змісту Акту перевірки, на відсутність реальної можливості виконати Контрагентом роботи, судом, на виконання зазначених вище положень КАС України, з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано документи у третіх осіб.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів останньої.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем замовлялись роботи капітального ремонту відділень поштового зв'язку по Одеській області згідно переліку, зазначеного на сторінках 8-13 Акту перевірки (далі - ВПЗ). Згідно матеріалів справи виконавцем цих будівельних робіт на ВПЗ було ТОВ «Інвесттехнагляд».

В той же час, для укладення відповідних договір на виконання робіт, послуг позивач керується положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг для потреб УДППЗ «Укрпошта», яке затверджене наказом від 24.07.2006 року (далі - Положення про закупівлю).

Як вбачається з матеріалів справи, наданих пояснень представниками позивача, останнім здійснювався пошук підрядних організацій за наслідком чого направлялися їм звернення для надання ними комерційних пропозицій щодо проведення відповідних будівельних робіт на ВПЗ.

За фактом отримання позивачем комерційних пропозицій учасників складався конкурентний лист, лист узгодження і приймалося відповідне рішення щодо укладення договору з переможцем.

Так, позивачем в підтвердження вказаного суду надано по кожному ВПЗ документи: службові записки про доцільність укладання договорів з ТОВ «Інвесттехнагляд», листи узгодження, конкурентні листи, комерційні пропозиції учасників.

Згідно п.4.1 Положення про закупівлю, постачальник-партнер окрім прийнятної ціни повинен відповідати певним критеріям, зокрема, виконання аналогічних за предметом договорів, наявність тривалого позитивного досвіду співпраці, ціну та умови розрахунків та інше.

Поряд з цим, пункт 3.4. Положення про закупівлю передбачає, що комерційна пропозиція повинна містити ціни на товари, роботи і послуги; умови постачання, умови оплати, строки та обсяги поставок та інше. Термін подання постачальником комерційних пропозицій визначається замовником у запиті. Комерційні пропозиції, що надійшли після визначеного часу не розглядаються.

Аналізуючи їх суд не може прийняти як належні докази в обґрунтування товарності операцій з огляду на наступне.

По-перше, поданий позивачем запит не містить зазначених вище вимог, передбачених Положенням про закупівлю. По-друге, комерційні пропозиції третіх осіб, в тому числі Контрагента не містять жодної інформації, передбаченої Положенням про закупівлю. В той же час усі конкуренті листи по кожному ВПЗ місять відомості про гарантійні терміни, якості робіт, умови оплати, строки виконання. Проте джерела на підставі яких вказана інформація була внесена позивачем до таких конкурентних листів не зазначена представниками сторони, і по суті, суд вбачає що такі відсутні. По-третє, позивачем не надано суду пояснень з приводу мотивів (у відповідності до вимог Положення про закупівлю, зокрема п.3.4., 4.1.), за яких переможцем серед інших учасників визнано саме ТОВ «Інвесттехнагляд».

Як вбачається судом з конкурентних листів (суд не виділяє окремо кожний, оскільки всі вони є по суті однакової форми і змісту), позивачем направлялися листи в організації (учасники фактичного конкурсу), отримані від них пакети документів.

На вимогу суду позивачем в обґрунтування своїх пояснень надано докази, а саме: лист від 01.10.2001 року № 01-207 про направлення учасникам конкурсу пропозиції щодо участі, та лист від 31.10.2001 року щодо підписання договорів з додатками в кількості 14 штук. В підтвердження поштового направлення надано квитанції за номерами 39543 адресоване ПП «Стратегія», 39673 адресоване ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», 38481 адресоване ТОВ «Інвесттехнагляд».

Проте, суд не може їх прийняти до уваги як належні документи (докази) з огляду на наступне.

У відповідності до "Порядку пересилання поштових відправлень" № 211 від 12.05.2006 (затверджено позивачем), а саме п.п. 3.1.2.2. «Про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція (рис. 14).

У розрахунковій квитанції зазначається: порядковий номер розрахункової квитанції; номер поштового відправлення (через дріб після номера квитанції), вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, з відміткою "Судова повістка", "Вручити особисто"; місце призначення; його маса; сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля.

В жодній квитанції немає номеру поштового відправлення, а відповідно неможливо ідентифікувати таке поштове відправлення як таке. Разом з тим, вказана квитанція містить масу у двадцять грам поштового відправлення з вартістю відправлення у 3,50 гривень. Проте, вказаний зміст квитанцій не відповідає фактичним та документальним обставинам і не може бути прийнято з цих причин судом до уваги з огляду на наступне.

Оскільки суд активно використовує послуги поштового зв'язку позивача, то суду відомо, що вага конверту з одним аркушем формату А4 становить близько 10-12 грам, конверту з трьома аркушами формати А4 20-24 грама. Вага аркушу стандартного паперу формату А4 становить близько 5 грам. А тому, як випливає зі змісту листа позивача від 01.10.12 року №01-207, учасникам конкурсу направлялись дефектні акти в кількості принаймні не менше 14 аркушів по кожному ВПЗ (хоча по відділенні № 1 у м.Іллічівськ вул. Леніна дефектний акт складає 4 аркуші формату А4, відділення у с. Кубанка - 2 аркуші, м.Одеса, вул. Лузанівська - 2 аркуші) та плюс один супровідний лист. Таким чином, не менше 15 аркушів, не рахуючи вагу конверта, будуть важити близько 75 грам.

У відповідності до Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку (Затверджено рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 4 грудня 2008 р. N 1244) тариф за рекомендований лист для організації з масою до 20 грам становить 3,50грн, що і зазначено в квитанціях. Проте вказане не відповідає дійсності, оскільки як встановлено судом і випливає з листа від 01.10.11 року № 01-207, повинно бути направлено не менше 15 аркушів вага яких не може становити менше 75 грам, а тариф відповідно не може бути меншим 4,20 гривні. Враховуючи вказане, суд не може прийняти ці квитанції як належний доказ відображений у конкурентних листах відомостей щодо направлення листів-пропозицій.

У відповідності до положень п.53-54 Наказу № 220 від 19.03.2008 року договір підлягає реєстрації з проставленням відбитку на титульному аркуші договору реєстраційного номеру. Вказані реквізити у доданих до позовної заяви договорів судом не встановлено.

Таким чином, документи та інформація, наявність якої у позивача зумовлена внутрішніми документами позивача, в значному обсязі відсутні, а надані суду не відповідають дійсності, оскільки не відповідають фактичним обставинам або джерела її походження (інформація відображена у конкурентних листах та конкурсній документації, розрахунковій квитанції на поштове відправлення) суду не відома.

Вказане підтверджує доводи податкової служби.

Поряд з цим, судом додатково витребувано відомості щодо обігу коштів на рахунках Контрагента з метою з'ясування змісту та реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Інвесттехнагляд» через призму розрахункових операцій. Адже розрахунки за змістом платежу обумовлюють і яскраво відображають зміст реальної господарської діяльності суб'єкта господарювання - ТОВ «Інвесттехнагляд».

Судом досліджено обіг коштів по рахунку Контрагента № 26002003000332, який активно використовувався з огляду на наявність на ньому постійних прибуткових і видаткових операцій.

З обігу коштів судом вбачається, що Контрагент отримує кошти від широко кола суб'єктів господарювання за виконання будівельно-монтажних та інших робіт, продаж товарів (верстати, комплектуючі, світильники), надання консультацій, перевезення робітників, за «досмотр» вагонів, за опрацювання науково-технічних документів та ін.

Очевидно, що виконання такого широкого спектру робіт потребує наявність достатньої кількості кваліфікованої робочої сили.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

Проте, жодних витрат на оплату праці «ТОВ «Інвесттехнагляд» не несе ані в готівковому, ані в безготівковому форматі.

В той же час, видаткові операції ТОВ «Інвесттехнагляд» обмежені вузьким колом осіб: фізичною особою ОСОБА_1, ТОВ «Максмар», ПП «Кайрос СКС». При чому видаткові операції з фізичною особою ОСОБА_1 складають близько 85 % усіх видаткових операцій, з ПП «Кайрос СКС» близько 10%, залишок - інше. Особливістю призначень платежів ОСОБА_1. та ПП «Кайрос СКС» є те, що це було повернення фінансової допомоги.

Таким чином, вказане дає підстави дійти суду висновку, що всі видаткові операцій (які в цілому складають близько 95% всіх видаткових операцій Контрагента) не пов'язані з формування товарних запасів і ресурсів для виконання робіт, надання послуг і продажу товарів клієнтам ТОВ «Інвесттехнагляд» навіть на умовах субпідряду. Фактично усі надходження направлялися як повернення фінансової допомоги. А тому ТОВ «Інвесттехнагляд» не міг фактично виконувати свої господарські зобов'язання, оскільки не мав на це будь-яких як матеріальних, так і людських ресурсів. Також жодні витрати на оплату праці персоналу, утримання офісу, зв'язку, житлово-комунальні послуги, електроенергії та інше відсутні.

Більше того, з руху коштів по рахунку ОСОБА_1 судом вбачається, що вказана особа постійно отримує від певного визначеного та постійного кола осіб (включаючи ТОВ «Інвесттехнагляд» та ПП «Кайрос СКС» зокрема) кошти як повернення фінансової допомоги. При цьому усі кошти знімаються цією фізичною особою готівкою з рахунку від одного мільйона до трьох мільйонів гривень за день. Вказаний ланцюг свідчить про відсутність економічного змісту і характеру господарської діяльності ТОВ «Інвесттехнагляд», ПП «Кайрос СКС», ОСОБА_1

Враховуючи вказане, та за внутрішнім переконання суду, вказане у сукупності свідчить лише про діяльність, спрямовану виключно на документальне оформлення здійснення господарських операцій з подальшим виводом безготівкових коштів в готівкові без реального їх здійснення.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України, Закону «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зазначене вище судом у сукупності, дає підстави дійти до висновку про «безтоварний» характер операції. А тому суд, вважає, позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним, які задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк