Рішення № 29007808, 12.12.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 2-71/11

Провадженя № 2/541/48/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2012 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Сидоровій Н.В., за участю представника позивача ПАТ «ОТП Банк»Пачкова Д.В., відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, яка діє також і як представник відпоідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитного та додаткового договорів, визнання недійсним договору іпотеки, застосування реституції, зобов'язання відповідача виключити з державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки, зобов'язання відповідача виключити з реєстру заборон запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ОТП Банк»звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому зазначив, що 21.07.2008 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CM-SME105/308/2008, згідно якого відповідач отримав у позивача кредит в сумі 436 000,00 доларів США зі строком повернення 21.07.2023 р. зі сплатою відсотків за користування грішми, а також пені і штрафу за прострочення платежів. В цілях забезпечення виконання кредитного договору банк також 23.07.2008 р. та 21.07.2008 р. уклав договори поруки з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитом у повній мірі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. Поручителі також своїх зобов'язань перед банком не виконали, тому банк просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом в розмірі 447 243,76 доларів США, борг за відсотками - 17 999,11 доларів США, пеню - 240 417,36 гривень, штраф - 100,00 гривень, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача ПАТ «ОТП Банк» із позовом, який об'єднаний із первісним позовом. В заяві посилається на те, що 21.07.2008 р. він та банк уклали кредитний договір № CM-SME105/308/2008, за яким він отримав у банка 436 000,00 доларів США двома траншами -на рефінансування його діючого кредиту в іншому банку та на споживчі цілі. Договором були встановлені 6 відсотків річних за користування кредитом та плаваючої ставки FIDR. Додатковим договором № 1 від 21.04.2009 р. відсоткову ставку за кредитом було збільшено до 7%+ FIDR, а з 21.12.2009 р. -до 7,7%+ FIDR. В забезпечення виконання зобов'язань 21.07.2008 р. між позивачем та банком був укладений договір іпотеки № PM-SME105/308/2008/1, яким він передав банку в іпотеку належний йому жилий будинок. За період користування кредитом він сплатив банку загалом 27 000 доларів США відсотів та 52 756 грн. банківських комісій. Просила визнати основний кредитний договір недійсним, оскільки деякі його положення не відповідають вимогам закону, та є дискримінаційними. А від цього мають бути визнаними недійсними додатковий договір та договір іпотеки. Як наслідк визнання зазначених договорів недійсними просив застосувати реституцію: позивач повертає банку отримані ним кредитні гроші, а банк повертає позивачеві сплачені у виконання кредитного договору грошові кошти (сплаченої суми тіла кредиту, відсотки, штрафні санкції). Дискримінаційними та несправедливими позивач вважає положення договору про відсоткову ставку з застосуванням FIDR, позбавлення позивача без згоди банку права вибору страхової компанії, укладати інші кредитні договори, надавати не передбачену законом інформацію тощо. Визнання недійсними зазначених положень кредитної угоди тягне за собою зміну інших умов договору, що є підставою для визнання недійсним всього кредитного договору на підставі ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник ПАТ «ОТП Банк»Пачков Д.В. в судовому засіданні позов банку підтримав, пояснивши відповідно до заяви, позов ОСОБА_2 не визнав, пояснивши, що підстав для його задоволення немає.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ «ОТП Банк»не визнав, свій позов підтримав з підстав, зазначених у заяві.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3, та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 позов не визнали, пояснивши, що без відома ОСОБА_4 та ОСОБА_5 банк з ОСОБА_2 уклали додаткову угоду, згідно якої збільшився обсяг відповідальності відповідачів.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, письмово просила розглянути справу за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про часткове задоволення позову ПАТ «ОТП Банк», та про відмову у позові ОСОБА_2 на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

Судом встановлено, що 21.07.2008 р. між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CM-SME105/308/2008, за яким останній отримав кредит двома траншами: перши - на рефінансування його діючого кредиту в іншому банку, другий - на споживчі цілі, в загальній сумі 436 000,00 доларів США. Строк повернення до 21.07.2023 р. За користування грішми встановлено 6 відсотків річних фіксованих та плаваючої ставки FIDR. За прострочення платежів встановлено 1% пені від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочення, а також штраф за прострочення виконання зобов'язань понад 30 днів в розмірі 0,02% від простроченої суми, але не менше 100 гривень (т. 1 а.с. 7-12, 13-14). В забезпечення виконання своїх зобов'язань ОСОБА_2 за договором іпотеки № PM-SME105/308/2008/1 від 21.07.2008 р. передав банку в іпотеку належний йому жилий будинок та земельну ділянку по вул Десантній, 37 в м. Маріуполі (т. 1 а.с. 98-101). За договором № SR-SME105/308/2008/4 від 23.07.2008 р. ОСОБА_4 взяв на себе обов'язки поручителя ОСОБА_2 перед ПАТ «ОТП Банк»на суму 436 000,00 доларів США (т. 1 а.с. 31-32). Аналогічний договір поруки № SR-SME105/308/2008/1 від 21.07.2008 р. уклав із ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 33-34). 21.04.2009 р. ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № CM-SME105/308/2008 від 21.07.2008 р., за яким відсоткову ставку за кредитом було збільшено до 7%+ FIDR, а з 21.12.2009 р. -до 7,7%+ FIDR (т. 1 а.с. 102-103). Додатковими договорами № 1 від 21.04.2009 р. до договорів поруки № SR-SME105/308/2008/4 від 23.07.2008 р. та № SR-SME105/308/2008/1 від 21.07.2008 р. розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, встановлений в сумі 447 243,76 доларів США (т. 1 а.с. 104-105). Розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитом підтверджується відповідним розрахунком та складає станом на 11.10.2009 р.: борг за кредитом - 447 243,76 доларів США, борг за відсотками - 17 999,11 доларів США, пеня - 240 417,36 гривень, штраф - 100,00 гривень (т. 1 а.с. 6).

У відповідності із ст.ст. 526, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_8 свої зобов'язання перед ПАТ «ОТП Банк» не виконав у повній мірі, то він має обов'язок повернути кредит з відсотками та іншими нарахуваннями у повному обсязі.

Стосовно вимог ПАТ «ОТП Банк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.ст. 553, 554 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. А ч. 1 ст. 559 цього Кодексу передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, за приписом частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 03.09.2010 р. за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк»про визнання договору поруки недійсним встановлено, що ОСОБА_4 додатковий договір № 1 від 21.04.2009 р. до договору поруки № SR-SME105/308/2008/4 від 23.07.2008 р. з ПАТ «ОТП Банк»не укладав (т. 1 а.с. 177-178). По даній справі колегією суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України винесено ухвалу від 07.07.2010 р., якою встановлено, що «не вбачається інформованість поручителів про збільшення розміру їх відповідальності в контексті додаткового договору до кредитного договору»(т. 1 а.с. 152-153). Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12.09.2012 р. визнані припиненими договір поруки № SR-SME105/308/2008/1 від 21.07.2008 р. та додатковий договір № 1 від 21.04.2009 р., укладені між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 131-134).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що ОСОБА_4 додаткового договору до договору поруки не укладав, а обсяг його відповідальності збільшився без його згоди, то він не несе будь-яких зобов'язань перед ПАТ «ОТП Банк»щодо виконання кредитного договору. Договір поруки та додатковий договір до нього, укладені між «ОТП Банк»та ОСОБА_5 взагалі визнані припиненими судом, а від цього він також не має перед ПАТ «ОТП Банк»ніяких зобов'язань. Та таких обставин у позові ПАТ «ОТП Банк»в частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 має бути відмовлено.

Стосовно позову ОСОБА_8 до ПАТ «ОТП Банк»суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України та частини другої статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який чинний з 10.01.2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, згідно якої розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»зі змінами згідно із згаданим Законом, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договрів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 21.01.2010 року фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентних ставок та інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, вимагати дострокового погашення несплаченої заборгованості у разі незгоди позичальника з пропозицією фінустанови про збільшення процентної ставки або інших платежів.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_8 та ПАТ «ОТП Банк» домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку та FIDR, яка може змінюватись банком в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів.

Враховуючи, що кредитний договір між банком та позичальником був укладений 21.07.2008 р., тобто до набрання чинності законом « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», даний закон не має зворотньої дії в часі, фіксований розмір процентів не був збільшений, визначення плаваючої ставки FIDR є правомірною і доцільною щодо даного виду кредиту, а тому умова договору згідно якої банк може збільшувати процентну ставку відповідало вимогам законодавства, яке діяло на той час і підлягало застосуванню до відносин з позичальником на той період часу.

Тільки 27.01.2010 року законодавець заборонив фінансовим установам в односторонному порядку збільшувати розмір процентної ставки та вимагати дострокового погашення несплаченої частини кредиту в разі незгоди позивачальника з пропозицією фінустанови про збільшення процентної ставки, розповсюдивши ці правила на раніше укладені договори.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 5 та 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Але, ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки при укладенні кредитного договору позичальник та позикодавець домовилися щодо всіх його істотних умов, позичальник погодився укласти договір у саме в такий спосіб, а суд не вбачає у кредитному договорі несправедливих умов, то підстав для визнання його недійсним немає.

Від цього немає правових підстав для визнання недійсними також і додаткового договору та договору іпотеки.

З огляду на наведене у позові ОСОБА_8 до ПАТ «ОТП Банк»має бути відмовлено.

Оскільки рішення постановлено на користь ПАТ «ОТП Банк», то ОСОБА_8 має компенсувати судові витрати ПАТ «ОТП Банк». Його судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5, 203, 215, 217, 526, 553, 554, 610, 611, 612, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, ІПН № НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ідентифікаційний код 21685166, заборгованість за кредитом в розмірі 447 243,76 доларів США або 3 574 819,38 гривень, борг за відсотками в розмірі 17 999,11 доларів США або 143 866,89 гривень, пеню в розмірі 240 417,36 гривень, штраф - 100,00 гривень, судові витрати в загальному розмірі 1 820,00 гривень, а всього 3 961 023,63 (три мільйони дев'ятсот шістдесят одна тисяча двадцять три грн. 63 коп.) гривень.

У позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором -відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитного та додаткового договорів, визнання недійсним договору іпотеки, застосування реституції, зобов'язання відповідача виключити з державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію договору іпотеки, зобов'язання відповідача виключити з реєстру заборон запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна -відмовити за всіма вимогами.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої постановлено рішення -у той самий строк з дня отримання його копії. Рішення набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя