Постанова № 29007300, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року № 2а-14407/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик-Центр А"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0020181505/0 від 01.12.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Логістік-Центр А” звернулось до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2011 №00181505/0.

Постановою від 29.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Логістік-Центр А”.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.05.2012 підставою для направлення справи на новий розгляд слугувало не з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема, правомірності формування позивачем сум від’ємного значення з податку на прибуток, не пов’язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, але таких, що впливають на їх правильність.

Ухвалою від 22.10.2012 адміністративну справу №2а-14407/12/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових переченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що при проведенні камеральної перевірки було виявлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток: декларація за II квартал 2011 року, а саме: позивачем порушено абз. 1 п. 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток 2011 році” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України та включено до складу II кварталу 2011року від’ємне значення об’єкта оподаткування отримане у 2010 році.

21.01.2013 ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні з згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено камеральну перевірку за звітний податковий період – 2 квартал 2011 року платника податку на прибуток - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК-ЦЕНТР “А”, за результатами якої складено Акт від 02 листопада 2011 року № 60/15-5 (далі – акт перевірки)

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ “ЛОГІСТИК-ЦЕНТР “А” в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року завищено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року, яка переноситься до ряд. 06.6. поточної декларації, на 5 072 258 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020181505/0, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 246 345,00 грн. за ІІ квартал 2011 року.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено статтю 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Така позиція відповідача є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до 01 квітня 2011 року, при визначені доходів і витрат платники податків керувалися нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який діяв до 01 квітня 2011 року.

Так, згідно пункту 6.1. статті 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 22.4. статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від’ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника від'ємного значення за підсумками першого кварталу 2011 року пов'язується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі.

Таким чином, у зв'язку із набранням з 01.04.2011 чинності розділом ІІ Податкового кодексу України та відсутності у ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 рок, від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у податкові декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 "Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податково декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року" задекларована сума 4940087 грн., у рядку 07 декларації "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності" 5072528 грн., отже сума завищення об'єкта оподаткування в розмірі 4246345 грн. є від'ємним значенням І кварталу 2011 року, яке сформовано із сум попереднього звітного періоду і є від'ємним значенням 2010 року.

З огляду на викладене, оскільки на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік, що увійшло до першого кварталу 2011 року до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції чинній на час прийняття такого податкового повідомлення-рішення).

Також, 01 липня 2012 року набув чинності Закону України від 24 травня 2012 року, № 4834-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм”, яким встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується: у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, відповідно до Закону №4834 у разі не відображення в податковій звітності з податку на прибуток за звітний другий, другий і третій, другий – четвертий квартали 2011 року від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2011 року, платник має право подати уточнюючий(чі) розрахунок(ки) за звітний період 2011 року, у якому відобразити суму такого від’ємного значення, визначену з урахуванням непогашених збитків, що утворилися станом на 1 січня 2011 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, суд оцінює відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавству чинному на час його ухвалення.

Отже, на час вирішення справи згаданою нормою позивача наділено правом включення від'ємного значення отриманого за підсумками першого кварталу 2011 року у складі витрат наступних податкових періодів у встановленому цією нормою порядку. Проте, на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень такого права позивач не мав.

Також, ухвалою від 05.11.2012 призначено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Логістік-Центр А» з питань документального підтвердження формування від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, проведення якої доручено Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

На виконання вимог ухвали від 05.11.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Логістік-Центр А» з питань документального підтвердження формування від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, за результатом якої складено акт від 18.01.2013 №30/22-05/33939942.

Як вбачається з акту від 18.01.2013 №30/22-05/33939942 в ході перевірки встановлено, порушення позивачем абз 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 893210 грн. (в тому числі за 2009 рік 893210 грн.) у зв’язку з тим, що від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік було включено в валові витрати за 2010 рік від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік завищено на 178642 грн.

Отже, позивачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності формування сум від’ємного значення з податку на прибуток не пов’язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, але таких, що впливають на їх правильність.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач не був наділений правом включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік, що увійшло до першого кварталу 2011 року, до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року, враховуючи, що на час вирішення справи нормами Закону № 4834-VI позивача наділено правом включення від'ємного значення отриманого за підсумками першого кварталу 2011 року, у складі витрат наступних податкових періодів, шляхом подання уточнюючого розрахунку, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення не позбавляють позивача права на віднесення від'ємного значення з податку на прибуток до наступних звітних (податкових) періодів шляхом надання уточнюючого розрахунку, а тому не порушують права позивача, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0 винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А», отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда