Рішення № 29005406, 22.01.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/4165/2012

Справа № 2/226/90/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Клепка Л.І.

при секретарі -Тіссен О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів. На обґрунтування вимог зазначила, що 17 квітня 2012року з метою придбання легкового автомобіля olet Captiva» вартістю 243900 грн. між нею та відповідачем було укладено угоду №382990 з додатками №1 та №2, за умовами якої вона стала учасником системи «Авто Так», спрямованої на придбання автомобілів в групах, і крім, вступного, мала сплачувати щомісячні внески, які згідно угоди були частиною ціни автомобіля. Оскільки право на придбання автомобіля зумовлювалося накопичуванням внесків та отриманням балів за результатами асигнаційних актів, вона добросовісно виконувала взяті на себе зобов'язання, здійснивши п'ятнадцять щомісячних внесків, загальна сума яких була більшою від запропонованих відповідачем щомісячних платежів і з врахуванням вступного внеску з моменту укладення угоди, а саме з 17 квітня 2012року по листопад 2012 року склала 65707,89грн. Маючи надію на отримання автомобіля, вона звернулась до відповідача з метою отримання інформації про функціонування групи, до якої вона належить, в тому числі щодо розміру фонду групи та розміру коштів, внесених іншими учасниками, та про те, коли вона зможе отримати автомобіль, однак така інформація їй надана не була. Вказуючи на те, що діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО»зводиться до надання послуг з адміністрування системи «Авто Так», зокрема формування групи учасників системи «Авто Так»за рахунок внесків самих учасників без залучення коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО» та що учасник системи сплачує кошти в виді щомісячних внесків фактично за можливість отримання автомобіля не за рахунок відповідача, а за рахунок інших споживачів, залучених до участі в цій системі, зазначає, що відповідач створив пірамідальну схему з елементами нечесної підприємницької

діяльності, використання якої заборонено ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що укладена з відповідачем угода містить несправедливі умови договору, з елементами декларативності, які призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача і фактично не покладають на відповідача будь-якої відповідальності, тому, посилаючись на вимоги ст.ст.18-19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка просить суд визнати угоду недійсною і стягнути з відповідача на її користь сплачені нею за угодою кошти в розмірі 65707,89грн. та, крім того, кошти, сплачені нею за надання їй правових послуг в розмірі 6000 грн.

В судовому засідання позивачка уточнила свої вимоги, відмовившись від стягнення з відповідача на її користь сплачених послуг за надання їй правової допомоги в розмірі 6000 грн., і в остаточній редакції своїх вимог просила суд визнати угоду недійсною та стягнути з відповідача на її користь 65707,89грн., з яких 8780,40грн. - вступний внесок, сплачений відповідачу в квітні 2012року, а 56927,49 грн. -сума внесених нею на рахунок відповідача щомісячних платежів, які були сплачені нею на рахунок відповідача в травні -листопаді 2012року. При цьому акцентувала увагу суду на порушенні її прав, як споживача, доводила, що, спонукавши до підписання зазначеної угоди, відповідач дав їй невиправдано короткий час для ознайомлення з положеннями угоди, що її було введено в оману щодо незмінюваної вартості автомобіля, придбання якого було обумовлено угодою, оскільки за розрахунками відповідача вона постійно зростала, що, незважаючи на її постійні звернення про надання інформації з приводу кількості учасників групи, які набрали більшість балів за кількістю та сумою зроблених внесків та термінів отримання автомобіля, їй така інформація не надавалась, так як відповідач відносив її до закритої, конфіденційної, а тому вважала, що з моменту укладення угоди і дотепер відповідач вводив її в оману, діяв недобросовісно, використовуючи елементи нечесної підприємницької практики.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.04.2012року між сторонами була укладена угода за №382990, предметом якої є надання позивачу послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля в групах (ст.ст.1-2 Угоди -арк.спр.10). Згідно додатку №1 до зазначеної Угоди позивачка претендувала на отримання автомобіля марки «Chevrolet Captiva» вартістю 243900 грн.(арк.спр.11).

За умовами ст.5 укладеної Угоди та додатку № 1 до неї позивачка зобов'язалася сплатити відповідачу Вступний внесок у розмірі 8780,40грн. та сплачувати щомісячно, до 15 числа кожного місяця, повні внески, необхідні для повної оплати автомобіля, послуг з обслуговування та адміністрування системи Авто Так, що надаються ТОВ «Авто Просто», та страхових платежів (арк.спр.10-11). Зобов'язання ж відповідача, згідно ст.3 зазначеної Угоди, зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи та здійснення адміністративних процедур. В той же час, в угоді та додатках до неї не вказані ні підприємство, з яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, ні виробник чи імпортер або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля і кінцевий термін дії угоди. Статтею 7 Угоди №382990 визначено, що вона діє до моменту виконання обома сторонами всіх передбачених нею зобов'язань.

З аналізу тексту угоди та додатків до неї вбачається, що ТОВ «АВТО ПРОСТО», поклавши на учасників системи придбання автомобілів в групах всі витрати, своїх власних коштів в це не вкладає. Угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи є підставою для придбання за рахунок фонду

групи автомобіля для учасника системи. Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи і надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції, коли один учасник за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи до його повної оплати, є «компенсацією»за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умов діяльності програми "Авто Так". Сама ж Угода не містить будь-яких гарантій отримання Учасником автомобіля навіть у разі сплати повної його вартості та виконання усіх зобов'язань щодо сплати Внесків в оплату послуг та Страхових платежів.

З врахуванням зазначеного суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивачки, що умови укладеної Угоди є несправедливими, такими, що порушують її права, як споживача, оскільки здійснені нею за Угодою виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків і свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін.

За правилами ст.18 ч.ч.1,2,3 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами, згідно ч.4 ст.18 цього Закон, не є вичерпним.

Як вбачається зі ст.7 Додатку №2 до спірної Угоди, відповідач залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди. У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 Додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо сплатив «АВТО ПРОСТО»наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того,

учасник повинен надати визначені «АВТО ПРОСТО»гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО»має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не повертається.

Умови про анулювання відповідачем права на отримання споживачем автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання Угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою, зазначені у ст.14 Додатку №2 до Угоди, є для позивача несправедливими та прийнятими з порушенням вимог п.п.1,2,4 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»і мають тлумачитися на користь позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що для визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну і незрозумілу для споживача схему. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, відповідач, діючи не прозоро, у статті 6 додатку № 2 зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Зазначена підприємницька практика відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»є нечесною, такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, яка необхідна для здійснення свідомого вибору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що нечесна підприємницька практика, яка включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг, забороняється.

Згідно ч.3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції,. пунктом 7 частини 3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, згідно з вимогами ч.6 ст.19 цього Закону, є недійними.

Таким чином, Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка, зокрема, полягає, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові по справі № 6-35цс/12 від 23 травня 2012 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права у подібних правовідносинах, зазначивши, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Самі ж правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного, та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що угода №382990 від 17.04.2012року, укладена між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», здійснена з використанням ТОВ «АВТО ПРОСТО»нечесної підприємницької практики, тобто є нікчемною внаслідок того, що її недійсність передбачена законом, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання зазначеної угоди недійсною відсутні.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи квитанцій, позивачкою на виконання умов Угоди на рахунок відповідача сплачені наступні суми: 17.04.2012року - вступний внесок в розмірі 8780,40грн., в травні 2012року - щомісячний платіж, визначений відповідачем, в розмірі 3590,01грн., в червні 2012року -3600грн., в липні 2012року -35.000грн., в серпні 2012року -3684,37грн., в вересні 2012року - 3684,37грн., в жовтні 2012року - 3684,37грн., в листопаді 2012року - 3684,37грн. (арк.спр.16-18). Таким чином, загальна сума сплачених платежів становить 65707,89грн., з яких 8780,40грн. - вступний внесок, а 56927,49 грн. -сума щомісячних внесків, сплачених позивачкою на користь відповідача за вказаний вище період. Суму внесених позивачкою платежів, як вбачається з наданих суду заперечень, відповідач визнає повністю (арк.спр.57-64).

Оскільки за змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь 65707,89грн.. сплачених за нікчемною угодою, з яких вступний внесок складає - 8780,40 грн., а щомісячні платежі -56927,49 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»(ідентифікаційний номер юридичної особи 35509011), розташованого за адресою: 01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Воровського, буд.24, корпус 1, 3-й поверх) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 65707 (шістдесят п'ять тисяч сімсот сім) грн. 89 коп., з яких: 8780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 40 коп. -сума вступного внеску і 56927 (п'ятдесят шість дев'ятсот двадцять сім) грн. 49 коп. -сума щомісячних внесків.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (ідентифікаційний номер юридичної особи 35509011), розташованого за адресою: 01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Воровського, буд.24, корпус 1, 3-й поверх) на користь держави судовий збір в розмірі 657,08 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

В разі, якщо особи, які приймали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 22 січня 2013 року, повний текст рішення виготовлений 25 січня 2013 року.

Суддя: