Рішення № 2900498, 04.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.09 р. Справа № 20/274

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув увідкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське”, м.Родинське

до відповідача: Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська”, м.Родинське

про стягнення 38972458,77 грн.

За участю представників:

від позивача: Протасов О.В., Козинець Ю.С., Хейло О.В., Головін А.В. - дов.

від відповідача: Карасьов О.І., Теслюк О.А. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське”, м.Родинське, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, про стягнення збитків в сумі 38972458,77 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач заявою від 29.01.2009р. змінив підстави позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 38972458,77 грн. та моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

Заявою від 04.02.09 р. позивач підтримав зазначені вимоги.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повної та своєчасної сплати вартості отриманої вугільної продукції, на заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачеві, на приписи чинного законодавства України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №01/11-3929 від 26.12.2008р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що за спірний період розрахунки між сторонами проводились згідно з методикою №3.

Під час вирішення спору відлповідач клопотав про призначення судової експертизи на предмет визначення марки вугілля, що видобувалось позивачем, ціни вугілля по Донецькій області.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 29.01.09 р. до 03.02.09 р., з 03.02.09 р. до 04.02.09 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.655 Цивільного кодексу України, договір, в якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 06.03.2006р. позивачем та відповідачем був підписаний договір №41-у, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов’язання реалізовувати рядове вугілля, отримане внаслідок відроботки запасів товариства, а відповідач зобов’язався приймати та сплачувати його вартість позивачу.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням ст.655 Цивільного кодексу України, підписаний сторонами договір №41-у від 06.03.2006р. є договором купівлі-продажу.

За приписом ст.669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Водночас, згідно із ст.673 Цивільного кодексу України, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до п.2.2 договору №41-у від 06.03.2006р., кількість та якість вугілля, яке має передаватись, визначається на підставі додатку до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

При цьому, передача вугільної продукції здійснюється на умовах, визначених в додатках, які є невід’ємною частиною даного договору (п.2.3 договору №41-у від 06.03.2006р.).

За змістом додатку до договору №4-у від 06.03.2006р., кількість продукції визначається розрахунково-замірним способом згідно з методикою №1, узгодженою сторонами за договором, та оформлюється двостороннім актом. Водночас, якість продукції визначається розрахунково-замірним способом згідно методики №2, узгодженої сторонами за договором, та оформляється двостороннім актом. Ціна продукції визначається згідно методики №3, узгодженої сторонами.

Статтею 662 Цивільного кодексу України, п.1.1 договору №41-у від 06.03.2006р. встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, згідно із ст.664 Цивільного кодексу України, вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як встановлено судом та з боку сторін не заперечується, позивачем та відповідачем на виконання умов договору №41-у від 06.03.2006р., були підписані наступні акти:

- 31.08.2007р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 44805 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2;

- 30.09.2007р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 66899 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2;

- 21.01.2008р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 69162 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5 за жовтень 2007р.;

- 21.01.2008р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 65638 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5 за листопад 2007р.;

- 31.12.2007р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 46939 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5;

- 31.01.2008р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 55607 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5;

- 01.06.2008р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 19000 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5 за лютий 2008р.;

- 01.06.2008р. акт приймання-здачі рядового вугілля у кількості 44048 тон, яке було отримане в технічних межах ТОВ „Краснолиманське” з другої північної лави уклону №1 пласта т 4/2 та вугілля рядового попутно отриманого з 3 півн. конв. штрек укл. №1 пл.т. 4/2, вент. штрека 8 півден. лави та 8 півден. конв. штр. укл. №1 бис пл. К 5 за березень 2008р.

Вказані акти підписані з боку повноважних представників сторін без будь-яких зауважень або заперечень, підписи останніх засвідчені фірмовими печатками підприємств.

Виходячи зі змісту перелічених вище актів здачі-передання вугілля, сторонами не було узгоджено вартості, за якою вказане вугілля передається позивачем відповідачу.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедливою ринковою ціною є ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів.

Ринком товарів є сфера обігу товарів, яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

При цьому, ідентичними товарами є товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

В свою чергу, однорідними товарами є товари, які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару, згідно з п.1.20.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту розрахунку суми позову, проведеного позивачем, при визначенні ціни рядового вугілля, яке передавалось відповідачу протягом серпня 2007р.-березня 2008р., остання визначалась позивачем згідно методики №3 до договору №41-у від 06.03.2006р. та відповідала рівню звичайних цін на даний товар.

Згідно методики №3 до договору №41-у від 06.03.2006р., в зв’язку з відсутністю фактичних відомостей сітового та фракційного аналізу по 2 північній лаві уклону №1 пласта m 4/2, строк її дії був визначений сторонами з 01 серпня по 01 жовтня 2006р. При цьому, за змістом цієї методики в основі визначення ціни рядового вугілля було закладено направленість використання вугілля та вартість продуктів збагачення, які одержуються з цього вугілля.

27.09.2006р. сторонами було підписано методику визначення фактичної ціни 1 тони рядового вугілля ТОВ „Краснолиманське”, строком дії з 01.10. 2006р. по 01.01.2007р.

29.12.2006р. позивачем та відповідачем було підписано наступну методику визначення фактичної ціни 1 тони рядового вугілля ТОВ „Краснолиманське” строком дії з 01.01.2007р. по 01.04.2007р.

Крім цього, сторонами також було підписано методику строком дії з 01.01.2007р. по 01.08.2007р.

Правомірнсть застосування позивачем під час розрахунку вартості поставленого відповідачу вугілля методики №3 до договору №41-у від 06.03.2006р. підтверджується висновком від 28.03.2008р. Інституту економіки промисловості Національної академії наук України, згідно з яким для забезпечення єдності інтересів сторін в їх діяльності з реалізації видобутого вугілля, ціна рядового вугілля визначається щомісячно, виходячи з фактичної вартості (виручки від продажу) вугільної продукції, відвантаженої відповідачем у вигляді рядового вугілля або продуктів збагачення.

Як встановлено судом, згідно з методикою №3 до договору №41-у від 06.03.2006р.:

- за серпень 2007р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 25,10%, S 3,80%, W 6,10% була нарахована позивачем на рівні 371,06 грн. з урахуванням ПДВ;

- за вересень 2007р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 20,50%, S 4,50%, W 6,40% була нарахована позивачем на рівні 372,95 грн. з урахуванням ПДВ;

- за жовтень 2007р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 27,40%, S 3,80%, W 6,00% була нарахована позивачем на рівні 470,76 грн. з урахуванням ПДВ;

- за листопад 2007р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 33,00%, S 3,50%, W 6,10% була нарахована позивачем на рівні 443,61 грн. з урахуванням ПДВ;

- за грудень 2007р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 33,30%, S 3,70%, W 6,50% була нарахована позивачем на рівні 420,26 грн. з урахуванням ПДВ;

- за січень 2008р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 34,00%, S 3,90%, W 6,90% була нарахована позивачем на рівні 472,76 грн. з урахуванням ПДВ;

- за лютий 2008р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 40,50%, S 3,30%, W 6,30% була нарахована позивачем на рівні 432,16 грн. з урахуванням ПДВ;

- за березень 2008р. ціна однієї тони вугілля з якісними показниками А 29,20%, S 3,10%, W 5,70% була нарахована позивачем на рівні 581,84 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, за період з 01.08.2007р. по 01.04.2008р. позивачем було нараховано вартість рядового вугілля, яке постачалось відповідачу, на суму 38972458,77 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Правомірність проведеного позивачем нарахування з боку відповідача не спростована відповідними засобами доказування.

При цьому, посилання відповідача на ті обставини, що розрахунки за спірний період мали здійснюватись між сторонами на підставі методики від 31.07.2007р., суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Зокрема, як встановлено судом, примірник наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву методики містить дату 31.07.2007р. В свою чергу, примірник такої методики наданої позивачем взагалі не містить дати її підписання. У вказаних примірниках методики відсутні будь-які посилання на договір №41-у від 06.03.2006р., не визначено строку її дії, як це було зроблено у сторонами у попередніх методиках до договору №41-у від 06.03.2006р.

Крім цього, методика №3 до договору №41-у від 06.03.2006р. має назву „Методика визначення фактичної ціни 1 тони рядового вугілля ТОВ „Краснолиманське”, в той час, як методика, додана до відзиву на позовну заяву, має назву „Методика визначення фактичної ціни 1 тони вугілля ТОВ „Краснолиманське” при реалізації в рядовому вигляді”. Таким чином, наявною є різниця у напрямку використання рядового вугілля відповідачем.

Зокрема, згідно з методикою №3 до договору №41-у від 06.03.2006р., ціна 1 тони вугілля визначалась в залежності від ціни концентрату, реалізованого відповідачем своїм покупцям, а за методикою наданою відповідачем, ціна рядового вугілля, яке реалізується позивачем відповідачу, визначається згідно ціни рядового вугілля, яке реалізується відповідачем своїм покупцям. Тобто, позивач у будь-якому разі передає відповідачу тільки таку продукцію як рядове вугілля, внаслідок чого й ціна рядового вугілля залежить від того, в якому вигляді (рядове вугілля або концентрат) відповідач реалізує продукцію своїм покупцям.

Таким чином, ціна рядового вугілля, яка визначається за методикою, наданою відповідачем, завжди буде значно нижче ціни, розрахованої згідно із методикою №3, яка є додатком до договору №41-у від 06.03.2006р.

Крім цього, відповідно до ст.7.2.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, опис (номенклатуру) товарів та їх кількість (обсяг, об'єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.7.2.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача були направлені податкові накладні №13 від 31.03.2008р., №14 від 31.03.2008р., №7 від 29.02.2008р., №6 від 29.02.2008р., №4 від 31.01.2008р., №3 від 31.01.2008р., №52 від 31.12.2007р., №53 від 31.12.2007р., №45 від 30.11.2007р., №44 від 30.11.2007р., №43 від 31.10.2007р., №42 від 31.10.2007р., №34 від 30.09.2007р., №33 від 30.09.2007р., №27 від 31.08.2007р., №28 від 31.08.2007р.

Вказані накладні були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень або заперечень.

При цьому, відповідачем відповідних доказів складання згідно з вимогами п.7.2.6 Закону України „Про податок на додану вартість” заяв зі скаргами на позивача щодо недостовірності нарахування останнім зобов’язань з постачання протягом серпня 2007р.-березня 2008р. вугілля до матеріалів справи не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з п.5.1 договору №41-у від 06.03.2006р. розрахунки за отриману вугільну продукцію здійснюються на підставі акту звірки протягом 10 календарних днів.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору №41-у від 06.03.2006р. не визначено дати або події, з якої мають відліковуватись 10 каледарних днів, суд дійшов висновку, що сторонами в договорі не встановлений кінцевий строк сплати відповідачем вартості поставленої позивачем вугільної продукції.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 38972458,77 грн. є направлення рахунків №№35, 36 від 31.10.2007р. згідно листа №856 від 20.11.2007р., №№37, 38 від 30.11.2007р. згідно листа №981 від 18.12.2007р., №№40, 41 від 31.12.2007р. згідно листа №40 від 15.01.2008р., №№2, 3 від 31.01.2008р. згідно листа №155 від 18.02.2008р., №№4, 5 від 29.02.2008р. згідно листа №208 від 12.03.2008р., №№9,10 від 31.03.2008р. згідно листа №327 від 16.04.2008р.

Отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується відмітками відповідача, зробленими на перелічених вище листах, 20.11.2007р., 18.12.2007р., 15.01.2008р., 18.02.2008р., 12.03.2008р та 16.04.2008р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 38972458,77 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 38972458,77 грн. повністю доведений матеріалами та обставинами справи, а заперечення відповідача є такими, що спростовуються наданими до справи документами, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 38972458,77 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

В обгрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що діями відповідача, які виявляються в приниженні ділової репутації, підриву довіри тощо, позивачу було заподіяно моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частинами 1 та 2 ст.23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За висновками суду, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому відповідачем втрат немайнового характеру, не визначено, за яких обставин чи якими конкретно діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого виходить позивач під час проведення оцінювання суми заподіяної моральної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд залишив без задоволення за необгрунтованістю ствердження про необхідність спеціальних знань при вирішенні поставлених у клопотаннях питань та достатністю наявних в матеріалах справи документів для вирішення спору по суті. Крім того, призначення експертизи за даних обставин призведе до необгрунтованого затягування розгляду справи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське”, м.Родинське, до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька область, м.Родинське; поточний рахунок 26006301620720 в АК ПІБ м.Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське” (85310, Донецька область, м.Родинське; поточний рахунок 260043016207799 в АК ПІБ м.Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 09334493) заборгованість в сумі 38972458,77 грн., 25500,00 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське”, м.Ординське, до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Ординське, - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04.02.09 р.

Повний текст рішення підписано 05.02.09 р.

Суддя

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 –у справу