Постанова № 29004691, 31.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2013 р. справа №5009/111/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсявід третьої особи:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя та Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід28.11.2012 рокуу справі№ 5009/111/12 (головуючий суддя Гандюкова Л.П., судді Корсун В.Л., Соловйов В.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжядо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжяза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Запоріжжя простягнення суми 486310 грн. 68 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя про стягнення суми 486310 грн. 68 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.12 р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ, в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Запоріжжя.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.12 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії ТОВ "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя штраф у розмірі 123376 грн. 49 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.12 р. змінити в частині відмови у стягненні з відповідача 224544 грн. 98 коп. пені та 15012 грн. 73 коп. штрафу та стягнути з відповідача на користь позивача 224544 грн. 98 коп. пені та 15012 грн. 73 коп. штрафу за перевищення граничного строку доставки вантажу, в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.12 р. залишити без змін.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням також не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.12 р. скасувати частково в частині стягнення штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.12 р. об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя та Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, яким просив суд апеляційної інстанції рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 224544 грн. 98 коп. пені та 15012 грн. 73 коп. штрафу залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представники сторін та третьої особи до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 24.12.12р., 27.12.12р., 02.01.13р., 03.01.13.р. та 08.01.13 р. уповноваженим особам підприємств поштових відправлень - ухвал суду від 19.12.12р. та 27.12.12 р. Позивач та відповідач надали клопотання про відкладення розгляду справи для можливості досягнення мирного врегулювання спору і, як наслідок, відмови від апеляційних скарг. Судова колегія розглянула надані клопотання та відмовила у їх задоволенні, оскільки, на стадії апеляційного провадження не застосовуються норми процесуального законодавства в частині затвердження будь-яких мирових угод сторін (п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.11р.), тоді як на стадії виконавчого провадження така можливість є; відкладення розгляду скарг є недоцільним, оскільки ухвалами суду явка сторін не була визнана обов»язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарг. Крім того, незважаючи на те, що клопотання надані суду від різних сторін, їх текст є ідентичним. Колегія суддів вважає, що в даному випадку дії сторін направлені тільки на затягування розгляду справи по суті. Водночас згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Третя особа про причину неявки суд не повідомила, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, явка сторін та третьої особи ухвалами суду від 19.12.12р. та 27.12.12 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі та третій особі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/111/12.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" в особі Запорізької філії (Експедитор) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор", правонаступником якого є ПАТ "Запоріжтрансформатор" (Клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №DL001017, за умовами якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок Клієнта надати чи організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов'язався оплатити дані послуги.

У відповідності до розділу 2 договору, предметом договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного чи іншого вантажу Клієнта (послуги). Перелік транспортно-експедиторських послуг за договором викладено в пункті 2.2 (п.п.2.2.1 - 2.2.15), в тому числі: організація охорони вантажу під час перевезення, перевалки та зберігання (п.п.2.2.5), здійснення страхування вантажу (п.п.2.2.8), страхування відповідальності експедитора (перевізника) (п.п.2.2.9).

Сторони 30.11.10 р. підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою внесли зміни до п.8.1 пункту договору та встановили, що договір діє до 30.12.2011р.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2 договору передбачено, що Клієнт надає у письмовому вигляді будь-яким зручним для сторін способом Заявку на експедирування, в якій зазначаються: тип автотранспортного засобу, найменування та адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, дати навантаження та розвантаження, найменування, вагу, габарити вантажу, характер упаковки та маркування згідно з договором, кількість вантажних місць, особливі умови перевезення (за наявності), адресу митних органів, пункти пропуску через державний кордон, загальна вартість організації конкретного перевезення. У випадку погодження з умовами організації перевезення конкретного вантажу, Клієнт направляє повідомлення з проханням виставити рахунок на оплату послуг. Дане повідомлення Клієнта визнається як узгодження сторонами заявки та умов надання послуг з організації перевезення, зазначеного у Заявці.

Заявкою № 20/2 від 01.04.11 р. до договору № DL001017 сторони погодили комплекс транспортно-експедиторських послуг на наступних умовах: перевезення автомобільним транспортом по маршруту: Гамбург (Германія) - Запоріжжя (Україна) - 2200 км., вантаж: катанка мідна вагою 21 тн; дата (04.04.11р.) та адреса навантаження, дата (11.04.11р.) та адреса пункту розвантаження, вартість перевезення, умови оплати та додаткова інформація, якою зазначено про обов'язковість страховки СМR, відповідальність Експедитора за збереження вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.

Згідно п. 3.8 договору, експедитор зобов'язався надати послуги з організації перевезення конкретного вантажу у строк, обумовлений у заявці.

Як вбачається, ПАТ "Запоріжтрансформатор" придбало у Компанії AG, м. Гамбург, Германія, катанку мідну вагою 20,03 тн, вартістю 187901,43 доларів США.

Згідно СМR, зазначений вантаж 04.04.11 р. вибув від вантажовідправника AG з м. Гамбург, Німеччина, для вантажоодержувача - ПАТ "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя, Україна, на автомобілі WS159XR/WZ0580Р, перевізник - Transport Krajowy I Miedzynarodowy Artur Grochowski.

Позивач листом від 12.04.11 р. № 1/44-368 повідомив відповідача, що місцезнаходження вантажу, організація перевезення якого згідно з умов вищевказаного договору та заявки № 20/2 від 01.04.11 р. доручена ТОВ "Аско-Експедиція", не відомо, у зв»язку з чим просив надати інформацію щодо його місцезнаходження та дати доставки у пункт призначення.

Відповідач листом від 13.04.11 р. № 991 повідомив, що при організації перевезення ТОВ "Аско-Експедиція" скористалося послугами ФОП Косова М.М., який найняв фірму експедитора ZE-SРЕD Logisztika Kft (резидент Угорщини), яка в свою чергу доручила перевезення Transport Krajowy I Miedzynarodowy Artur Grochowski (резидент республіки Польща) транспортним засобом WS159XR/WZ0580Р та зазначив, що згідно з отриманої інформації вказаний транспортний засіб за вказівкою угорського експедитора був розвантажений в м. Пресов, Словаччина.

У відповідності до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 6/5009/6766/11 задоволено у повному обсязі позовні вимоги ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії до ТОВ "АСКО-Експедиція", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПАТ "Запоріжтрансформатор", про стягнення 1480738 грн. 43 коп. страхового відшкодування за втрату вантажу у розмірі його вартості за вирахуванням франшизи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.12 р. рішення господарського суду Запорізької області у справі № 6/5009/6766/11 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.12 р. постанову суду апеляційної інстанції скасовано та передано справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.12р. рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.11р. у справі № 6/5009/6766/11 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.12 р. касаційну скаргу ТОВ "Аско-Експедиція" було повернуто скаржнику в зв»язку з відкликанням ним касаційної скарги.

Рішенням господарського суду у справі № 6/5009/6766/11 встановлено, що ані законом, ані договором транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.09р. не передбачено відповідальність безпосереднього виконавця (фактичного перевізника вантажу) за втрату вантажу, обов'язок по організації взяв на себе експедитор, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу. Покладення обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання. Тобто, як правомірно дійшов висновку господарський суд по даній справі, факт невиконання ТОВ "Аско-Експедиція" належним чином своїх договірних зобов'язань з доставки вантажу у строк на умовах, передбачених договором, та його втрати є встановленим.

Оскільки вантаж у встановлений строк доставлений не був, ТОВ "Аско-Експедиція" не виконало зобов'язання в частині страхування, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя неустойки у розмірі 486310 грн. 68 коп., з яких: пеня у розмірі 224544 грн. 98 коп., штраф за перевищення граничного строку доставки вантажу у розмірі 15012 грн. 73 коп. та штраф за втрату вантажу у розмірі 246752 грн. 97 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 10.4 договору № DL001017, сторони не мають права передавати зобов'язання по даному договору третім особам без узгодження з іншою особою, за виключенням випадків, передбачених законами.

Згідно п. 3.1 договору, ТОВ "Аско-Експедиція" мало право залучити до виконання цього договору інших осіб, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення договору.

Пунктом 3.11 договору сторони передбачили, що при перевезенні вантажу (вантажів) експедитор зобов'язується приймати всі міри щодо схоронності переданого вантажу (вантажів), не допускати до нього сторонніх осіб.

У відповідності до п. 10.6 договору, застосовним до цього договору є законодавство України.

Згідно приписів ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" зазначено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавцем.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що експедитор має право залучити до виконання договору інших осіб, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за порушення договору.

Згідно п. 6.2.1.1 договору транспортного експедирування, за прострочку виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує стороні неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

У відповідності до п. 6.2.2.2 договору, у випадку перевищення граничного терміну доставки вантажу, узгодженого у відповідній Заявці, Експедитор сплачує Клієнту штраф в розмірі 500 гривень за кожний автотранспортний засіб та за кожний день перевищення терміну.

Приписами ст. 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Втім, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 224544 грн. 98 коп. за період з 12.04.11 р. по 10.10.11 р., оскільки пунктом 6.2.1.1 договору передбачено відповідальність за прострочку виконання зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, однак чітко не встановлено сума якого саме невиконаного зобов'язання мається на увазі, тобто в зв»язку з недоведеністю позивачем саме розрахунку цієї штрафної санкції.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь штраф за перевищення граничного строку доставки вантажу у розмірі 15012 грн. 73 коп. на підставі п.6.2.2.2 договору та штраф за втрату вантажу у розмірі 246752 грн. 97 коп. за період 12.04.11р. по 10.10.11р.

Так, згідно п. 6.2.2.2 договору, у випадку перевищення граничного терміну доставки вантажу, узгодженого у відповідній Заявці, Експедитор сплачує Клієнту штраф в розмірі 500 гривень за кожний автотранспортний засіб та за кожний день перевищення терміну.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначений грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 15012 грн. 73 коп. на підставі п. 6.2.2.2 договору, оскільки ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України хоча і передбачена можливість встановлення в договорі розміру штрафу в певній (твердій, фіксованій) сумі, однак дана норма не пов'язує нарахування штрафу із кількістю днів прострочення, як це встановлено у п.6.2.2.2 договору, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині. До того ж у випадку визначення сторонами порядку нарахування штрафу за кожний день прострочення, він за своєю правовою природою підпадає під визначення пені, застосування якої і так вже передбачено сторонами в цьому договорі за те ж саме порушення, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стосовно штрафу за втрату вантажу у розмірі 246752 грн. 97 коп. за період 12.04.11р. по 10.10.11р., за невиконання п.п. 2.2.8 та 2.2.9 договору транспортного експедирування, згідно з якими до послуг експедитора, які відповідач зобов'язався надати за цим договором, відноситься здійснення страхування вантажу та страхування відповідальності експедитора (перевізника), судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині з наступних підстав:

У відповідності до п.п. 3.13, 6.2.2.13, Експедитор зобов'язаний до перевезення вантажу надати Клієнту документи, підтверджуючі виконання п. 2.2.8 та п. 2.2.9 договору: копія договору (страхового полісу) з страховою компанією, завіреного печаткою та підписом керівника експедитора, а також копію платіжних доручень, підтверджуючих сплату страхового платежу на користь страхової компанії, завірених банком. У разі невиконання п.п.2.2.8 та 2.2.9 експедитор сплачує Клієнту штраф в розмірі втраченого (пошкодженого вантажу) за умови втрати (пошкодження вантажу).

Статтею 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Оскільки факт втрати вантажу є встановленим в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції здійснено вірний висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за втрату вантажу у розмірі 246752 грн. 97 коп.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір штрафу повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума штрафу надмірно велика та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір штрафу на 50% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за втрату вантажу у розмірі 123376 грн. 49 коп.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2012 р. у справі № 5009/111/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційним скаргам покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Київ в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція", м. Запоріжжя та Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2012 р. у справі № 5009/111/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2012 р. у справі № 5009/111/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 8 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3,4 - відповідачу;

5,6 - третій особі;

7 - ДАГС;

8- ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.