Рішення № 29004690, 29.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 Справа№ 5015/4945/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», м.Бориспіль, Київська область

до відповідача: Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення 9 275, 42 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Розвірський Я. І., Карпа С.І.- представники за довіреністю від 04.07.2011р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» про стягнення 9 275, 42 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 11.12.2012 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.12.2012р. відкладено розгляд справи на 10.01.2013р.

У зв'язку із лікарняним судді Король М.Р. відповідно до ст. 21 ГПК України 08.01.2013р. справу №5015/4945/12 було призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якої справу № 5015/4945/12 передано для розгляду по суті судді господарського суду Коссаку С.М.

Відповідно до ч. 4 п. 3.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.01.2013р. розгляд справи відкладено на 29.01.2013р.

В судовому засідання представникам позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали клопотання.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням заяви про зменшення ціни позову (вх.№221/13 від 04.01.2013р.), просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 8 750,22 грн. основного боргу, 87,01 грн. - 3% річних, 433,89грн. - пені./розрахунок в матеріалах справи/. Також подали акт звіряння (вх.№2532/13 від 29.01.2013р.) на суму 8 750,22 грн. підписаний та скріплений сторонами, без жодних застережень та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців, щодо позивача та відповідача.

В судове засідання відповідача явку повноважного представника не забезпечив, про причину не явки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 23.11.2012 р. не виконав, відзиву на позов та будь-яких документів на вимогу суду не подав, процесуальним правом на захист своїх інтересів не скористувався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні судом встановлено таке.

Між сторонами укладено договір поставки №337/27 від 3 квітня 2011 року (надалі - Договір). Відповідно до п.п.2.1.,2.2. Договору позивач (за договором - Постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (за договором - Покупець) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар. Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та її ціна зазначаються у специфікації та/або рахунку на оплату.

Постачальник відповідно до умов Договору поставив товар - оливу БТР М - 10ДМ 180 кг на суму 3 496,50грн., оливу БТР М - 10ДМ 180 кг та оливу БТР И - 40А 18кг на суму 5 253, 72 грн., що підтверджується видатковими накладними відповідно від 22.06.12 №3370000811 та від 17.07.12 №3370000911, що належним чином підписані сторонами і скріплені печаткою, товарно - транспортною накладною.

Згідно з п.4.2. Договору Покупець оплачує поставлений товар за цінами, визначеними у рахунках, видаткових накладних, а п.4.5. Договору оплата товару Покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару Покупцеві.

У зв'язку з невиконанням умов Договору позивач направив відповідачу рекомендованим повідомленням досудове попередження від 26 вересня 2012 року №64/12 про необхідність оплати 8 750, 22 грн. по накладних від 22.06.12 №3370000811 та від 17.07.12 №3370000911.

Також позивачем було долучено до матеріалів справи (вх..№2532/13 від 29.01.13) Акт звіряння взаємних розрахунків за період травень 2012р. - жовтень 2012р. на суму 8 750, 22 грн., що належним чином підписані сторонами та скріплені печатками.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 8 750,22 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та поданими доказами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 87,01 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно з п.4.5. Договору, Покупець оплачує на користь Постачальника пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Заявлена до стягнення пеня в сумі 433,89 грн. нарахована правомірно і підлягає задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 219, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 29; ідентифікаційний код 00992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 16; ідентифікаційний код 20601546) 8 750,22 грн. - основного боргу, 87,01 грн. - 3% річних, 433,89 - пені та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.02.2013 року.

Суддя Коссак С.М.