Рішення № 29003327, 10.01.2013, Селидівський міський суд Донецької області

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/5678/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Жарової Ю.І.

при секретарі Костенко К.О.

за участю:

представників відповідача: ДП «Селидіввугілля

ВП шахта «Україна» Старенченко Ф.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні міського суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Селидіввугілля»ВП «шахта Україна» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля»ВП «шахта Україна» про відшкодування моральної шкоди, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік -ОСОБА_3 загинув в результаті групового нещасного випадку під час виконання трудових обов»язків на шахті «Україна». Вона має статус вдови загиблого шахтаря та вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вона перебувала з ОСОБА_3 в законному шлюбі, тривалий час її чоловік працював у відповідача повний робочий день під землею. За час спільного життя однією сім»єю вона знаходилась на утримані загиблого чоловіка. Вона завжди відчувала його моральну та матеріальну підтримку, що було для неї дуже важливим й необхідним. Загиблий був прекрасним, чуйним, турботливим чоловіком і людиною Його втрата дуже сильно відобразилась на її емоціонально-психічному стані. Вона дуже болісно переносила загибель коханої людини. Моральні страждання з цього приводу вона зазнає дотепер. Вона перенесла найтяжчу моральну й фізичну травму у своєму житті, яка має тривалий вплив та відчувається в повсякденному існуванні.

Просила визнати факт моральних страждань у зв»язку із загибеллю на шахті її чоловіка ОСОБА_3, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з»явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля»(ВП «шахта Україна») позовні вимоги не визнав, зазначивши, що згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року, передбачене ст..237-1 КЗпП України і ст..1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, яке відшкодовується особою, що заподіяла шкоду або власником, не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню згідно ЗУ 1105-14. Позивач є суб"єктом страхування від нещасного випадку на виробництві.

Просив відмовити у задоволені позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 - за життя, чоловік позивачки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДВАТ «шахта Україна»та ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_3. загинув внаслідок аварії з груповим нещасним випадком на шахті «Україна»ДП «Селидіввугілля», про що відповідачем було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 46 форми Н-1,затверджений директором шахти «Україна»17.07.2002 року,, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 2 год. 40 хв. на ДВАТ «шахта Україна»з ОСОБА_3 стався нещасний випадок у зв»язку з пожежою. Під час проведення аварійно-рятувальних робіт, було знайдено без ознаків життя на верхньому приймально-відправному майданчику похилого вантажного квершлагу гор. 570 м, підземного гірничого робітника дільниці № 1 ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого виконкомом Української міської ради м.Селидове Донецької області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, причиною смерті є гостре отруєння оксидом вуглецю.

Згідно свідоцтво про одруження НОМЕР_3, виданого Палацом одруження м.Київ, позивачка ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 13.05.1969 р.

При вирішенні спору про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди , суд зазначає , що відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я , у спірний період регулювалося ст..440-1 ЦК України (в редакції 1963 р.),Законом України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. №2694-12 та «Правилами відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , зі змінами та доповненнями, , тому суд застосовує норми законодавства, які регулювали спірні відносини на момент виникнення у позивача права на відшкодування шкоди.

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. №2694-12 передбачено відшкодування власником моральної шкоди, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого , порушення його нормальних життєвих зв'язків , вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог п. 11 «Правил відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472, зі змінами та доповненнями, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної шкоди чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін , рішення комісії по трудових спорах , рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат, тобто на 1999 р. максимальний розмір моральної шкоди складав 17 грн.х150 грн.= 2550 грн..

Відповідно до вимог п. 38 «Правил відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , зі змінами та доповненнями, право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту встановлення МСЕК 26.05.1999 р.

Суд зазначає, що вищезазначеними нормативними документами не передбачено право членів сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди ,спричиненої смертю потерпілого при виконанні трудових обов'язків.

Але відповідно до ст..440-1 ЦК моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права ,відшкодовується особою,яка заподіяла шкоду ,якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.Моральна шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі за решенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог,характеру діяння особи,яка заподіяла шкоду,фізичних чи моральних страждань потерпілого ,а також інших негативних наслідків ,але не менше пьяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст.. 83 ЦК України(в редакції 1963 р.) позовна давність не поширюється на вимоги , що випливають з порушення особистих немайнових прав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем трудові відносини відсутні, в наслідок чого на правовідносини між відповідачем та позивачем не розповсюджуються норми Кзпп України.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані зі смертю чоловіка, яка є прямим наслідком шкідливіх та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Суд зазначає, що моральні страждання , пов'язані зі смертю чоловіка, позивач відчуває протягом значного часу до теперішнього часу, тобто ці страждання носять безперервний характер.

Відповідно до «Прикінцевих та Перехідних положень»ЦК України ,який набув сили з 01.01.2004 р., зазначено щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набранням ним чинності.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині ), батькам , дітям , а також особам , які проживали з нею однією сім'єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дружини загиблого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості , розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Моральні страждання позивача у зв'язку зі смертю чоловіка викликали певні зміни у її житті, чим порушило звичайний уклад життя та примушує її докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи глибину моральних страждань позивача , безповоротність втраченого, суд вважає, що на користь позивача з відповідача має бути стягнуто 30 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 107,30 грн.

На підставі ст.ст. 3,4,5,6,10, 11, 57, 208,209, 212, 213- 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП «шахта Україна»ідентифікаційний номер 33621573 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з «Селидіввугілля»ВП «шахта Україна»ідентифікаційний номер 33621573 на користь держави судовий збір у розмірі 107(сто сім) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя