Рішення № 2900326, 22.01.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2009 р.

Справа № 17/137-3499

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", м. Тернопіль

до відповідача Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Надзбруччя-Агро", с. Романове Село Збаразького району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Пащенко В.В., уповноважена, довіреність № 01-ЮР від 15.01.09р.;

відповідача: Бахірєв В.К., юрисконсульт, довіреність № 108 від 13.08.08р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром”, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області 16.12.2008р. з позовом до Дочірнього сільськогосподар-ського підприємства "Надзбруччя-Агро", с. Романове Село Збаразького району Тернопільської області, про стягнення 41718,55 грн., в тому числі 33913,75 грн. основного боргу та 7804,80 грн. нарахованих 48% річних на підставі укладеного між сторонами договору на постачання виробів б/н від 20.02.2007 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору на постачання виробів без номеру від 20.02.2007р.; копіями накладних № 168 від 23.04.2007 р., № 161 від 19.04.2007 р., № 146 від 16.04.2007 р. № 214 від 31.05.2007 р., № 213 від 29.05.2007 р., № 211 від 24.05.2007 р., № 209 від 21.05.2007 р., № 198 від 14.05.2007 р., № 176 від 07.05.2007 р., № 174 від 03.05.2007 р., № 175 від 03.05.2007 р., № 216 від 01.06.2007 р., № 219 від 04.06.2007 р., № 218 від 04.06.2007 р., № 224 від 11.06.2007 р., № 237 від 13.06.2007 р., № 244 від 18.06.2007 р., № 251 від 21.06.2007 р., № 253 від 25.06.2007 р., № 221 від 07.06.2007 р., № 279 від 10.07.2007 р., № 285 від 13.07.2007 р., № 288 від 17.07.2007 р., №297 від 23.07.2007 р.; претензією №116-ЮР від 19.11.08р.; розрахунком суми боргу; іншими матеріалами.

Окрім того, позивач у позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на банківський рахунок, що належить відповідачу № 26007111530001 в ТФ ВАТ «Банк Універсальний», МФО 338400, на суму 45 000 гривень.

Ухвалою господарського суду від 22.12.08р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 13.01.09р. У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та на підставі заявлених сторонами клопотань, судове засідання було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 22.01.2009р. до 14:30 год.

Представником позивача в судовому засіданні та згідно поданої заяви №04-ЮР від 22.01.2009р. повідомлено про сплату відповідачем суми основного боргу за отриманий згідно договору без номеру від 20.02.2007р. товар в розмірі 33913,75 грн. Разом з тим, просить стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Надзбруччя-Агро" 7804,80 грн. –нарахованих згідно договору від 20.02.2007р. 48% річних.

Представником відповідача в судовому засіданні також підтверджено сплату підприємством боргу в розмірі 33913,75 грн., на обґрунтування чого суду надано копії платіжних доручень №300 від 17.12.2008р., №4 від 05.01.2009р., №6 від 13.01.2009р., №14 від 21.01.2009р. та №13 від 21.01.2009р. В частині позовних вимог про стягнення 7804,80 грн. –48% річних відповідач письмових, мотивованих заперечень суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

20 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" як Постачальником та Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Надзбруччя-Агро", як Покупцем, укладено договір на постачання виробів (далі Договір), згідно умов якого «Постачальник»продає, а «Покупець»приймає та оплачує продукцію «Постачальника»- черстві хлібобулочні вироби (далі - Товар); кількість, асортимент та вартість якихм погоджено сторонами на підставі замовлень Покупця (відповідача у справі).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на підставі укладеного Договору у період з квітня по липень 2007 року включно, відповідачем отримано у Товариства Товар на загальну суму 67113,75 грн. Факт отримання продукції підтверджується, зокрема, підписом представника відповідача на накладних № 168 від 23.04.2007 р., № 161 від 19.04.2007 р., № 146 від 16.04.2007 р. № 214 від 31.05.2007 р., № 213 від 29.05.2007 р., № 211 від 24.05.2007 р., № 209 від 21.05.2007 р., № 198 від 14.05.2007 р., № 176 від 07.05.2007 р., № 174 від 03.05.2007 р., № 175 від 03.05.2007 р., № 216 від 01.06.2007 р., № 219 від 04.06.2007 р., № 218 від 04.06.2007 р., № 224 від 11.06.2007 р., № 237 від 13.06.2007 р., № 244 від 18.06.2007 р., № 251 від 21.06.2007 р., № 253 від 25.06.2007 р., № 221 від 07.06.2007 р., № 279 від 10.07.2007 р., № 285 від 13.07.2007 р., № 288 від 17.07.2007 р., №297 від 23.07.2007 р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Умовами укладеного договору (розділи 2, 4) сторони визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, у відповідності до п. 2.1. Договору Постачальник зобов’язався поставити Товар в асортименті та за цінами згідно затвердженого протоколу погодження цін, який діє на момент відвантаження Товару. Згідно п. 4.1.1. Договору Покупець зобов’язався в повному обсязі провести оплату за Товар до 31.07.2007р. Оплата за Товар здійснюється через банківські установи; через касу підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру, яку Покупець зобов’язаний зберігати до моменту взаємозвірки розрахунків (п. 4.2 Договору).

Як стверджує позивач, ТОВ "Тернопільхлібпром" свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак відповідач порушив свої договірні зобов’язання, оплативши отриманий товар лише частково - в розмірі 33200,00 грн. Станом на 12.12.2008р. заборгованість відповідача за Договором на постачання виробів від 20.07.2007р. становила 33 913,75 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що Товар (черстві хлібобулочні вироби) на загальну суму 67113,75грн. був переданий відповідачу, але ним, в установлений договором поставки строк, вартість купленого товару не сплачена в повній мірі, що є порушенням умов договорів, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Разом з тим, з наданої суду заяви ТОВ «Тернопільхлібпром»№04-ЮР від 22.01.2009р. та копій платіжних доручень №300 від 17.12.2008р., №4 від 05.01.2009р., №6 від 13.01.2009р., №14 від 21.01.2009р. та №13 від 21.01.2009р., вбачається, що відповідач в процесі судового розгляду справи повністю сплатив вартість отриманого ним Товару в розмірі 33913,75 грн., що також підтверджено в судовому засіданні представником відповідача.

Отже, враховуючи, що відповідачем в повній мірі в добровільному порядку погашено заборгованість за отриманий товар, тому суд припиняє провадження у справі щодо стягнення 33913,75 грн. згідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір між сторонами в цій частині вимог, станом на день розгляду судом справи, відсутній.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено пунктом 6.2.2. Договору від 20.02.2007 року, у відповідності до якого у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості Товару покупець сплачує на користь постачальника 48% річних з простроченої суми. Отже, сторонами у договорі передбачено інший розмір процентів, ніж той, що передбачений статтею 625 ЦК України. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оцінивши представлений позивачем розрахунок 48 відсотків річних, згідно п.6.2.2 укладеного Договору від 20.02.2007 р., суд вважає, що вимоги про стягнення річних у розмірі 7804,80 грн., нарахованих за період з 20.06.2008р. по 12.12.2008 р. підлягають до задоволення судом як такі, що відповідають закону, умовам договору, встановленим судом обставинам справи, не заперечуються відповідачем та підтверджуються розрахунком.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення частково –в розмірі 7804,80 грн. - 48% річних як обґрунтовано заявлені, не заперечені допустимими доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за розгляд даної справи, суд в порядку ст. 49 ГПК України, покладає їх на відповідача у справі, оскільки саме з вини відповідача та внаслідок неналежного виконання ним умов договору постачання щодо своєчасної оплати вартості отриманого Товару, справу доведено до судового розгляду, відтак, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", м. Тернопіль.

Розглянувши викладене у позовній заяві клопотання позивача про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунку в банківській установі з метою забезпечення позову, суд відхиляє його (клопотання) з огляду на те, що позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні 22.01.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Надзбруччя-Агро", с. Романове Село Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31973431 –7804,80 грн. - 48% річних та 535,19 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", м. Тернопіль, вул. Степана Будного, 3, ідентифікаційний код 30836947.

3. В іншій частині позову –припинити провадження з-за відсутності предмета спору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_26__”_січня__2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик