Рішення № 29002863, 11.01.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6019/2012

Провадженя№ 2/266/92/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2013 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Новохатському Д.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Ушкалова І.Є., Дмитренко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донецька залізниця»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 р. позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача, який уточнила у листопаді 2012 р., та в останній редакції посилаючись на те, що наказом № 1055/ОС від 02.10.2012 р. її, начальника пасажирського поїзда, було звільнено за порушення п. 18-а його контракту (перевезення безквиткових пасажирів) на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відносно неї контролерами актів не складалося, безквиткових пасажирів вона не провозила, ревізори провели перевірку у поїзді з порушенням її процедури. Тому просила визнати наказ про її звільнення незаконним та скасувати його, поновити її на роботі, відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також просила стягнути з відовідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., яку їй завдано незаконним звільненням та перенесеними у зв'язку із цим душевними стражданнями.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 доводи заяви підтримав, просив її задовольнити, пояснив у відповідності із заявою. Просив позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_4 письмово просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.

Представники відповідача ДП «Донецька залізниця»Ушкалов І.Є. та Дмитренко О.А. в судовому засіданні позову не визнали. Ушкалов І.Є. пояснив, що факт провозу безквиткових пасажирів саме позивачем зафіксований належним чином, позивачка, як начальник поїзда, не здійснювала належного контролю за діями провідників. Тому звільнення позивача з підстав, передбачених контрактом, є законним. Дмитренко О.А. суду пояснила, що позивачка, як начальник поїзду несе відповідальність за роботу провідників, знала про перевезення безквиткових пасажирів, але не завадила цьому. Навпаки, перешкоджала проведенню ревізії.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

З огляду на викладене власник підприємства або уповноважений ним орган має право на припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом, але якщо такі підстави мають місце та були встановлені належним чином.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.09.2011 р. позивачка ОСОБА_4 була прийнята на роботу у вагонне депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця»начальником пасажирського вагону за контрактом з працівником № 622 (а.с. 71). Пунктом 18а зазначеного контракту передбачена додаткова підстава припинення та розірвання контракту, не передбачена чинним законодавством -встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі. Наказом № 1055/ОС від 02.10.2012 р. про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18-а контракту -виявлення працівниками ЦИК в поїзді № 84 сполученням «Київ-Маріуполь»на ділянці Миронівка-Шевченко у вагоні № 9 перевезення одного безквиткового пасажира, у вагоні № 6 було висаджено 6 пасажирів, у вагоні № 7 перевезення 5 безквиткових пасажирів. Про припинення контракту з зазначених підстав відповідач письмово повідомив позивача 17.09.2012 р. (а.с. 18, 19).

З актів №№ 008098, 006779 випливає, що 15.09.2012 р. ревізорами у складі 3-х осіб на ділянці Миронівка-Шевченко перевірявся поїзд № 84 сполученням Київ-Маріуполь. У вагоні № 7 виявлено перевезення п'яти безквиткових пасажирів, а у вагоні № 9 -безквиткове перевезення одного пасажира. Акти підписані ревізорами, провідниками та начальником поїзда (а.с. 92, 93). Тиж самі дані зазначені і в рейсовому журналі (а.с. 85).

При цьому у зазначених документах немає жодного посилання на те, що ОСОБА_4 була обізнана про перевезення безквиткових пасажирів, не приймала ніяких мір з недопущення вказаних фактів, або перешкоджала у проведенні ревізії.

Таким чином, судом встановлено, що факту перевезення безквиткових пасажирів з боку саме ОСОБА_4 не було, також не встановлено будь-якого її сприяння незаконним діям інших осіб з цього приводу, або її обізнаності про таких пасажирів. Іншого, як то передбачено ст.ст. 10, 60 ЦПК України, сторона відповідача в суді не довела.

З огляду на викладене, суд вважає, що підстав для розірвання контракту з ОСОБА_4 за п. 18 а - немає. Її звільнення є незаконним, тому її порушене право підлягає відновленню шляхом поновлення на роботі на попередній займаній посаді з відшкодуванням їй втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно довідок №№ 4098 та 490 від 30.10.2012 р. та 11.01.2013 р., зроблених на підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата позивачки за два календарні місяці, що передували звільненню, складає 5 203,51 грн., середньогодинна - 30,79 грн., нормо-години праці позивачки з 03.10.2012 р. по 11.01.2013 р. становлять 566 годин (а.с. 91, 110). Зазначені дані позивачкою не оспорюються. Таким чином позивачці до виплати належать 17 427,14 (566 год. х 30,79 грн.) гривень втраченого заробітку під час вимушеного прогулу.

Крім того, суд вважає, що позивачці незаконним звільненням заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку порушенням її звичних життєвих зв'язків та потреби у додаткових зусиллях для організації свого життя.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як наслідок, моральна шкода, заподіяна незаконним звільненням, спричинює порушення такого особистого немайнового права, як право на працю.

Незаконне звільнення очевидно свідчить про перенесення позивачкою моральних страждань. Тому в неї виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд спирається на наведені норми законів, приймає до уваги обставини справи, враховує наведені позивачем доводи, характер його душевних страждань, характер правопорушення, та вважає за розумне та справедливе визначити розмір відшкодування в розмірі 1 000 грн.

За вказаних обставин позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із тим, що позов задовольняється, а позивачка була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, то судовий збір на користь держави стягується з відповідача пропорційно задоволеним вимогам: за вимогами майнового характеру в розмірі 229,40 гривень, за вимогами немайнового характеру -114,70 грн., з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. - 1 147,00 гривень, встановленого ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік».

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 21, 36, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донецька залізниця»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) в.о. начальника вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця»№ 1055/ОС від 02.10.2012 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_4.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника пасажирського поїзда у вагонному депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця».

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(ідентифікаційний код 01074957) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17 427,14 гривень, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 гривень, а всього -18 427,14 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять сім грн. 14 коп.) гривень.

У іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі підлягає негайному виконанню, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягає негайному виконанню, але не більш як за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця»(ідентифікаційний код 01074957) на користь місцевого бюджету Приморського району м. Маріуполя судовий збір за вимогами майнового характеру в розмірі 229,40 гривень, за вимогами немайнового характеру -114,70 грн., а всього -334,10 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої ухвалено рішення -у той самий строк з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя