Рішення № 2900128, 29.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09 Справа№ 24/175

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна компанія „Будшляхмаш”, м.Київ

До відповідача: Держаного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

Про стягнення 402 657,25грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Сердюк С.В. - представник

Від відповідача –Дейнека І.С. –юр.кон.

Суть спору: позов заявлено про стягнення 402 657,25грн., в т.ч. 385 000,00грн. основного боргу, 15695,34грн. пені та 1961,91грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №Л/БУ-1-081035/НЮ від 10.09.2008 року по видатковій накладній №РН-0000610 від 25.09.08р. позивач передав відповідачеві товар (навантажувач XG 955II) на суму 385 000,00грн., який відповідач у встановлений договором строк не оплатив. Крім суми основного боргу на підставі п.8.4 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15 695,34грн., а на підставі ст.625 ЦК України 1961,91грн.- 3% річних, нарахованих за період з 03.10.2008р. по 03.12.2008р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, повідомив про часткове погашення відповідачем суми основного боргу та просить стягнути основний борг в сумі 217916,89грн., а також 15695,34грн. пені та 1961,91грн. 3% річних.

Представник відповідача подав відзив за №БМЕС-81 від 28.01.2009 року на позовну заяву, в якому також повідомляє про часткову сплату суми основного боргу. На підтвердження часткової сплати основного боргу суду подано платіжні доручення на загальну суму 167083,11грн. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені на 50% у зв’язку з великою кредиторською заборгованістю відповідача в сумі 954,1 тис. грн. та відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці, про що подано клопотання за №БМЕС-82 від 28.01.2009року.

Проти покладення на відповідача судових витрат представник відповідача не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.09.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір поставки №Л/БУ-1-081035/НЮ, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачеві у власність товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити. Кількість та асортимент товару визначено сторонами у специфікації до договору (додаток №1), згідно з якою предметом договору (товаром) є : навантажувач XG-955ІІ в кількості 1 шт. за ціною 385000,00грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору ( 2.6 договору) позивач поставив відокремленому підрозділу відповідача - „Будівельному управлінню №1” товар (навантажувач XG-955ІІ) за ціною 385000,00грн., що підтверджується поданою суду видатковою накладною №РН-0000610 від 25.09.2008 року.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи та печатками сторін на вищевказаній видатковій накладній, а також поданою суду довіреністю сер ЯОУ №841763 від 22.09.08року, виданою відокремленим підрозділом відповідача- „Будівельним управлінням №1” уповноваженій особі на отримання від позивача навантажувача XG-955ІІ.

Крім того, сторонами складено акт приймання-передачі №129 від 26.09.2008року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Акт приймання-передачі доданий до матеріалів справи.

Строк оплати товару встановлено сторонами в п.5.1 договору, яким передбачено, що: оплата поставленого товару здійснюється упродовж 5 банківських днів з дня його отримання (днем отримання вважається день підписання покупцем акту приймання-передачі товару).

Отже, відповідач зобов’язувався оплатити отриманий товар до 03.10.2008року включно.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично за період з 15.01.09р. по 28.01.09р. відповідач оплатив частково отриманий товар в сумі 167083,11грн., підтвердженням чого є подані суду платіжні доручення, які додані до матеріалів справи. Тобто, названі суми сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду ( позов подано 11.12.2008р.).

Відтак, станом на день розгляд справи сума основного боргу відповідача становить 217 916,89грн. (385000,00 –167083,11).

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов”язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 217916,89грн. основного боргу законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення решти суми 167083,11грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у зв’язку з відсутністю на день розгляду справи предмета спору.

Щодо стягнення пені, то умовами договору ( п.8.3) передбачено сплату пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином, підлягає до стягнення пеня в сумі 15 442,19грн. за період з 04.10.2008р. по 03.12.2008р в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а 3% річних –в сумі 1930,27грн. (у позовній заяві позивачем невірно визначено момент виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, а саме: прострочення відповідачем грошового забов’язання має місце з 04.10.2008року, а не з 03.10.2008року, як зазначає позивач).

Проте, враховуючи фінансовий стан відповідача та ступінь добровільного виконання грошового зобов’язання на день вирішення спору, суд вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, та стягнути її в сумі 8740,27грн., тобто, пропорційно сумі основного боргу на день вирішення спору.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 2 місяця судом відхиляється, оскільки відповідачем не подано доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”, ідентифікаційний код 01059900, м.Львів, вул.Гололя,1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна компанія „Будшляхмаш”, ідентифікаційний код 30968944, юр. адреса: 01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця,6, факт. адреса: м.Київ, вул.Куренівська,16Д. –217 916,89грн. основного боргу, 8740,27грн. пені, 1930,27грн.- 3% річних, 4023,72грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В частині стягнення основного боргу на суму 167 083,11грн. провадження у справі припинити.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя