Ухвала суду № 29000964, 28.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

28.01.13 Справа № 12/84 (5015/30/11)

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Якімець Г.Г.

суддів Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Олійник І.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 22.11.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року, суддя Запотічняк О.Д.

у справі № 12/84

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», м. Львів

до відповідача Закритого акціонерного товариства «ІРОКС» (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «ІРОКС»), м. Львів

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном

з участю представників:

від позивача - Кутянський А.Г.

від відповідача - Бабій О.О.

від скаржника - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по справі №12/84 позов ТзОВ «Галичбудмонтаж» задоволено повністю, визнано за ТзОВ «Галичбудмонтаж» право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 56,14 м2, секція 67-040 на першому поверсі. Зобов'язано ЗАТ «Ірокс» не чинити перешкод в користуванні ТзОВ «Галичбудмонтаж» вказаним нерухомим майном.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.328, 334, 392 ЦК України, беручи до уваги умови договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.01.2004 року, укладеного між ЗАТ «Ірокс» (в тексті договору - замовник) та ТзОВ «Галичбудмонтаж» (в тексті договору - підрядник), акт приймання виконаних робіт №1, підписаний сторонами договору у вересні 2005 року, умови додаткової угоди від 14.10.2007 року до договору підряду, якою сторони погодили, що з метою виконання своїх договірних зобов'язань по договору підряду в частині проведення розрахунків із ТзОВ "Галичбудмонтаж", ЗАТ "ІРОКС" передає у власність ТзОВ "Галичбудмонтаж" двохкімнатну квартиру №2 перший житловий поверх (секція 67-043), загальною площею 49,25 м2 та двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна вартість квартир за взаємною згодою сторін була визначена в розмірі 390303,60 грн.), акти приймання-передачі житлових приміщень від 15.10.2007 року, згідно яких, ЗАТ «Ірокс» в рахунок проведення розрахунків по договору підряду передав ТзВ «Галичбудмонтаж» зазначені квартири та те, що до моменту звернення до суду позивач не може реалізувати своє право власності на дані об'єкти нерухомості, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

04.01.2011 року прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах ОСОБА_6 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по справі №12/84.

24.02.2011 року ухвалою господарського суду Львівської області відмовлено в поновленні строку на подачу вказаної заяви.

29.11.2012 року від ОСОБА_2 на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по справі №12/84, в якій останній, як особа, що не брала участі в справі, просить скасувати зазначене рішення господарського суду Львівської області в частині визнання за ТзОВ «Галичбудмонтаж» права власності на АДРЕСА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові. Зокрема, скаржник посилається на те, що 05.06.2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Ірокс» укладено договір №1/2 пайової участі у будівництві житла, згідно якого ОСОБА_2 виступив інвестором у будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та сплатив кошти за квартиру відповідно до умов договору, а у 2004 році вказану квартиру, без відома ОСОБА_2, передано ТзОВ «Галичбудмонтаж», кошти внесені за квартиру не повернуто. Одночасно, апелянт звертає увагу суду на те, що згідно договору пайової участі у будівництві житла №2 від 06.06.2008 року, ЗАТ «Ірокс» продано вказану квартиру гр.О.П.Посполитій, а 07.08.2009 року ТзОВ «Галичбудмонтаж» зареєстровано право власності на АДРЕСА_1 та в подальшому продану таку - ЗАТ «Персенківка». Апелянт вказує на те, що за його заявою по даному факту прокуратурою м.Львова порушено кримінальну справу №183-0756 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 КК України, за фактом перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем та вчинення шахрайських дій службовими особами ЗАТ «Ірокс». Поряд з цим, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справи №12/84 відбувався за його відсутності та, що про рішення господарського суду від 10.06.2009 року по даній справі він дізнався лише 15.11.2012 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.12.2012 року. В судових засіданнях 17.12.2012 року та 14.01.2013 року оголошувались перерви.

В судовому засіданні 17.12.2012 року, скаржником (ОСОБА_2.) подано квитанцію №113 від 17.12.2012 року на суму 540 грн., в якості доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржник в судовому засіданні просив задоволити вимоги апеляційної скарги.

Представники сторін в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили.

Від ТзОВ «Галичбудмонтаж» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін оскаржуване рішення, вказуючи, що цим рішенням права та інтереси ОСОБА_2 не порушено, так як на момент прийняття вказаного рішення, ОСОБА_2 не був власником спірного об'єкта нерухомості, а також не подав доказів, які б підтверджували його право власності на квартиру. Разом з тим, зазначає, що скаржнику було відомо про наявність рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року по даній справі, оскільки в Шевченківському районному суді м.Львова починаючи з 2009 року розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Ірокс» про стягнення грошових коштів, де залучено також ТзОВ «Галичбудмонтаж» в якості третьої особи.

Від ПрАТ «Ірокс» до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до заперечення від 11.01.2013 року за вих.№№45,50, в яких останнє вказує на безпідставність доводів апелянта, зазначаючи про те, що ОСОБА_2 умови договору від 05.06.2003 року пайової участі у будівництві житла, щодо фінансування будівництва двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною вартістю 83528 грн., належним чином не виконано, Разом з тим, звертає увагу суду на те, що квартира АДРЕСА_1 не передавалась ОСОБА_2 згідно акту приймання-передачі, а частина коштів, які сплачені ОСОБА_2, повернуті йому у 2009 році, поштовими переказами №974 від 17.06.2009 року та №216 від 03.07.2009 року, які ОСОБА_2 отримати відмовився та які в подальшому, а саме 06.07.2012 року, перераховані на банківський рахунок ОСОБА_2 платіжним дорученням №30 від 06.07.2012 року, про що ОСОБА_2 повідомлено листом, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції ПрАТ «Ірокс».

Разом з тим, ПрАТ «Ірокс» посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 18.06.2012 року по цивільній справі №2-79/11 (2/1328/40/12) за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Ірокс», треті особи - ОСОБА_7, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ТзОВ «Галичбудмонтаж», ЗАТ «Персенківка» про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на квартиру та зустрічним позовом ЗАТ «Ірокс» до ОСОБА_2 про розірвання договору №1/2 пайової участі у будівництві житла від 05.06.2003 року, первісним позовом ОСОБА_6 до ЗАТ «Ірокс» про визнання права власності на квартиру та відповідне зменшення купівельної вартості товару і послуг та зустрічним позовом ЗАТ «Ірокс» до ОСОБА_6 про розірвання договору підряду у будівництві житла, задоволено заяву ОСОБА_2 та залишено позовну заяву ОСОБА_2 до ЗАТ «Ірокс», за участю третіх осіб про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 без розгляду (арк. справи 38 - 39 т.ІІ)

В судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду скаржник (ОСОБА_2.) надаючи пояснення суду стверджував, що на квартиру АДРЕСА_1 не претендує.

Поряд з цим, представник відповідача, в судовому засіданні зазначала, що Закрите акціонерне товариство «ІРОКС» (код ЄДРПОУ 23958651) перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Ірокс» та подала суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.01.2013 року.

Враховуючи наведене та положення ст.25 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює заміну Закритого акціонерного товариства «ІРОКС» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «ІРОКС».

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін та скаржника, прийшов до висновку, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач (ТзОВ «Галичбудмонтаж») звернувся до суду з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею 56,14 м2, секція 67-040 на першому поверсі та зобов'язання ЗАТ «Ірокс» не чинити перешкод в користуванні ТзОВ «Галичбудмонтаж» вказаним нерухомим майном, посилаючись на положення ст.392 ЦК України, за змістом якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача виникло право власності на нерухоме майно, враховуючи умови договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.01.2004 року, укладеного між ЗАТ «Ірокс» (в тексті договору - замовник) та ТзОВ «Галичбудмонтаж» (в тексті договору - підрядник), акт приймання виконаних робіт №1, підписаний сторонами договору у вересні 2005 року, умови додаткової угоди від 14.10.2007 року до вказаного договору підряду, якою сторони погодили, що з метою виконання своїх договірних зобов'язань по договору підряду в частині проведення розрахунків із ТзОВ "Галичбудмонтаж", ЗАТ "ІРОКС" передає у власність ТзОВ "Галичбудмонтаж" двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна вартість квартир за взаємною згодою сторін була визначена в розмірі 390 303,60 грн.), акти приймання-передачі житлових приміщень від 15.10.2007 року, згідно яких, ЗАТ «Ірокс» в рахунок проведення розрахунків по договору підряду передав ТзОВ «Галичбудмонтаж» зазначені квартири.

Як уже вказано вище, ОСОБА_2 зазначаючи про порушення свого права оскаржуваним рішенням, у апеляційній скарзі, посилається на те, що 05.06.2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Ірокс» укладено договір №1/2 пайової участі у будівництві житла, згідно якого ОСОБА_2 виступив інвестором у будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та зазначає про сплату коштів за квартиру, проте, така без його відома передана іншим особам, грошові кошти, внесені за квартиру, не повернуто.

Судом з'ясовано, що 05.06.2003 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ЗАТ «ІРОКС» укладено договір №1/2 пайової участі у будівництві житла, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язувався профінансувати будівництво двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною вартістю 83528 грн., однак, ним сплачено лише 68000 грн., згідно квитанцій до прибуткового касового ордера від 23.12.2003 року, 30.12.2003 року, 26.05.2004 року, решту суми сплачено не було, а долучена скаржником квитанція №62 від 08.06.2004 року не може вважатись доказом виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по договору, оскільки кошти, згідно вказаної квитанції в розмірі 14220 грн., прийнято ЗАТ «Ірокс» від гр.ОСОБА_8, на підставі пайової участі у будівництві житла, згідно договору №1/1 від 03.06.2003 року.

Як зазначає ПрАТ «Ірокс» отримані від гр.ОСОБА_8 кошти не зараховувались ОСОБА_2 в якості часткової оплати за договором від №1/2 05.06.2003 року.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору №1/2 від 05.06.2003 року передбачено, що пайовик (ОСОБА_2.) сплачує 100% вартості квартири 83528 грн. на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору. Після завершення будівництва в 10-ти денний термін пайовик (ОСОБА_2.) отримує реєстраційне посвідчення на право власності на квартиру.

Слід зазначити, що квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_2, згідно акту приймання-передачі, не передавалась та реєстраційне посвідчення на право власності на квартиру також не передавалось.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань з оплати вартості квартири АДРЕСА_1 в повному обсязі, внесені ним кошти в розмірі 68000 грн. повернуті у 2009 році, поштовими переказами №974 від 17.06.2009 року та №216 від 03.07.2009 року, які, як зазначає ПрАТ «Ірокс», ОСОБА_2 отримати відмовився та які в подальшому, а саме 06.07.2012 року перераховані на банківський рахунок ОСОБА_2 платіжним дорученням №30 від 06.07.2012 року (яке долучене до матеріалів справи), про що ОСОБА_2 повідомлено листом, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції ПрАТ «Ірокс».

Одночасно, яквбачається із матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа №2-79/11 (2/1328/40/12) за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Ірокс», треті особи - ОСОБА_7, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ТзОВ «Галичбудмонтаж», ЗАТ «Персенківка» про спонукання до виконання зобов'язання і визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ЗАТ «Ірокс» до ОСОБА_2 про розірвання договору №1/2 пайової участі у будівництві житла від 05.06.2003 року, первісним позовом ОСОБА_6 до ЗАТ «Ірокс» про визнання права власності на квартиру та відповідне зменшення купівельної вартості товару і послуг та зустрічним позовом ЗАТ «Ірокс» до ОСОБА_6 про розірвання договору підряду у будівництві житла, ухвалою суду від 18.06.2012 року по якій, задоволено заяву ОСОБА_2 та залишено позовну заяву ОСОБА_2 до ЗАТ «Ірокс», за участю третіх осіб про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 без розгляду (арк. справи 38 - 39 т.ІІ).

З вищенаведених підстав, апеляційний суд приходить до висновку, що права ОСОБА_2 оскаржуваним судовим рішенням не порушені та відповідно питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

У частині 1 ст.91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

Положення п.52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року №7 (з наступними змінами і доповненнями) передбачає, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Скаржник, в підтвердження своїх вимог не надав жодних доказів, які б вказували на наявність його порушеного права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання щодо права та обов'язків скаржника, не порушувалися його права та інтереси. Відтак, відсутній суб'єкт апеляційного оскарження, а тому апеляційне провадження у справі підлягає припиненню.

Оскільки провадження у справі припинено, то відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" та п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. N 01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) сума судового збору підлягає поверненню. Скаржнику з Державного бюджету України слід повернути 540 грн. судового збору.

Поряд з цим, у п.4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", встановлено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Керуючись п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд,

У Х В А Л И В:

припинити апеляційне провадження по справі №12/84 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 від 22.11.2012 року.

Повернути ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4) з Державного бюджету України 540 грн., сплаченого судового збору, згідно квитанції №113 від 17.12.2012 року за розгляд апеляційної скарги.

Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.